26 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 300/1060/23 пров. № А/857/11348/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року, ухвалене суддею Матуляком Я.П. у м. Івано-Франківську у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №300/1060/23 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,-
14 березня 2023 року позивач - фізична особи-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження за № 36-л від 26.01.2023.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає в ході фактичної перевірки установлено, що у період з 17 вересня 2021 року по 12 листопада 2021 року позивачем реалізовано алкогольні напої без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме з однаковими марками акцизного податку, номери і серії яких дублюються у фіскальних чеках РРО, всього 20 таких випадків.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 04.01.2023 посадовими особами відповідача, на підставі наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 03.01.2023 за №11-п та направлень на проведення перевірки від 03.01.2023 №23 та №24, проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого по АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт за №9/09-19-09-01/ 333207393 від 11.01.2023 (а.с.8, 9-11, 35, 36).
Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення ст.11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" - у період з 17.09.2021 по 12.11.2021 реалізовано двадцять пляшок горілки "Державна" 0,25 л, 40% без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме реалізовано алкогольні напої з однаковими марками акцизного податку номери і серії яких дублюються у фіскальних чеках РРО.
26.01.2023 у зв'язку з виявленим порушеннями ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесено розпорядження за № 36-л від 26.01.2023, яким анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за №09160308202204238 від 14.12.2022, видану фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (а.с.5,6).
Вважаючи вказане розпорядження протиправним, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, у наказі про проведення фактичної перевірки від 03 січня 2023 року №11-п вказана підстава її проведення - підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, та мета - здійснення контролю за дотриманням, і зокрема, вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
У розумінні пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Із змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2 статті 80 ПК України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб'єкта господарювання. Підставою для проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України слугує наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства; 80.2.3 - письмове звернення покупця (споживача); 80.2.5 - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства.
При цьому, у постановах від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 05 листопада 2018 року (справа №803/988/17), від 20 березня 2018 року (справа №820/4766/17) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
За висновком Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 21.02.2020 у справі 826/17123/18, зазначення у наказі про проведення перевірки будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою), інформацію щодо порушення законодавства, яка стала підставою для прийняття цього наказу податковим законодавством не вимагається.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №140/14625/20 судом касаційної інстанції вказано, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку, за висновком судів попередніх інстанцій достатньо факту покладення па контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 05 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17, від 22 травня 2018 року у справі № 810/1394/16.
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначені.
Пунктом 52-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон №540-IX) визначено: «Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:
-документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
-документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;
-фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
- обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 карантин скасований на всій території України з 1 липня 2023 року.
Аналіз наведених вище норм права свідчить, що на час дії карантину з 18.03.2020 по 01.07.2023 , встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не діє мораторій на проведення фактичних перевірок, зокрема, з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тобто тих питань, що врегульовані нормами Закону №481. Фактична перевірка із зазначених питань може бути проведена з підстав, визначених підпунктами 80.2.2 (наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства), 80.2.3 (письмове звернення покупця (споживача)), 80.2.5 (наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства).
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку оскаржуваного розпорядження суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 73 КАС України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Стаття 75 КАС України зазначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З матеріалів справи убачається, що за результатами фактичної перевірки, працівниками відповідача складено акт від 11.01.2023 про порушення позивачем ст.11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", яке виразилось в тому, що за інформаційними даними ДПС з фіскальних чеків РРО позивачем здійснено реалізацію у період з жовтня по листопад 2021 року алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме з однаковими марками акцизного податку, номери і серії яких дублюються.
Отож, відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження щодо анулювання ліценції на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за №09160308202204238 від 14.12.2022, виданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , керувався виключно інформаційними даними щодо розрахункових документів РРО, які стали підставою для анулювання ліцензії за результатами проведеної фактичної перевірки.
Також слід зазначити, що відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі -Закон № 481/95) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема встановлення факту торгівлі суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку.
Відповідно до абз.3 ч.4 ст.11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
В розумінні пп. 14.1.107 та 14.1.109 п.14.1 ст.14 ПК України марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів; маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
За положенням п.226.9 ст.226 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
Відповідно до пункту 27 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 за №1251 у разі виявлення продавцем марок невідповідності їх вимогам законодавства чи явних ознак підроблення такі марки повертаються підприємству-виробнику для проведення експертизи, про що покупцеві марок видається довідка. Після одержання висновку експертизи складається акт, на підставі якого зазначені марки підлягають знищенню підприємством-виробником, а у разі визнання марок фальшивими чи підробленими - надсилаються до відповідних правоохоронних органів.
