27 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 461/8583/23 пров. № А/857/23012/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 14 листопада 2023 року про призначення експертизи у справі № 461/8583/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
суддя в 1-й інстанції - Мироненко Л.Д.,
час ухвалення рішення - 14.11.2023 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 17.11.2023 року,
В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14 листопада 2023 року призначено в адміністративній справі № 461/8583/23 судову товарознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання:
- яка дійсна вартість товару, а саме: вилученого згідно протоколу про порушення митних правил від 17.05.2023 року №0569/20900/23, станом на 17.05.2023 рік (день складення протоколу)?
Проведення судової експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, який здійснює свою діяльність за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 54.
Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
Оплату за проведення судової експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
У розпорядження експерта надано матеріали цивільної справи № 461/8583/23 в одному томі.
Провадження у справі № 461/8583/23 зупинено до одержання результатів судової експертизи.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що враховуючи положення митного законодавства Позивачем за власний рахунок замовлено незалежну експертизу щодо встановлення реальної вартості вилучено товару, оскільки висновок митного органу складений «формально», бо експерт митниці навіть не провела огляд вилученого товару і не зазначила у своєму звіті точне інтернет-посилання кожної пари взуття, які вона нібито оцінювала, зазначивши лише сайт, з якого вона отримувала інформацію.
14.11.2023р. на судовому засіданні були присутні сторони у справі, а саме: представник Позивача - адвокат Кузнецов А.І. та представник Відповідача - Лубоцький Б.І.
Керуючись ст. 102 КАС України суддя Мироненко Л.Д. на судовому засідання запропонувала сторонам ініціювати клопотання щодо призначення ще однієї товарознавчої експертизи, оскільки 2 висновки, які містяться в матеріалах справи, суттєво відрізняються один від одного.
На вимогу суду представник Позивача відмовився від подання такого клопотання, оскільки ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; окрім того, матеріали справи містять обґрунтовані докази того, що при проведенні оцінки митним органом експерт ОСОБА_2 навіть не оглянула вилучений товар і не була на складі митниці, який знаходиться на пункті пропуску «Рава-Руська», однак про ці обставини зазначила у своєму висновку, а тому він побудований на припущеннях і є таким, що складений з грубим порушенням діючого законодавства.
Представник Відповідача також відмовився подавати таке клопотання.
14.11.2023р. суд з власної ініціативи постановив ухвалу, якою призначив у справі товарознавчу експертизу, однак оплату за її проведення чомусь поклав на позивача, а не за рахунок держави або на Відповідача, оскільки обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається лише на суб'єкта владних повноважень.
Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 14 листопада 2023 року про призначення експертизи, а справу направити до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Призначаючи судову експертизу в справі, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи містяться два результати експертного дослідження стосовно одного того ж самого питання, проведеного різними експертами, які суперечать один одному.
Відтак, враховуючи необхідність застосування спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та суперечливість висновків експертів, суд першої інстанції дійшов висновку щодо необхідності призначення судової товарознавчої експертизи та доручення проведення останньої експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Витрати на проведення експертизи попередньої покласти на позивача ОСОБА_1 .
Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.
У відповідності до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза визначена як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Необхідність призначення експертизи у судочинстві визначена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів і обставин, які виходять за межі юридичних професійних знань судді і потребують спеціальних досліджень.
У відповідності до частини першої статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
Згідно статті 103 КАС України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій (яким) доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Сторони в судовому засіданні проти призначення судової експертизи у справі не заперечували.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі призначення судом експертизи - до одержання її результатів.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» проведення судових експертиз, обстежень і досліджень судово-медичними та судово-психіатричними установами здійснюється за рахунок коштів, які безпосередньо і цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з державного чи місцевого бюджету, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» проведення судових експертиз, обстежень і досліджень у кримінальному провадженні державними спеціалізованими установами, судово-медичними та судово-психіатричними установами на замовлення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, їх захисників, законного представника, потерпілого, його представника здійснюється за рахунок замовника.
Таким чином, призначення судової експертизи за ініціативою суду виключає покладення оплати за проведення судової експертизи на позивача та проводиться за рахунок коштів, які безпосередньо і цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з державного чи місцевого бюджету.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав покладення оплати за судову експертизу на позивача.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Відповідно до ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; 3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Таким чином, з огляду на вказане вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а ухвалу необхідно змінити в частині оплати за проведення судової експертизи та покласти таку за рахунок коштів, які безпосередньо і цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з державного чи місцевого бюджету.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись ст. 246, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 14 листопада 2023 року про призначення експертизи у справі № 461/8583/23 змінити в частині оплати за проведення судової експертизи та покласти таку за рахунок коштів, які безпосередньо і цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з державного чи місцевого бюджету.
В решті ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 14 листопада 2023 року про призначення експертизи у справі № 461/8583/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 27.02.2024 року