Справа № 621/3960/23
Провадження № 2/621/169/24
Рішення
іменем України
26 лютого 2024 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Шахової В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Девятерикової А.Р.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернувся до Зміївського районного суду із позовом до ОСОБА_2 в якому просить суд припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі судового наказу Зміївського районного суду Харківської області № 621/3560/23 від 28.09.2023 в межах виконавчого провадження № 72935375; відкликати з органу виконавчої служби Зміївського ВДВС у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судовий наказ № 621/3560/23 від 28.09.2023 та долучити до матеріалів цивільної справи; стягнути з відповідачки на свою користь судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду. В обґрунтування позову зазначив, що з 21.05.2005 року між сторонами було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно судового наказу Зміївського районного суду Харківської області від 28 вересня 2023 року по справі №621/3560/23 з ОСОБА_1 на користь відповідача було стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Позивач зазначає, що з жовтня 2023 року неповнолітня донька ОСОБА_3 , проживає разом із ним. Також вказує, що саме він забезпечує достатній рівень життя доньки для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. На думку позивача, правова підстава для періодичних платежів відпала, їх здійснення не має правового підґрунтя, що і стало підставою для звернення до суду. Також вказує, що відповідач самоусунулась від утримання дитини, безпідставно отримує присуджені платежі - аліменти.
22.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі в порядку спрощенного позовного провадження.
26.12.2023 від відповідачки надійшов відзив на позов, згідно якого вона просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що на даний час донька періодично проживає з батьком ОСОБА_1 та може у будь-який момент повернутись до неї. Також відповідач зазначила у відзиві, що позивачем не доведено того факту, що вона як одержувач аліментів не витрачає отримувані нею аліменти на дитину чи вже не витратила таку суму коштів до жовтня 2023 року.
У судовому засіданні позивач просив позов задовольнити з підстав зазначених у ньому та зазначив, що на сьогодні шлюб з відповідачкою було розірвано, однак рішення ще не набрало законної сили. Крім того, позивач зазначив, що за весь час перебування доньки у нього відповідачка не надає матеріальної допомоги на утримання доньки.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, надала заяви про розгляд справи за її відсутності.
Суд, вислухавши позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом установлено, що сторони перебували у шлюбі з 21 травня 2005 року, від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.5)
Згідно судового наказу від 28 вересня 2023 року по справі №621/3560/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. (а.с.6)
Згідно копії матеріалів виконавчого провадження №72935375 з примусового виконання документу (судового наказу) 06.10.2023 року старшим державним виконавцем Зміївського відділу виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хмель О.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 17 жовтня 2023 року встановлено, що з жовтня 2023 року ОСОБА_1 разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 зареєстровані та фактично проживають в квартирі АДРЕСА_1 . (а.с.10)
Згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за №1517 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . (а.с.9)
У судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона з жовтня 2023 року проживає разом з батьком за адресою АДРЕСА_2 . За цей час її мати ОСОБА_2 жодного разу не надавала матеріальну допомогу, усі витрати здійснює батько. Іноді вона відвідує бабусю, яка проживає разом з мамою, але тільки тоді, коли останньої не має вдома. Жити разом з матір'ю вона не бажає.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У ст. 180 СК України, встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.
За правилами ч. 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі суті цієї норми не змінює.
Отже, за змістом цієї норми права, особа з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі у випадку зміни будь яких обставин, що впливають на її обов'язок щодо сплати таких платежів, має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати у тому числі припинення такого обов'язку. При цьому зазначена норма не надає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому це можуть бути будь - які обставини, які з урахуванням інтересів першочергово дитини, змінюють обов'язок щодо сплати цих платежів, зокрема й проживання дитини з тим з батьків, з якого за рішенням суду стягуються аліменти.
Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли, зокрема, одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю утримує. У таких випадках відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В межах цієї справи, судом установлено, що неповнолітня ОСОБА_3 проживає та зареєстрована з батьком, що не заперечується стороною відповідача.
Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №186/126/21 (провадження № 61-1949св23).
З урахуванням наведеного, судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 проживає з батьком, що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, проте аліменти, визначені судовим рішенням сплачуються на користь матері, проте неповнолітня ОСОБА_3 з матір'ю не проживає, відтак втрачається цільове призначення аліментів, які стягуються на утримання доньки, зважаючи на той факт, що донька проживає з батьком. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , що стягуються на підставі судового наказу Зміївського районного суду Харківської області від 28 вересня 2023 року.
Водночас необґрунтованими є доводи відповідача щодо того, що позивачем не доведено того факту, що вона як одержувач аліментів не витрачає отримувані нею аліменти на дитину чи вже не витратила таку суму коштів до жовтня 2023 року.
Так, на переконання суду сам факт проживання неповнолітньої дитини із платником аліментів є тією достатньою обставиною, що зумовлює правові наслідки у вигляді припинення стягнення аліментів із такого платника.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 76 - 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів - задовольнити.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі судового наказу Зміївського районного суду Харківської області № 621/3560/23 від 28.09.2023 в межах виконавчого провадження № 72935375.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення або в порядку ч. 2 ст. 354 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення складено та підписано 28 лютого 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) )
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 )
Головуючий: В.В. Шахова