Склад виявленого під час перевірки правопорушення утворює факт зберігання, транспортування чи реалізацію алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
При вирішення спірних правовідносин судом апеляційної інстанції враховано, що питання правомірності висновку контролюючого органу про реалізацію позивачем алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, викладеного у акті перевірки №9/09-19-09-01/ 3033207393 від 11.01.2023, вже було предметом судового розгляду. Так, на підставі згаданого акту перевірки Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області було винесено податкове повідомлення-рішення №000/369/0901 від 25.01.2023, яким контролюючим органом до позивача застосовано фінансові санкції за два порушення: за реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка застосовано фінансову санкцію в розмірі 17000 грн; за продаж алкогольних напоїв в час доби на який встановлено заборону продажу, застосовано штрафну санкцію в розмірі 6800 грн. ФОПМ ОСОБА_1 було оскаржено згадане податкове повідомлення-рішення у судовому порядку. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі №300/1059/23, яке залишене постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року без змін, відмовлено в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 , заявленого до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, про скасування податкового повідомлення-рішення №000/369/0901 від 25.01.2023.
В ході розгляду адміністративної справи №300/1059/23 судом встановлено:
«підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення зокрема є висновок контролюючого органу про реалізацію позивачем алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка. Алкогольні напої, що було реалізовано позивачем, марковані з відхиленням від вимог Положення та вважаються такими, що немарковані.
Так, згідно даних системи обліку даних РРО ДПС України встановлено, що згідно з фіскальними чеками РРО (фіскальний номер 3000216062), а саме:
-чек №33 від 12.11.2021 реалізовано горілку державну 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №14 від 01.10.2021 реалізовано "горілку державну" 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №21 від 28.09.2021 реалізовано сигарети «мальборо голд» та горілку державну 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №37 від 28.09.2021 реалізовано "горілку державну" 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №15 від 05.10.2021 реалізовано сигарети «стронг армійські» та горілку державну 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №11 від 17.09.2021 реалізовано "горілку державну" 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №20 від 23.09.2021 реалізовано "горілку державну" 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №22 від 23.09.2021 реалізовано "горілку державну" 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №19 від 23.09.2021 реалізовано "горілку державну" 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №30 від 29.09.2021 реалізовано "горілку державну" 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №40 від 23.09.2021 реалізовано "горілку державну" 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №11 від 21.09.2021 реалізовано "горілку державну" 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №10 від 20.09.2021 реалізовано "горілку державну" 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №5 від 19.09.2021 реалізовано "горілку державну" 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №24 від 21.09.2021 реалізовано "горілку державну" 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №24 від 01.10.2021 реалізовано "горілку державну" 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №11 від 06.10.2021 реалізовано "горілку державну" 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №26 від 10.11.2021 реалізовано "горілку державну" 0.25 л, акцизна марка ААОС710756;
-чек №14 від 07.10.2021 реалізовано "горілку державну" 0.25 л, акцизна марка ААОС710756.
Тобто, податковим органом встановлено реалізацію алкогольних напоїв, що вважаються не маркованими згідно підпункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, а саме згідно електронних копій розрахункових документів, що надходять до органів ДПС та копій фіскальних чеків встановлено 20 фактів реалізації алкогольних напоїв з маркою акцизного податку, що дублюється, а саме: ААОС710756 на продукції "горілка державна", 0,25 л, тобто встановлено продаж алкогольних напоїв, маркованих з відхиленням від вимог Положення №1251 (марками акцизного податку з однаковими реквізитами).
На підтвердження вказаних обставин відповідачем долучено фіскальні чеки, що відповідають Переліку алкогольних напоїв, які реалізовані ФОП ОСОБА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 з однаковими марками акцизного податку, який є додатком до акту фактичної перевірки.
При цьому, позивач не заперечує наявність чеків про придбання зазначених товарів та інформацію, зазначену у додатку до акту, однак зазначає, що саме в день фактичної перевірки таких порушень встановлено не було та він не є суб'єктом, що повинен нести відповідальність та таке порушення, вказуючи на те, що маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Покликання позивача на те, що відповідач не виявив безпосередньо під час перевірок наявності у магазинах позивача алкогольних напоїв, маркованих з відхиленням від вимог, а всі висновки зроблені на підставі фіскальних чеків минулих періодів (витягнутих з пам'яті РРО) не спростовують факту виявленого порушення, оскільки позивач був притягнутий до відповідальності за факт реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, а не за зберігання товарів з порушенням вимог чинного законодавства.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що відповідачем належними доказами підтверджено реалізацію позивачем алкогольних напоїв, маркованих з відхиленням від вимог Положення №1251 та таких, що вважаються немаркованими, чим порушено вимоги ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині прийняте з дотриманням норм чинного законодавства та підстави для його скасування в цій частині відсутні.»
Отже обставини реалізації позивачем алкогольних напоїв, маркованих з відхиленням від вимог Положення №1251 та таких, що вважаються немаркованими, чим порушено вимоги ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, у адміністративній справі №300/1059/23, а тому такі обставини за приписами частини 4 статті 78 КАС України не доказуються при розгляді даної справи, у якій бере участь та сама особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2024 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 300/1059/23 повернуто скаржнику.
Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуване розпорядження Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 36-л від 26.01.2023 відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про його скасування є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд апеляційної інстанції не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі №300/1060/23 - скасувати.
В задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування розпорядження відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний