26 лютого 2024 року
м. Київ
справа №560/656/23
адміністративне провадження № К/990/4504/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі № 560/656/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі, обчисленого з грошового забезпечення, визначеного Міністерством внутрішніх справ України в довідках від 22 листопада 2022 року № 49-7968 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022р. в сумі 117541,94 гри. та № 49- 7969 про розмір грошового забезпечення станом на 01.11.2022р. в сумі 143364,90 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09,04,1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких Інших осіб», з врахуванням положень постанови КМУ від 20.04.2016 №304 «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу" із змінами внесеними постановою КМУ від 05.02.2020 №107 та положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 57% від розміру грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії, без обмеження будь-яким строком, з урахуванням проведених виплат, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу розмір якої обчислений з грошового забезпечення, визначеного Міністерством внутрішніх справ України в довідках від 22 листопада 2022 року № 49-7968 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022р. в сумі 117541,94 гри. починаючи з 01 січня 2022 року та № 49-7969 про розмір грошового забезпечення станом на 01 листопада 2022 року в сумі 143 364,90 грн. починаючи з 01 листопада 2022 року
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року позов задоволено
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просить: встановити судовий контроль за виконанням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду по справі № 560/656/23 від 23 лютого 2023 року .
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року задоволено заяву позивача подану в порядку ст.382 КАС України.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишено без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк 5 днів усунути недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала, оскільки не усунуто недоліків апеляційної скарги.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі № 560/656/23, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить з наступного.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України.
Наведені норми свідчать про те, що оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.
Аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Верховний Суд зазначає, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.
Вказаний підхід неодноразово був застосованих Верховним Судом під час оцінки дій учасників справи щодо виконання рішень судів першої та апеляційної інстанції про залишення поданих до суду заяв та скарг без руху, зокрема у постанові від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 4 лютого 2023 року у справі №240/462/22.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі № 560/656/23.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді А. Ю. Бучик
С. Г. Стеценко