Справа № 404/898/22
Номер провадження 2/404/226/22
20 лютого 2024 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді - Іванової Н.Ю.
при секретарі - Коцюбі Т.С.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 3/4 частини будинку в порядку спадкування
У лютому 2022 року до Кіровського районного суду м. Кіровограда звернулась з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 3/4 частини будинку в порядку спадкування, просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 та смерті батька ОСОБА_4 , померлих в один день ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 3/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування поданого позову зазначено, що сторони перебувають у родинних відносинах, як брат і сестра, у них була спільна мати ОСОБА_3 , яка перебувала у шлюбі з батьком позивача, ОСОБА_4 з 26 червня 1985 р., що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
У 1990 р. подружжям спільно було набуто житловий будинок АДРЕСА_1 . В період даного шлюбу батько позивача отримав безоплатно у особисту власність від колгоспу «Кіровоградський» житловий будинок літ. «Бб» з господарськими будівлями і спорудами, розташований на земельній ділянці загальною площею 612,10 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , де їхня сім'я постійно проживала.
Вранці ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_3 , та після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинку АДРЕСА_1 . Спадкоємцями її майна були: її чоловік ОСОБА_4 , позивач і брат (відповідач) у рівних частках, тобто по 1/6 ч. кожному. Але, нотаріально спадщину оформити не представилось можливим. Звернувшись із відповідною заявою до державного нотаріуса Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2 отримали постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 09 серпня 2019 р. № 1782/02-31.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 є чоловік померлої, ОСОБА_4 , який помер в один день з дружиною ОСОБА_3 , у вечері.
Вищевикладене підтверджується рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 листопада 2020 року по справі №404/6510/19, номер провадження 2/404/1684/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Міської ради м. Кропивницького, управління комунальної власності Міської ради м. Кропивницького про визнання права власності в порядку спадкування.
В рішенні суду встановлено наступне. В серпні 2019 року позивач звернувся до державного нотаріуса Кропивницької державної нотаріальної контори № 2 Шполянської А.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_3 на частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 про що винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09 серпня 2019 р. № 1782/02-31.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями що знаходиться по АДРЕСА_1 є чоловік померлої - ОСОБА_4 , який помер в один день з ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 26 червня 1985р., що підтверджується свідоцтвом про шлюб. У 1990 р. подружжям спільно був придбаний будинок АДРЕСА_2 . Померлій ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала 1/2 частина зазначеного житлового будинку, то після смерті ОСОБА_3 позив має право на успадковування половини вказаної 1/2 частини будинку, тобто на успадкування 1/4 частини будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку вартість житлового будинку з господарськими будівлям розташованого за адресою АДРЕСА_1 складає 307 300,00 грн. Позивач має право на половину спадкової маси, що відкрилася після смерті матері, тобто 1/4 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями. Вартість 1/4 части будинку становить 76 825,00 грн. (307 300 : 4 = 76 825).
Вищевказане рішення суду набрало законної сили та визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом не було вирішено питання про визнання права власності на іншу 3/4 частини житлового будинку спадкоємцем якої є позивач по справі - ОСОБА_1 .
Вказано, що права позивача порушуються тим, що вона не може в повній мірі реалізувати своє право власності в порядку спадкування а саме, продати, поміняти, подарувати або вчинити будь-які інші дії з своїм нерухомим майном, яке вона прийняла подавши заяву до нотаріальної контори.
Позивач зазначає, що померлій ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала 1/4 частина зазначеного житлового будинку, то після смерті ОСОБА_3 вона - позивач, брат - відповідач та її батько ОСОБА_3 мали право на успадкування 1/3 частини вказаної 1/4 частини будинку, тобто, на успадкування 1/6 частини будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 звертався до Кіровського районного суду м. Кіровограда з аналогічним позовом, просив суд визнати за ним право власності на 1/4 частину даного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, замість належної йому 1/6 ч.
Позивач не була присутньою в судових засіданнях, а її адвокат на неправильну вимогу частки майна не звернув уваги, тому рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 листопада 2020 р. у цивільній справі № 404/6510/19, провадження № 2/404/1684/19 за позовом ОСОБА_2 до неї, ОСОБА_1 , Міської ради м. Кропивницького, управління комунальної власності МРМК про визнання права власності в порядку спадкування позов було задоволено. Суд визнав за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_3 на 1/4 частину (замість 1/6 частини) житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили.
Після смерті батька ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить остаток зазначеного майна, тобто 3/4 частини будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , спадкоємцем якої являється позивач, єдиний спадкоємець, так як відповідач не є рідним сином спадкодавця. Звернувшись до державного нотаріуса Кропивницької державної нотаріальної контори № 2 із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька та матері на частину даного житлового будинку - отримала відмову нотаріуса у виконанні нотаріальних дій та рекомендацію вирішити дане питання в судовому порядку.
