27 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 460/51357/22 пров. № А/857/11822/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Курильця А.Р., Гуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі № 460/51357/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Борискін С.А. в м. Рівне Рівненської області 29.05.2023 року в порядку письмового провадження), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2022 № 0794866-2410-1701.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що позивач не є сільськогоподарським товаровиробником, а тому не має права на пільгу і сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна загальною площею 514,8 кв м: будівля, будівля піднавісу, нежитлова будівля, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620488300:01:006:0171 загальною площею 0,0854 га має цільове призначення - Для іншого сільськогосподарського призначення; категорія земель - Землі сільськогосподарського призначення; вид використання - Для іншого сільськогосподарського призначення.
ОСОБА_1 є керівником Фермерського господарства «О.М. Черемшина», яке зареєстроване за юридичною/податковою адресою: Рівненська область, село Прислуч, вулиця Бригадна, 21; основний вид діяльності за КВЕД - 01.11. - Вирощування зернових культур (крім рису). Бобових культур і насіння олійних культур.
01.08.2022 Головним управлінням ДПС у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0794866-2410-1701, яким визначено позивачеві суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік, щодо зазначеного вище об'єкту нерухомості, в сумі 15444 грн.
Вважаючи дії відповідача з формування протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності будівля піднавісу не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Оцінивши висновки суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Частиною першою статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано приписами Податкового кодексу України (далі ПК України).
За правилами пункту підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, |зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів При цьому, як підклас 1271.3 згаданого вище класу з кодом 1271 зазначено «Будівлі для зберігання зерна».
Апеляційний суд звертає увагу, що класифікаційне угрупування «підклас» забезпечує деталізацію класифікаційних угруповань з урахуванням вимог національної економіки та статистики.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що будівлі для зберігання зерна сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб) не є об'єктом податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за умови, якщо вони не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
При цьому, положеннями підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2238-III «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
В наведеному вище визначенні відсутній поділ сільськогосподарських товаровиробників на фізичних та юридичних осіб.
Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Як встановлено з матеріалів справи, належний позивачу на праві власності об'єкт нежитлової нерухомості, а саме будівля піднавісу, знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0854 га, наданій для іншого сільськогосподарського призначення і відноситься до земель сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5620488300:01:006:0171).
Контролюючим органом не заперечується, що вказана будівля піднавісу використовується для зберігання зернових культур.
Крім цього, згідно з наявною з матеріалах справи випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є керівником Фермерського господарства «О. М. Черемшина», основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11).
Вирощування Фермерським господарством «О.М. Черемшина» сільськогосподарської продукції і отримання прибутків від неї за спірний період підтверджується Фінансовою звітністю малого підприємства.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з тих підстав, що нежитлова будівля піднавісу загальною площею 514,8 кв. м, розташована по вул. Бригадна, 21 в с. Прислуч Березнівського району Рівненської області, фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, яким є позивач як керівник Фермерського господарства «О. М. Черемшина», яке займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11). Відтак, нерухомість за цією адресою не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського Суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У пункті 110 рішення Європейського Суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського Суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої КАС України розподіл судових витрат судом не змінюється.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі № 460/51357/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді В. В. Гуляк
А. Р. Курилець