27 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/10212/23 пров. № А/857/20354/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року (головуючий суддя: Кузан Р.І., місце ухвалення - м. Львів) у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 , 06 травня 2023 року звернулася в суд з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова щодо не нарахування та не виплати з 30.01.2020 по 20.09.2020 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року;
- зобов'язати Квартирно - експлуатаційний відділ міста Львова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 20.09.2020 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року з врахуванням виплачених сум;
- стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова на користь ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по 20.09.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з 30.01.2020 по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІП «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Обґрунтовує позов тим, що 15.09.2020 її було звільнено з військової служби в запас. Під час служби позивачка перебувала на фінансовому забезпеченні у Квартирно-експлуатаційному відділі міста Львова. Вказує, що у період проходження військової служби, зокрема з 01.02.2020 по 20.09.2020, відповідач неправильно розраховував і виплачував їй грошове забезпечення. Зазначає, що помилка в нарахуванні розмірів посадового окладу та окладу за військове звання зумовлена тим, що для розрахунків відповідач брав за основу прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01.01.2018. У цьому контексті позивачка вказала, що внаслідок прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 29.01.2020 у справі № 823/6453/18 відповідач повинен був з 01.02.2020 до дня виключення її зі списків особового складу нараховувати та виплачувати посадовий оклад та оклад за військове звання, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2020, проте безпідставно цього не зробив. На цій основі позивачка зазначила, що внаслідок неправильних розрахунків вона отримала грошове забезпечення у меншому розмірі, ніж належало, і у позасудовому порядку відповідач відмовився виправити таке порушення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року позов задоволено частково, а саме:
Визнано протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова щодо не нарахування та не виплати з 30.01.2020 по 15.09.2020 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року.
Зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 15.09.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року з врахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що в цьому випадку застосуванню підлягає механізм, який визначає розмір встановлений законом на 1 січня 2018 року, а не 50% розміру мінімальної заробітної розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до виданого пізніше нормативно-правовим актом Постанова КМУ № 103, яким уточнено механізм обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.
Позивач, 11.12.2023 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка проходила військову службу у Збройних Силах України на посаді начальника житлової групи відділу розквартирування військ і землекористування та перебувала на фінансовому забезпеченні Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова.
Наказом начальника Західного територіального Квартирно-експлуатаційного управління (по стройовій частині) № 131 від 15.09.2020 позивачку виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.
У відповідь на адвокатський запит представника позивачки, відповідач листом від 28.04.2023 № 575/1719/2 повідомив, що за час проходження військової служби в ЗахТКЕУ та перебування на грошовому забезпеченні у КЕВ м. Львова (01.01.2006-30.09.2020), грошове забезпечення нараховувалося позивачці згідно з наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, а також витягами з наказів начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління м. Львова.
Згідно з довідкою про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2020 рік, посадовий оклад та оклад за військове звання нараховувались із використанням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018.
Задовольняючі позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем неправомірно здійснено обрахунок грошового забезпечення позивачки з 30.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020. Щодо звернення до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, то позивачка не зверталася до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу. Тобто, така позовна вимога є передчасною.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки, позивачем не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову.
Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова № 704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 в первинній редакції встановлювалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містили примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Тобто, вказані додатки до пункту 4 Постанови № 704 дублювали положення пункту 4 Постанови № 704 в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Постанова № 704 набирала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» у Постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Вказана постанова набрала чинності 24 лютого 2018 року.
Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Відповідно, відновлено редакцію пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та якою визначалось граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановлений на 1 січня відповідного року, але не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року.
Водночас, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти, віднесено до базового державного соціального стандарту.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
При цьому, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Відповідно до частини 3 статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» змінено прожитковий мінімум з 01 січня відповідного року.
Отже, оскільки прожитковий мінімум як базовий державний стандарт змінений законодавцем на 2020 рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в редакції чинній до внесення змін Постановою № 103 із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 11 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21.
Судом апеляційної інстанції встановлено, та не заперечується відповідачем, що за даними архівних відомостей особистої картки грошового забезпечення за 2020 рік позивачці у спірному періоді грошове забезпечення розраховувалося виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року.
Отже, за встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування відповідачем у 2020 році розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, є протиправним.
Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідачем неправильно обраховано розмір грошового забезпечення позивачці, так як таке нараховувалося та виплачувалося із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, а не на 01 січня 2020 року, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 15.09.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року з врахуванням виплачених сум.
Таким чином, апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі № 380/10212/23 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін