27 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 260/533/23 пров. № А/857/20474/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 260/533/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції - Іванчулинець Д.В.,
час ухвалення рішення - 13.09.2023 року,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить суд:
1) дії відповідача - Головного Управління пенсійного фонду України в Закарпатській області по не ухваленню рішення про переведення позивача з пенсії “за вислугу років” на пенсію “за віком” визнати протиправними та зобов'язати відповідача:
- ухвалити рішення про переведення позивача з пенсії “за вислугу років” на пенсію “за віком” не пізніше 10 днів з дня набранням рішення суду у даній справі законної сили;
- нарахувати пенсію за віком з дня звернення позивача до відповідача - 26.10.2022 року на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі по призначенню пенсії “за вислугу років” за 1999 рік у 10-ти денний строк з дня вступу рішення в законну силу;
- виплатити позивачеві нараховану пенсію по віку за минулий час - три роки, що передують дню звернення із заявою про переведення позивача з пенсії “за вислугу років” на пенсію “за віком” - із 26.10.2019 року з урахуванням виплаченої позивачу за цей період пенсії за вислугу років не пізніше одного місяця з дня ухвалення рішення про переведення на інший вид пенсії (а.с.1-3).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачу 24 травня 1999 року, як працівнику освіти, було призначено пенсію за вислугу років- відповідно до пункту “е” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з того часу вона перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримую пенсію за вислугу років. На час призначення даної пенсії їй виповнилось 45 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ, передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Відповідно до ст. 51 вищевказаного Закону пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Статтею 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Згідно ч. 2 п. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно. Так, у 2009 році позивачу виповнилося 55 років та у неї наявний необхідний стаж роботи, у зв'язку з чим, вона досягла пенсійного віку та набула право на пенсію за віком. Відповідно до ст. 6 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ, особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
26 жовтня 2022 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила провести заміну виду призначення їй пенсії з пенсії “за вислугу років” на пенсію за віком “по старості” та до нарахувати їй різницю у розмірі недоотриманої суми пенсії внаслідок не проведення у свій час заміни одного виду пенсії на інший вид. Також просила повідомити її про те, чи потрібно додати додаткові документи , які саме, та повідомити письмово про результат розгляду даної заяви.
Відповіді позивач не отримала.
Відсутність такої відповіді, позивач вважає що в даному випадку свідчить про незадоволення відповідачем її заяви від 26.10.2022 року про перехід з одного виду пенсії - “за вислугу років” на інший - “за віком” (по старості).
З метою захисту свого права позивач звернулася з даним позовом до суду.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 260/533/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що заява може подаватися в довільній формі, адже її зміст дає змогу оцінити намір заявника та прийняти відповідне рішення по суті заяви.
Апелянт вважає, що не можна відмовити у позові з підстав, що заява не оформлена відповідно до зразка, оскільки така може подаватися у довільній формі.
Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 260/533/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що 26 жовтня 2022 року позивач звернулася до відповідача із заявою в довільній формі в порядку Закону України “Про звернення громадян”. У відповідь на таку заяву, відповідач листом від 10 листопада 2022 року повідомив ОСОБА_1 задля переходу з одного виду пенсії на інший необхідно звернуся із заявою встановленого зараза, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій.
Надана ОСОБА_1 відповідь, оформлена листом №4136-4417/Ф-02/8-0700/22 від 09.11.2022р., на її заяву, що подана згідно Закону України “Про звернення громадян”, не породжує певних правових наслідків та не містить ознак рішення органу публічної влади, а носить інформаційний характер і не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , з 24 травня 1999 року перебуває не обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” та обчислену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
26 жовтня 2022 року позивач звернулася до відповідача із заявою, згідно якої просила замінити вид призначено їй пенсії з пенсії “за вислугу років” на пенсію “по старості”, до нарахувати їй різницю у розмірі недотриманої суми пенсії, внаслідок не проведення у свій час заміни одного виду пенсії на інший вид, а також повідомити останню чи потрібно додати додаткові документи та письмово повідомити про розгляд даної заяви (а.с.7).
Листом від 10 листопада 2022 року за № 4136-4417/Ф-02/8-0700/22 відповідач повідомив позивача, що її письмове звернення від 26.10.2022 року (вх.№4417/Ф-0700-22) розглянуто спеціалістами відділу розгляду звернень управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у відповідності та у строки, визначені Законом України “Про звернення громадян”. Стосовно порушеного у зверненні питання позивача повідомлено, що згідно даних електронної пенсійної справи, станом на 10.11.2022 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримуєте пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” та обчислену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон).
Відповідно до статті 10 Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один вид пенсії, за її вибором, а саме: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Для більш детального аналізу з приводу визначення доцільності переходу з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, позивачу необхідно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України та подати заяву відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 з усіма додатковими документами (за наявності). У разі відсутності додаткових документів, доцільність буде визначатися за матеріалами її пенсійної справи.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основні принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до вимог частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року К& 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до п. 1.1 Постанови № 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії- додаток 2):заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток І4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BanklD відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
З аналізу наведених норм права слідує, що підставою для переведення з одного виду пенсії на іншу є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку, за результатом розгляду яких пенсійний орган приймає відповідне рішення.
Як вбачається з письмових доказів у справі, 26 жовтня 2022 року позивач звернулася до відповідача із заявою в довільній формі в порядку Закону України “Про звернення громадян”. У відповідь на таку заяву, відповідач листом від 10 листопада 2022 року повідомив ОСОБА_1 задля переходу з одного виду пенсії на інший необхідно звернуся із заявою встановленого зараза, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій.
Таким чином, позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за переведенням з одного виду пенсії на інший, оскільки вона не зверталася до пенсійного органу із заявою встановленого зразка відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відтак територіальний орган ПФУ не приймав рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії.
Натомість відносини, які склалися між сторонами у даній справі, унормовані положеннями Закону України «Про звернення громадян», згідно яких відповідачем було надано письмову відповідь листом та роз'яснено норми законодавства щодо визначення права на пенсію.
Колегія суддів звертає увагу, що письмові звернення та консультації з працівниками відповідача без подання відповідної заяви про переведення з одного виду пенсії на інший не створюють обов'язку у відповідача щодо вчинення такого переведення.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідь пенсійного органу не є рішенням у розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України та не порушує права та інтереси позивача за захистом яких він звернувся.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2020 у справі №636/863/17, від 22.08.2018 у справі №546/222/17, від 12.09.2019 у справі №158/1226/16-а.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 260/533/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 27.02.2024 року