21 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 461/8691/23 пров. № А/857/26019/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,
за участі секретаря судового засідання Ханащак С.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2023 року (головуючого судді Зубачик Н.Б., ухвалене у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Львів) у справі №461/8691/23 провадження №2-а/461/353/23 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про зміну постанови про порушення митних правил,-
ОСОБА_1 10.10.2023 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці в якому просить змінити пункт 2 постанови в.о. заступника начальника Управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Львівської митниці Кравченка Тараса Володимировича від 12.09.2023 у справі про порушення митних правил №1023/20900/23, в частині стягнення штрафу, а саме накласти на ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 471 МК України стягнення в розмірі 17321,59 грн. штрафу в дохід держави.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2023 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 через свого представника Савчук О.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим. Судом першої інстанції необґрунтовано визнано належним та допустимим доказом Висновок СЛЕД Держмитлужби № 142000-3301-0761 від 11.08.2023. Експертом, тільки поверхнево проведено огляд дизельного двигуна, що використовувався для комбайна марки «John Deere», тип двигуна 6359TZ-02, серійний номер НОМЕР_1 . У висновку використано порівняльний підхід, вказано лише, що двигун є вживаний і на основі цього визначено його вартість. Оскільки двигун знаходиться в абсолютно несправному стані, потрібна більш детальніша товарознавча експертиза. Крім того, для всебічного з'ясування обставин, які мають значення для справи та стосуються об'єкта експертизи, в судовому засіданні необхідна участь експерта, а висновки Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи, яка є підрозділом митного органу, побудовані по суті на припущеннях, що виключає можливість їх застосування як належного та допустимого доказу у цій справі, відповідно судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволення клопотання позивача (апелянта) про призначення у справі товарознавчої експертизи.
Також в апеляційній скарзі подано клопотання про призначення по справі судової товарознавчої експертизи для визначення реальної вартості вживаного дизельного двигуна, що використовувався для комбайна марки «John Deere» тип двигуна НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_1 .
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 відмовлено в задоволенні клопотання про призначення по справі судової товарознавчої експертизи.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача Гелемей Ю.М. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Представник відповідача Сліпенко С.В. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні апеляційного розгляду був заслуханий свідок ОСОБА_2 , який складав Висновком №142000-3301-0761 від 07.09.2023 та надав покази щодо складеного висновку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до протоколу про порушення митних правил №1023/20900/23, який складено щодо ОСОБА_1 та вказується, що 05.08.2023 о 19 години 20 хвилин громадянин України ОСОБА_1 повертався з приватної поїздки з Республіки Польщі в Україну через п/п «Рава-Руська-Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці, автомобілем марки «Opel Movano», реєстраційний номер НОМЕР_3 обравши для слідування смугу спрощеного митного контролю «зелений коридор», чи своїми діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. У ході митного контролю автомобіля марки «Opel Movano», реєстраційний номер НОМЕР_3 виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. Автомобіль було скеровано зі смуги спрощеного митного контролю на оглядовий майданчик, де під час проведення поглибленого огляду окрім особистих речей та товарів, дозволених ч.1 ст.374 Митного кодексу України, було виявлено товар, а саме двигун дизельний, що використовувався, для комбайна марки «John Deere» тип двигуна 6359TZ-02 серійний номер НОМЕР_1 - 1 шт., вагою 560 кг. Товар знаходився у салоні автомобіля серед особистих речей без ознак приховування. Документів, що підтверджують факт придбання та вартість товару ОСОБА_1 до митного контролю не подав та визнав даний товар своєю власністю (а.с.12-16).
Відповідно до висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби № 142000-3301-0761 від 07.09.2023 складеного Експертом Приходько В.В. (свідоцтво від 31.08.2022 №468 на право проведення товарознавчого дослідження машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання, видане ЕКК Державної митної служби України), об'єкт експертизи двигун дизельний, що використовувався, для комбайна марки «John Deere» тип двигуна 6359TZ-02 серійний номер НОМЕР_1 - 1 шт., вагою 560 кг. Висновок визначений, що на товарі, що вилучений протоколом про порушення митних правил від 05.08.2023 №1023/20900/23, наявні видимі ознаки використання (сліди підтікання оливи та пального, подряпини, вмятини, відшарування фарби, забруднення тощо). Ціна можливої реалізації (вартість) товару, зазначеного у постанові про призначення експертизи від 11.08.2023 в справі про порушення митних правил № 1023/20900/23, станом на 05.08.2023, становить 229767,00 грн. (а.с.94-97).
Постановою в.о. заступника начальника - начальника управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці Кравченка Т.В. від 12.09.2023 у справі про порушення митних правил №1023/20900/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 2 статті 471 Митного кодексу України (далі - МК України), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, на суму 68930,10 гривень. Товар, тимчасово вилучений згідно протоколом про порушення митних правил:№0691/20900/23 від 09.06.2023 вирішено повернути ОСОБА_1 (а.с.18-19).
Вважаючи постанову протиправною позивач звернувся в суд з вимогами про зміну постанови в справі про порушення митних правил.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості, безпідставності та таким, що не підлягає до задоволення.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 458 Митного кодексу України (далі - МК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно із частиною 2 статті 471 МК України, недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.
