27 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 944/6263/23 пров. № А/857/2156/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року у справі № 944/6263/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції - Боровков Д.О.,
час ухвалення рішення - 13.12.2023 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову серії ЕАТ № 7804497 від 24 вересня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 122 КУпАП, а справу відносно нього закрити.
Адміністративний позов обґрунтовує тим, що вважає вказану постанову незаконною, оскільки в оскаржуваній постанові зазначено, що водій 24 вересня 2023 року керуючи транспортним засобом в межах населеного пункту с.Пирогівці перевищив встановлені обмеження швидкості руху більше ніж на на 60 км/год., а саме рухався зі швидкістю 10 км/год, при дозволеній швидкості руху 50 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam TC000770, чим порушив п.12.4 ПДР.
Зазначає, що дійсно 24 вересня 2023 року він рухався по трасі М30 «Стрий-Ізварне», та його зупинили працівники поліції, під час спілкування з якими йому було повідомлено, що причиною його зупинки слугувало те, що він перевищив встановлену швидкість руху у населеному пункті. На запитання яка була швидкість руху інспектор не відповів та повідомив, що дане порушення було зафіксовано на технічний прилад TruCam. При цьому, відеофіксація та вимірювання швидкості автомобіля велися в ручному режимі, що суперечить приписам ст.40 Закону України «Про національну поліцію», які передбачають розміщення фото і відеотехніки при проведенні фіксації швидкості транспортного засобу стаціонарно-вмонтованим способом. Проте, працівник поліції також не відповів на запитання чому при проведенні фіксації швидкості руху даний прилад тримався інспектором в руках, а не стаціонарно-вмонтованим способом. Після чого інспектор попросив зачекати декілька хвилин та направився до свого службового автомобіля. Через 10-15 хвилин він повернувся та запитав чи позивач бажає отримати постанову, на що ОСОБА_1 повідомив, що бажає скористатись правовою допомогою адвоката, а також хоче ознайомитись з доказом перевищення ним швидкості руху, на що працівником патрульної поліції було повідомлено, що оскільки позивач не хоче підписати постанову, то таку він направить поштою, побажав «щасливої дороги», сів в автомобіль та поїхав. Таким чином, інспектором не вжито жодних дій щодо надання позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. В зв'язку з наведеним, просить позов задовольнити.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року у справі № 944/6263/23 позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕАТ № 7804497 від 24 вересня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 4 ст. 122 КУпАП направлено до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції на новий розгляд.
В решті вимог позову - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam TC000770. Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam TC000770 має сертифікат відповідності від 23 грудня 2020 року №UA.TR.001 22 054-20. Згідно із свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/27945 від 28 червня 2023 року ДП «Укрметртестстандарт», здійснена повірка лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI20/20 000770, яке чинно до 28 червня 2024 року. Окрім цього, зазначає, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
У оскаржуваній постанові інспектором зазначено, що дозволена швидкість 50 км/год при цьому водім перевищено обмеження швидкості на 60 км/год. Отже, водій їхав зі швидкістю 50+60=110 км/год. Апелянт звертає увагу на те, що інспектор допустив технічну помилку при наборі тексту постанови в частині зазначення швидкості руху.
Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року у справі № 944/6263/23 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги в справі, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду справи відповідачем не представлено жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП; в тексті самої постанови не має покликань на відповідні докази, на яких ґрунтуються висновки відповідача.
Відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.
Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17.
Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова Верховного Суду від 15.03.2019 №686/11314/17).
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №560/751/17).
Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.
Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24 вересня 2023 року інспектору батальйону 1 роти 3 УПП у Хмельницькій області Гуменюком В.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7804497, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. /а.с.5/.
Зі змісту вказаної постанови убачається, що позивач ОСОБА_1 24 вересня 2023 року керуючи транспортним засобом «Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_1 , на трасі М30 «Стрий-Ізварне» перевищив встановлені обмеження швидкості руху більше ніж на 60 км/год., а саме рухався зі швидкістю 10 км/год, при дозволеній швидкості руху 50 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam LTI20/20 TC000770, чим порушив п.12.4 ПДР.
Не погоджуючись із постановою, позивач оскаржив її до суду.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з ст.31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.
Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Водночас, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam TC000770.
Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam TC000770 має сертифікат відповідності від 23 грудня 2020 року №UA.TR.001 22 054-20.
Згідно із свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/27945 від 28 червня 2023 року ДП «Укрметртестстандарт», здійснена повірка лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI20/20 000770, яке чинно до 28 червня 2024 року.
Лазерний вимірювач швидкості TruCAM LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Отже, згідно технічних характеристик прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCAM» LTI 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку, тому його покази можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.
Згідно з ч.4 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності; завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Із змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Вказана постанова містить посилання на доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення, а саме покази вимірювання швидкості за допомогою приладу TruCAM, серійний номер TC000770.
Системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем у якості доказу надано фотознімок, з якого вбачається, що такий здійснений спеціальним приладом, на якому зафіксовано державний номер автомобіля НОМЕР_1 , а також, те, що вказаний автомобіль рухався зі швидкістю 110 км/год.
Оскаржувана постанова ЕАТ № 7804497 від 24 вересня 2023 року містить інформацію про те, що ОСОБА_1 24 вересня 2023 року керуючи транспортним засобом «Volkswagen Transporter», номерний знак НОМЕР_1 , на трасі М30 «Стрий-Ізварне» перевищив встановлені обмеження швидкості руху більше ніж на 60 км/год., а саме рухався зі швидкістю 10 км/год, при дозволеній швидкості руху 50 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam LTI20/20 TC000770, чим порушив п.12.4 ПДР.
Окрім того, зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що вона в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, встановлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та вказано технічний пристрій яким вимірювалась швидкість руху.
Колегія суддів приймає до уваги посилання апелянта на те, що оскаржувана постанова містить описку в інформації щодо швидкості руху, а саме 10 км/год, оскільки із самої постанови чітко видно, що така становила 110 км/год. (перевищив встановлені обмеження швидкості руху більше ніж на 60 км/год., а саме рухався зі швидкістю 10 км/год, при дозволеній швидкості руху 50 км/год.).
При цьому, колегія суддів наголошує, що в межах спірних правовідносин, аналіз обставин справи дає підстави для висновку, що зазначення інспектором в оскаржуваній постанові неправильної швидкості руху, не спростовує встановлені порушення позивачем, та не може бути самостійною підставою для визнання оскаржуваної постанови незаконною.
Аналогічна правова позиція в подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17.
Колегія суддів приходить до переконання, що фактичні дані, які містяться в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення, дають можливості встановити наявність порушення позивачем Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що відповідачем не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача ним виконані вимоги ст. 268 КУпАП, а відтак, оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП.
При цьому, суд не встановив порушень при опрацюванні матеріалів в адміністративній справі, її розгляді та винесенні уповноваженим поліцейським постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 229, 286, 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 грудня 2023 року у справі № 944/6263/23 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 27.02.2024 року