Враховуючи неможливість реалізувати свої спадкові права, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
В підготовче засідання від представника позивача, адвоката Іващенка І.Ю. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, просив суд не здійснювати розподілу судових витрат у справі, позов просив задовольнити.
Представник відповідача, адвокат Усатенко В.Ю. в підготовче засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав.
Оскільки, сторона відповідача визнає позов, тому суд ухвалює рішення у підготовчому засіданні, що відповідає вимогам ч.3 ст. 200 ЦПК України.
Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Тому суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази, надані учасниками справи та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 31 грудня 2018 року Кропивницьким міським відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 31 грудня 2018 року Кропивницьким міським відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.
ОСОБА_4 і ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 червня 1985 року по 29 грудня 2018 року.
Після їх смерті відкрилася спадщина.
У період зареєстрованого шлюбу ОСОБА_4 і ОСОБА_3 був набутий житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на вищевказаний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, 14 березня 2013 року зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Кіровської районної Ради народних депутатів 02 жовтня 1990 року.
З заявами про прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_3 до державного нотаріуса Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2 звернулись позивач та її брат, ОСОБА_2 . Заведена спадкова справа № 6/2019.
З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори звернулась позивач, його дочка, ОСОБА_1 . Заведена спадкова справа № 5/2019.
Постановою державного нотаріуса Кропивницької міської державної нотаріальної контори від 09 серпня 2019 року за вих. № 1798/02-31, № 1782/02-31 відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , на часку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , у зв'язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності ОСОБА_3 на частку вищевказаного житлового будинку.
Постановою державного нотаріуса Кропивницької міської державної нотаріальної контори №2 від 24 вересня 2019 року № 2138/02-31 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на частку у праві спільної сумісної власності подружжя у вищевказаному житловому будинку, на ім'я ОСОБА_3 не зареєстровано.
Факт родинних відносин між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як батька, матері і дочки підтверджується свідоцтвом про народження та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища.
Позивач, ОСОБА_1 та відповідач, ОСОБА_2 є сестрою та братом, їхньою матір'ю була ОСОБА_3 .
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 листопада 2020 року (справа №404/6510/19) позовну заяву ОСОБА_2 задоволено, визнано за ним право власності в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_3 на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768,40 грн. Рішення суду набрало законної сили.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до висновку про вартість об'єкта нерухомого майна, виконаного ТОВ «Юридично-експертна компанія «Юрконсалтинг» 22 вересня 2022 року оціночна вартість об'єкту оцінки - житлового будинку, загальною площею 89,9 кв.м., житловою площею 54,2 кв.м., з прилягаючими господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складає 440 144 грн.
Відповідно до довідки № 04 від 03 серпня 2019 року, виданої квартальним комітетом № 32, на ім'я ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на момент смерті батьків, батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_3 , в будинку за цією адресою ніхто інший не був зареєстрований, не проживав. Також, станом на 01 серпня 2019 року за цією адресою ніхто не зареєстрований та не проживає.
На вимогу ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда, Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 2 надала до суду копії спадкових справ № 5/2019 та 6/2019.
Судом установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 при житті дійсно належав житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними доказами, які містяться в матеріалах даної справи, тобто є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Кодексу про шлюб та сім'ю, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя (ст. 25 Кодексу про шлюб та сім'ю).
Відповідно до ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.
Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України, визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно до ст. 62 СК України Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частинами першою та другою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною першою статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (частина перша статті 1297 ЦК України).
Таким чином, для оформлення спадкових прав після померлого необхідно звернутися до державної нотаріальної контори за місцем його проживання (реєстрації), оскільки відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Установлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги за законом є дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 спадкоємцем першої черги за законом є дочка ОСОБА_1 . Отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно позивач не має змоги у зв'язку з тим, що відсутній документ, що посвідчує право власності ОСОБА_3 на її частку у праві спільної сумісної власності подружжя - частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , позбавляє нотаріальну контору можливості визначити склад спадкового майна після смерті ОСОБА_4 .
Судом приймається до уваги та обставина, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 листопада 2020 року (справа № 404/6510/19), визнано за відповідачем ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_3 на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Тобто, визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв'язку з чим виникає цивільно-правовий спір.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року в справі № 2-7055/12 (провадження № 61-1322св18) вказано, що «з позовом про визнання права власності може звернутися особа, яка вже є власником майна, проте її права не визнаються іншої особою (особами). Стаття 392 ЦК України, у якій регламентується, зокрема, визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Тобто, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статті 392 цього Кодексу».
Оскільки судом є установленим, що позивач по справі не в змозі отримати у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове майно, іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у неї немає, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За клопотанням позивача суд вважає залишити за позивачами судові витрати по справі.
Керуючись статтями 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 141, 223, 245, 247, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати залишити по фактично понесеним позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ІПН: НОМЕР_4 .
Повний текст судового рішення складено 28.02.2024 року.
Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова
районного суду
м.Кіровограда