27 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 140/12074/23 пров. № А/857/22654/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 140/12074/23 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції - Каленюк Ж.В.,
час ухвалення рішення - 31.10.2023 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відділ Укртрансбезпеки) про визнання протиправною та скасування постанови від 24 квітня 2023 року №ПШ002038 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що посадовими особами Укртрансбезпеки 23 березня 2023 року проведено перевірку транспортного засобу DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належать ФОП ОСОБА_1 . За висновками акта від 23 березня 2023 року №355045 перевіркою виявлено порушення статті 53 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III “Про автомобільний транспорт” (далі - Закон №2344-III) під час виконання міжнародних перевезень вантажу, а саме відсутні роздруківки даних роботи водія ОСОБА_2 з цифрового тахографа за 23 березня 2023 року. На підставі акта перевірки винесено постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн згідно з абзацом шостим частини першої статті 60 Закону №2344-III.
Позивач заперечує факт ненадання документів, вичерпний перелік яких визначений частиною третьою статті 53 Закону №2344-III, оскільки ні у спірній постанові, ні в акті рейдової перевірки не вказаного, який з перерахованих саме у зазначеній нормі документів був відсутній. На думку позивача, відсутність роздруківки роботи водія з цифрового тахографа за певну дату не може бути підставою для відповідальності згідно з абзацом шостим частини першої статті 60 Закону №2344-III, а відповідальність перевізників у такому випадку передбачена абзацом одинадцятим частини першої статті 60 Закону №2344-III, за якою розмір штрафу становить сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 680,00 грн).
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 140/12074/23 позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції констатовано факт наявності порушення, однак помилково ототожнено «реєстраційні листи режимів праці та відпочинку» з «роздруківкою на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв», а також помилково та довільно протрактовано ст. 53 та ст. 60 Закону №2344-III.
Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 140/12074/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено, що на час рейдової перевірки було дотримано встановлених законодавством України в сфері автомобільного транспорту норм, однак суд вважає, що відповідальність за таке порушення передбачена абзацом одинадцятим частини першої статті 60 вказаного Закону, а не абзацом шостим.
Тому, на думку суду, відсутність даних про режим праці і відпочинку (як при використанні аналогового, так і при використанні цифрового тахографу) свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт та є наслідком для застосування штрафу відповідно до абзацу одинадцятого частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ (незалежно від виду тахографа). Застосування відповідачем абзацу шостого частини першої статті 60 вказаного Закону за обставин цієї справи не відповідає складу виявленого порушення, а тому постанова Відділу Укртрансбезпеки від 24 квітня 2023 року №ПШ002038 не може вважатися правомірною та підлягає скасуванню.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 02 квітня 2004 року; основним видом його діяльності є вантажний автомобільний транспорт, про що зазначено у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.7).
Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до графіка проведення рейдових перевірок у період з 20 березня 2023 року по 24 березня 2023 року (а.с.27), на підставі направлення від 20 березня 2023 року №008565 (а.с.26) проводилася рейдова перевірка на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху. У ході рейдової перевірки 23 березня 2023 року о 16:00 на автомобільній дорозі Р-60 “Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин” було перевірено транспортний засіб DAF SCHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , який належить автомобільному перевізнику ФОП ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював міжнародне перевезення вантажу (органічна кукурудза) згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №45. Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23 березня 2023 року №355045 (далі - акт перевірки) зафіксовано порушення суб'єктом господарювання статті 53 Закону №2344-III, відповідальність за яке передбачена статтею 60 вказаного Закону, а саме відсутня роздруківка даних роботи водія з цифрового тахографа за 23 березня 2023 року (а.с.25).
Повідомленням від 12 квітня 2023 року №24153/22/24-23 позивач інформований про розгляд 24 квітня 2023 року справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, виявлених під час рейдової перевірки (а.с.32).
Постановою начальника відділу Укртрансбезпеки від 24 квітня 2023 року №ПШ002038 у зв'язку з відсутністю документів, перелік яких визначений статтею 53 Закону №2344-III (відсутня роздруківка даних роботи водія з тахографа за 23 березня 2023 року) на підставі абзацу шостого частини першої статті 60 Закону №2344-III до перевізника ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн (а.с.9).
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.3 ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт» при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.
У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи (ч.7 ст.53 цього Закону).
Згідно з ч.8 ст.53 вказаного Закону водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Таким чином, автомобільні перевізники мають обов'язок забезпечити, а водії пред'явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються міжнародні перевезення. Крім того, на водіїв покладається обов'язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртрансбезпеки, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Відповідно до п.1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затв. наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010р., картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).
Пунктом 3.3 розділу ІІІ цієї Інструкції передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до п.3.5 розділу ІІІ зазначеної Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Окрім цього, 11.10.2005р. набув чинності Закон України № 2819-IV від 07.09.2005р. «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)».
20.12.2010р. набрала чинності Поправка № 6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Отже, норми ЄУТР розмежовують такі документи як «реєстраційний листок» та «роздруківка».
Зокрема, частиною 8 ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія - це тахокарти, які використовуються в аналоговому тахографі. У свою чергу, для цифрових тахографів не використовуються щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія; для цього приладу необхідно використовувати карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.
Згідно фактичних обставин справи на автомобілі позивача облаштовано цифровий тахометр, який не використовує щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія, а використовує карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.
З акта перевірки слідує, що при здійсненні 23 березня 2023 року міжнародного перевезення вантажу транспортним засобом, належним автомобільному перевізнику ОСОБА_1 , водій ОСОБА_2 не надав роздруківку даних роботи водія з цифрового тахографа за 23 березня 2023 року, що є порушенням статті 53 Закону №2344-ІII.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена приписами ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Зокрема, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:
виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз.6 ч.1);
управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз.11 ч.1).
Зазначеними нормами передбачена кваліфікацію різних за своїм складом порушень: відсутність документів, передбачених ст.53 вказаного Закону, та порушення вимог використання тахографа, які полягають у виконанні міжнародного автомобільного перевезення без контрольного пристрою (тахографу) або з вимкненим тахографом; відсутності щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія.
Оскільки щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія не можна ототожнювати з роздруківками на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія, тому норми абз.11 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на розглядуваний випадок не поширюються.
У свою чергу, правильною кваліфікацією відсутності роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія є саме приписи абз.6 ч.1 ст.60 вказаного Закону.
Підтвердженням такого висновку слугує та обставина, що роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв є документом, передбаченим ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», необхідним для виконання міжнародних перевезень для усіх перевізників (резидентів та нерезидентів) та видів перевезень (пасажирських, вантажних), які використовують у своїх транспортних засобах цифровий тахограф. Тобто, вказаний документ, відсутність якого встановлено у позивача, є загальнообов'язковим при виконанні міжнародних перевезень транспортними засобами, обладнаним цифровим тахографом; інші документи, наведені в ч.ч.3-6 ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», є спеціальними для кожного з видів перевезень (вантажних/пасажирських) та особи перевізника (резидент/нерезидент).
Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз.6 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», через що є відсутніми правові підстави для скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 140/12074/23 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 27.02.2024 року