Відповідно до частини 1 статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Стаття 489 МК України встановлює, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави ля звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів аналізуючи доводи апелянта враховує, що в адміністративному позові позивач не погоджується із сумою штрафу та порядком визначення вартості незадекларованих товарів з врахуванням експертизи та суд враховує наступне.
ОСОБА_1 повертався з приватної поїздки з Республіки Польщі в Україну через п/п «Рава-Руська-Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці, автомобілем марки «Opel Movano», реєстраційний номер НОМЕР_3 обравши для слідування смугу спрощеного митного контролю «зелений коридор», чи своїми діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. У ході митного контролю автомобіля марки «Opel Movano», реєстраційний номер НОМЕР_3 виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. Автомобіль було скеровано зі смуги спрощеного митного контролю на оглядовий майданчик, де під час проведення поглибленого огляду окрім особистих речей та товарів, дозволених ч.1 ст.374 Митного кодексу України, було виявлено товар, а саме двигун дизельний, що використовувався, для комбайна марки «John Deere» тип двигуна 6359TZ-02 серійний номер НОМЕР_1 - 1 шт., вагою 560 кг. Товар знаходився у салоні автомобіля серед особистих речей без ознак приховування. Документів, що підтверджують факт придбання та вартість товару ОСОБА_1 до митного контролю не подав та визнав даний товар своєю власністю (а.с.12-16).
Відповідно до висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби № 142000-3301-0761 від 07.09.2023 складеного Експертом Приходько В.В. (свідоцтво від 31.08.2022 №468 на право проведення товарознавчого дослідження машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання, видане ЕКК Державної митної служби України), об'єкт експертизи двигун дизельний, що використовувався, для комбайна марки «John Deere» тип двигуна 6359TZ-02 серійний номер НОМЕР_4 CD - 1 шт., вагою 560 кг. Висновок визначений, що на товарі, що вилучений протоколом про порушення митних правил від 05.08.2023 №1023/20900/23, наявні видимі ознаки використання (сліди підтікання оливи та пального, подряпини, вмятини, відшарування фарби, забруднення тощо). Ціна можливої реалізації (вартість) товару, зазначеного у постанові про призначення експертизи від 11.08.2023 в справі про порушення митних правил № 1023/20900/23, станом на 05.08.2023, становить 229767,00 грн. (а.с.94-97)
Згідно з частинами 1, 2 статті 515 МК України, експертиза призначається, якщо для з'ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.
Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.
Згідно з нормами статті 516 МК України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.
Відповідно до частин 2, 3 статті 357 МК України, дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.
Згідно частини 15 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС від 02.12.2016 № 1058, під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) експертами застосовуються методи досліджень та методики проведення експертиз, які визначені в нормативно-правових актах та нормативно-технічних документах (міжнародні та національні стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції рекомендації, переліки, науково-технічна та довідкова література, програмні продукти тощо).
Статтею 1 МК України передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Таким чином, повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Нормативне врегулювання форми висновку, складеного експертами СЛЕД Держмитслужби за результатами експертизи предметів правопорушення з метою визначення їх вартості, визначено і підзаконним нормативно-правовим актом головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує Формування та реалізацію єдиної державної митної політики, а саме наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 № 1058, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.12.2016 за №1693/29823.
Згідно пункту 4 розділу III «Формування документації для проведення досліджень (аналізів. експертиз)» Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 №1058, посадовою особою митниці було призначено експертизу та в постанові зазначені завдання для дослідження (аналізу, експертизи) які відповідали меті призначення експертизи та не виходили за межі компетенції та спеціальних знань експерта, оскільки передбачали лише визначення вартості предмету правопорушення.
Відповідно до пункту 3 Положення про СЛЕД Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби від 23.10.2019 № 18, у редакції наказу від 12.11.2019 № 29 (зі змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства.
Отже, повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ.
Із наведених норм слідує які враховуються апеляційним судом, що експертиза для визначення вартості незадекларованих товарів проводиться в межах справи про адміністративне правопорушення і є доказом по справі. Така експертиза не є судовою експертизою, а тому на неї не поширюються вимоги, зокрема про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Водночас, згідно із цими нормами, особа, яка притягається до відповідальності за порушення митних правил вправі провести незалежну експертизу за власний рахунок, а тому доводи апелянта, що висновок експерта № 142000-3301-0761 від 07.09.2023 є неналежним доказом у справі є необґрунтованим, оскільки висновок експертного дослідження № 142000-3301-0514 від 06.07.2023 у даній адміністративній справі виконано із дотриманням процедури, передбаченої наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз)» від 02.12.2016 № 1058.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-ХІІ, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Як вже було сказано, в межах провадження у справі про порушення митних правил з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення справи, може бути призначена не судова експертиза, яка проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, яким є Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Держмитслужби.
Також суд відхиляє надану позивачем фактуру VAT №02/05/2023 від 02.08.2023, як доказ вартості незадекларованого товару з тих причин, що така не містить печаток сторін, не надано доказів оплати за товар.
Колегія суддів дійшла висновку, що постанова в.о. заступника начальника Управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Львівської митниці Кравченка Тараса Володимировича від 12.09.2023 у справі про порушення митних правил №1023/20900/23 є законною, а тому судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 268, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2023 року у справі №461/8691/23 провадження №2-а/461/353/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк
Повний текст постанови складено 26.02.2024