Справа №338/144/24
27 лютого 2024 року Богородчанський районний суду
Івано-Франківської області
В складі: головуючого судді Решетова В.В.,
за участю секретаря судового засідання Остапишин І.Р.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серії ЕНА №1213890 від 10 січня 2024 року, якою його (позивача) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Позов мотивований тим, що оскаржуваною постановою позивача визнано винуватим у тому, що він керуючи транспортним засобом ЗАЗ ЛАНОС, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 10.01.2024 о 01:51:05 год. у м. Івано-Франківську, вул. Галицька, 88 проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3.Г ПДР, а саме порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
За це порушення поліцейським взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, молодшим лейтенантом поліції Бойківим Р.Т. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1213890 від 10.01.2024 та до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень. Вважає, що вказана постанова серії ЕНА № 1213890 складена поліцейським Бойківим Р.Т. незаконно, без повного, всебічного та об'єктивного вивчення обставин справи.
Ухвалою суду від 26.01.2024р. відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
07.02.2024 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до суду надійшов відзив, в якому просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Позивач, намагаючись уникнути відповідальності, викладає у позовній заяві відомості, які суперечать обставинам, що вбачаються з відеозапису та матеріалів справи. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а позовна вимога про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 10 січня 2024 року серії ЕНА №1213890 відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки 10.01.2024 о 01:51:05 год. у м. Івано-Франківську, вул. Галицька, 88, позивач керуючи транспортним засобом, а саме автомобілем ЗАЗ ЛАНОС, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проїхав на жовтий заборонний сигнал світлофора, а поліцейський взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, молодшим лейтенантом поліції Бойків Р.Т. під час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з підстав зазначених у позовній заяві, просив його задовольнити та пояснив, що 10.01.24 року під час дії комендантської години їхав на автостанцію «Пасічна», по вулиці Галицька у м. Івано-Франківськ та проїхав перехрестя на зелений сигнал світлофора. Їхав зі швидкістю до 40 км/год з урахуванням погодних умов. Правил дорожнього руху не порушував. Керувався п. 8.11. ПДР, відповідно до яких вважав за можливе продовжити рух. При цьому пояснив, що їхав з невеликою швидкістю до 40 км/год та міг загальмувати перед світлофором, але не вважав що це було потрібно.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився у відзиві на позовну заяву просив справу розглядати у його відсутності та відмовити у задоволенні позову за недоведеністю
Суд, вислухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що поліцейським взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, молодшим лейтенантом поліції Бойківим Р.Т. винесено постанову серії ЕНА №1213890 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн, згідно з якою він порушив п. 8.7.3 «г» ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 10.01.2024 о 01:51:05 год. у м. Івано-Франківську, вул. Галицька, 88, водій проїхав на жовтий забороняючий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «г» ПДР.
З переглянутого відеозапису з відеореєстратора, який долучений представником відповідача до відзиву, та значиться як додаток до оскаржуваної постанови, встановлено, що на ньому зафіксовано, як позивач, керуючи транспортним засобом ЗАЗ ЛАНОС, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофору.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 8.7.3 «г» ПДР сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Зі змісту пункту 8.7.3 «г» ПДР слідує, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися у місцях, визначених пунктом 8.10 цих Правил.
Таким чином, згідно з пунктом 8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Відповідно до п. 8.11. ПДР на який посилається в судовому засіданні позивач, водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Позивач в судовому засіданні також пояснює, що їхав повільно і міг зупинитись перед світлофором, але вважав, що в цьому не було потреби. Такі пояснення суперечать умовам пункту 8.11. ПДР, який регламентує дії водія у випадку неможливості зупинки транспортного засобу. Таким чином, пояснення позивача суперечливі та не відповідають вимогам п. 8.11. ПДР, яким у даному випадку помилково керувався позивач.
Суд зазначає, що факт порушення позивачем вимог п. 8.7.3 «г» Правил дорожнього руху підтверджується відеозаписами події, згідно з якими ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки ЗАЗ ЛАНОС, реєстраційний номер НОМЕР_1 10.01.2024 о 01:51:05 год. у м. Івано-Франківську по вул. Галицька, 88, проїхав регульоване перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора.
З оглянутого відео з реєстратора патрульного автомобіля судом встановлено, що світлофор задовго до під'їзду до нього транспортного засобу позивача тричі миготить зеленим сигналом і на момент під'їзду до нього автомобіля під керуванням позивача змінює колір на жовтий сигнал світлофора. З оглянутого відео можна зробити чіткий висновок про проїзд автомобіля під керуванням позивача на заборонений жовтий сигнал світлофора. При цьому судом з оглянутого відео враховується дорожня обстановка та невидимість дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія) та необхідність зупинки безпосередньо перед світлофором (п.8.10 ПДР).
Миготіння зеленого сигналу світлофору задовго до під'їзду автомобіля під керуванням позивача та жовтий сигнал світлофора на момент проїзду світлофора вказують на можливість водія завчасно відреагувати на зміну сигналів світлофора, що також вбачається з пояснень позивача, однак у даному випадку було проігноровано.
Суд враховує, що на відео відсутні буд-які інші автомобілі крім автомобіля позивача та патрульного автомобіля. Будь-які перешкоди відсутні. Позивач в судовому засіданні стверджував, що міг зупинитись перед світлофором, але не вважав це за потрібне керуючись п. 8.11. ПДР.
В той же час, у суду відсутні підстави для застосування до даного випадку умов п. 16.8. ПДР, відповідно до якого водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. В даному випадку з оглянутого відео встановлено виїзд автомобіля під керуванням позивача на заборонений жовтий сигнал світлофора, тому підстави для застосування п. 16.8. ПДР відсутні.
Оглянувши безперервне відео факту проїзду автомобілем позивача на забороняючий жовтий сигнал світлофора, судом встановлено реєстраційний номер автомобіля під керуванням позивача НОМЕР_1 , що спростовує посилання позивача про надання відео з іншим автомобілем.
Таким чином, ОСОБА_1 не мав передбачених законом підстав для застосування п. 8.11 ПДР, проїжджаючи регульоване перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору, та порушив вимоги п. 8.7.3 «г» Правил дорожнього руху.
За встановлених обставин, суд, оцінюючи доводи позивача в позові щодо його невинуватості та неправомірності винесення щодо нього оскаржуваної постанови, приходить висновку, що вищевказані доводи ОСОБА_1 не засновані на належних доказах, нічим не підтверджуються і спрямовані на ухилення останнього від адміністративної відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення, факт наявності якого не викликає у суду жодних сумнівів.
Обставини, що викладені в адміністративному позові, на думку суду, свідчать про певну тенденцію позивача моделювання позиції захисту з врахуванням і осмисленням фактичних обставин справи, що не заборонено законом.
Згідно із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи надані в розпорядження суду матеріали в справі про адміністративне правопорушення, суд приходить до переконання, що факт порушення позивачем вимог п. 8.7.3 «г» ПДР об'єктивно підтверджується відеозаписом, який правомірно було покладено відповідачем в основу для винесення оскаржуваної постанови, а відтак підстав для задоволення адміністративного позову не вбачається.
Відповідач при вирішенні питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності діяв розсудливо та пропорційно, оскаржувана постанова від 10 січня 2024 року серії ЕНА №1213890 у справі про адміністративне правопорушення винесена з додержанням норм чинного законодавства і з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано було рішення про накладення штрафу, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Доказів, які могли б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України при ухваленні рішення суд має вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, правові підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 247, 283-285 КУпАП України, ст.ст. 242-246, 250, 286 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕНА №1213890 від 10 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Решетов