27 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 560/11405/23
адміністративне провадження № К/990/39539/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції справу № 560/11405/23
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року, постановлену суддею Гнап Д.Д.
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Сторчака В. Ю., суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення нарахування та виплати компенсації витрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
1.2. зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, починаючи з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації - 24.12.2022.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою від 03.07.2023 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та залишив позовну заяву без руху, надавши строк для усунення її недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн або письмового обґрунтування наявності законодавчо визначених підстав для звільнення від сплати судового з наданням доказів на їх підтвердження.
3. На виконання ухвали суду від 03.07.2023 позивач подав заяву, у якій вказує, що предметом позовних вимог є зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, яка є гарантійною і компенсаційною виплатою, передбаченою чинним законодавством, тобто додатковою заробітною платою, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI). Тому, на переконання позивача, він звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
4. За наслідками розгляду вказаної заяви позивача Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 06.07.2023, яку залишив без змін Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 13.11.2023, позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернув позивачеві на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.
5. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходи з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху ухвалою від 03.04.2023.
6. За висновком судів попередніх інстанцій, позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" не є тотожними з вимогами про стягнення заробітної плати, які звільняються від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
6.1. Так, на думку судів, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.
6.2. Таким чином, як зазначили суди обох інстанцій, позовна вимога щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є самостійною вимогою немайнового характеру і підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI відсутні.
6.3. Також на думку судів попередніх інстанцій є безпідставними посилання позивача на підпункт 2.2.8 пункту 2.2. Інструкції №114/8713, як на підставу для звільнення від сплати судового збору з заявленими позовними вимогами у цьому позові, позаяк ця Інструкція застосовується для визначення показників статистичної звітності з оплати праці та не не поширюється на правовідносини щодо оплати праці.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, де посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023, а справу №560/11405/23 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7.1. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що вирішуючи питання про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21 відповідно до яких спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця, а тому позивачі в такій категорії спорів звільнені від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
7.2. Таким чином, як зазначає скаржник, висновки Хмельницького окружного адміністративного суду та Сьомого апеляційного адміністративного суду при винесенні оскаржуваних ухвали та постанови щодо незастосування до спірних правовідносин норм матеріального права - пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суперечать позиції щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах, викладеній у вищенаведеній постанові Верховного Суду, що в свою чергу призвело до винесення оскаржуваних ухвал, які не ґрунтуються на Законі.
8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.11.2023 відкрив касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
9. За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05.02.2024 у № 166/0/78-24 (у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кашпур О.В.), що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Загороднюк А.Г.
10. Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О. від 06.02.2024 прийнято до свого провадження справу №560/11405/23.
11. Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О. від 26.02.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
12. Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.11.2023 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримана відповідачем 30.11.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до його «Електронного кабінету». Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить з такого.
14. Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (стаття 5 цього Кодексу).
15. Право на звернення до суду реалізується у спосіб подання в установленому порядку позовної заяви, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
16. Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статтях 160, 161, 172 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору.
17. Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
18. Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу нарахування та виплати відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по день фактичної виплати 24.12.2022.
19. Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 зазначив, що звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
20. Так, відповідно до вказаної норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
21. Суд першої інстанцій оцінивши вказані доводи позивача як клопотання про звільнення від сплати судового збору надав їм оцінку в ухвалі від 03.07.2023 та зазначив, що кошти, які належать нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги, а тому, не відноситься до сум заробітної плати. А тому, на думку суду першої інстанції, положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI на позовні вимоги, заявлені позивачем у цьому позові, не поширюються.
22. На підставі вказаного Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору; залишив позовну заяву без руху, надавши строк для усунення її недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн або письмового обґрунтування наявності законодавчо визначених підстав для звільнення від сплати судового з наданням доказів на їх підтвердження.
23. На виконання ухвали суду від 03.07.2023 позивач подав заяву, у якій вказує, що предметом позовних вимог є зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, яка є гарантійною і компенсаційною виплатою, передбаченою чинним законодавством, тобто додатковою заробітною платою, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Тому, на переконання позивача, він звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
24. За наслідками розгляду вказаної заяви позивача Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 06.07.2023, яку залишив без змін Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 13.11.2023, позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернув позивачеві на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.
25. За висновком судів попередніх інстанцій, позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" не є тотожними з вимогами про стягнення заробітної плати, які звільняються від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, а є самостійною вимогою немайнового характеру.
26. Така виплата, на думку судів, за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. А тому підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI відсутні.
27. У аспекті наведених висновків судів попередніх інстанцій колегія суддів вказує, що питання сплати судового збору за звернення до суду із позовними вимогами про стягнення компенсації втрати частини доходів на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" вже було предметом оцінки Верховного Суду у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 26.11.2023 у справі № 560/11895/23 та від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке.
28. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
29. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
30. Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці» 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР). Так, структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
31. Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
32. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
33. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
34. Згідно з частиною першої статті 33 Закону № 108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
35. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 1, частина перша статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХII зі змінами).
36. Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 108/95-ВР компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
37. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина перша, друга статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ).
38. З наведеного слідує, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.
39. Верховний Суд у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 26.11.2023 у справі № 560/11895/23 та від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а зауважував, що на належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013.
40. Конституційний Суд України у вказаному Рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону № 108/95-ВР такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
41. У пункті 2.2 Рішення від 15.10.2013 №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
42. Проаналізувавши вказані вище норми законодавства та врахувавши позицію Конституційного Суду, Верховний Суд у постановах у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 26.11.2023 у справі № 560/11895/23 та від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а констатував, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.
43. Як вже вказувалося предметом цього спору є нарахування та виплата позивачу як військовослужбовцю компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби.
44. Отже, очевидним є те, що такий спір стосується заробітної плати військовослужбовця, а відтак позивач в цій справі звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
45. Водночас суди першої та апеляційної інстанції не урахували правовий статус позивача та суть його спірних правовідносин, зокрема, що вони стосуються нарахування та виплати заробітної плати позивача, що в силу Закону № 3674-VI надає йому можливість звернутися за захистом своїх права без сплати судового збору.
46. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху з підстав ненадання ним документа про сплату судового збору та в подальшому повернув позовну заяву з підстав не усунення позивачем її недоліків. Суд апеляційної інстанції своєю чергою не виправив допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права.
47. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконних рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у цій справі.
48. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
49. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
50. За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
51. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
52. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі №560/11405/23 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов