27 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/5917/23 пров. № А/857/13552/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Матковської З.М., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській областіна рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року (суддя - Качур Р.П., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 у березні 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 912070198092 від 13.12.2022 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні (переходу) його пенсії по інвалідності, обчисленої відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII та призначенні йому пенсії за віком відповідно до цього Закону, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачу до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, період проходження ним військової строкової служби із 02.11.1972 року по 04.12.1974 роки (2 роки 1 місяць 2 дні) та період його роботи на посадах в митних органах України (Львівській митниці та Західній регіональній митниці) з 10.05.1995 року по 18.06.2013 року (18 років 01 місяць 23 дні), зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести позивача з 12.12.2022 року на пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, з вказаної дати обчислити (нарахувати) її (пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII) з урахуванням складових заробітної плати (її щомісячних основних та додаткових видів), відповідно до виданих Львівською митницею Державної митної служби України довідок про складові заробітної плати від 01.12.2022 року № 325/7.4-22/37 та від 01.12.2022 року № 326/7.4-22/37, та здійснити виплату такої пенсії без обмеження її граничного розміру з урахуванням раніше виплачених сум, згідно із вимогами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на час виплати провести індексацію несвоєчасно виплачених позивачу грошових сум пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу" № 889-УІІІ, та здійснити виплату такої індексації. Просить стягнути з відповідачів 18000,00 грн витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач-1, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, щооскільки під час роботи на Львівській митниці позивачу було присвоєно персональне звання “Інспектор митної служби” відповідно до поданих документів відсутній стаж на посадах державного службовця.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як працюючий пенсіонер, одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) 3 21.12.2010, що підтверджується відзивом відповідача-1.
Згідно копії трудової книжки позивача ОСОБА_2 від 31.08.1971 року та вкладки до неї серії БТ-1 № 6119757 21.04.1997 року слідує, що позивач в період з 10.05.1995 року по 18.06.2013 року (18 років 01 місяць 23 дні) працював на посадах інспектора та головного інспектора Львівської та Західної регіональної митниці, де на початку роботи прийняв присягу державного службовця.
Відповідно до копії трудової книжки позивача також слідує, що позивачу з:
- 14.11.1997 присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби II рангу»;
- 25.11.1999 присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби І рангу»;
- 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби І рангу»;
- 20.07.2005 присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби III рангу»;
З 10.05.1995 року по 18.06.2013 року позивач безперервно працював в митних органах (Львівська митниця, Західна регіональна митниця) на таких посадах:
- з 10.05.1995 по 17.05.1996 - інспектором Львівської митниці;
- з 18.05.1996 по 31.03.1997 - старшим інспектором Львівської митниці;
- з 01.04.1997 по 30.04.1998 - старшим інспектором Західне» регіональної митниці;
- з 01.05.1998 по 17.04.2005 - провідним інспектором сектору ГЕВ Західної регіональної митниці;
- з 18.04.2005 по 21.09.2006 - начальником сектору контролю за майном, що перейшло у власність держави господарсько-експлуатаційного відділу;
- з 22.09.2006 по 31.12.2006 - начальником сектору контролю за майном, що перейшло у власність держави;
- з 01.01.2007 по 30.04.2008 - головним інспектором сектору автотранспортного забезпечення та дорожньо-експлуатаційного відділу;
- з 01.05.2008 по 25.02.2009 - головним інспектором сектору автотранспортного забезпечення господарсько-експлуатаційного відділу;
- з 26.02.2009 по 04.06.2009 - провідним інспектором сектору охорони об'єктів митної інфраструктури та зони митного контролю відділу митної варти служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства;
- з 05.06.2009 по 01.08.2010 - головним інспектором сектору охорони митних об'єктів відділу митної варти служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил;
- з 02.08.2010 по 13.02.2011 - головним інспектором сектору охорони митних об'єктів та супроводження товарів відділу митної варти служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил;
- з 14.02.2011 по 03.02.2012 - старшим інспектором відділу оперативних чергових;
- з 04.02.2012 по 18.10.2012 - головним інспектором з мобілізаційної роботи та цивільної оборони;
- з 19.10.2012 по 18.06.2013 - заступником начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Львів-аеропорт».
- з 18.06.2013 року з вказаної посади звільнений за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпПУ, у зв'язку з набуттям II групи інвалідності та виходом на пенсію.
Відтак, на час звільнення (18.06.2013 року) та на момент 01.05.2016 року (дату набрання чинності Законом № 889-VIII) стаж роботи (служби) позивача безпосередньо на вище зазначених посадах в митних органах складав 18 років 01 місяць 23 дні.
З 02.11.1972 року по 04.12.1974 роки (разом 2 роки 1 місяць 2 дні) ОСОБА_1 проходив строкову військову службу, що підтверджується записами в його військовому білеті № НОМЕР_1 і трудовій книжці та не заперечується відповідачами.
Львівською митницею Державної митної служби України видано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 01.12.2022 № 325/7.4-22/37 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 01.12.2022 № 326/7.4-22/37.
Позивач звернувся до відповідача-1 із заявою від 12.12.2022 про перехід на пенсію за іншим Законом, до якої долучив вищевказані довідки.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в перерахунку пенсії № 913070198092 від 13.12.2022 відмовлено позивачу в проведення перерахунку пенсії - переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889 від 10.12.2015. Вказане рішення обґрунтовано тим, що пунктами 10 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ «Про державну службу» від 16.12.1993 за певних умов. А саме, на призначення пенсії за Законом № 889 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше, як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, можуть розраховувати:
- особи, яка, які на день набрання чинності Законом № 889 (станом на 01.05.2016) працювали на посадах державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України;
- особи, які на день набрання чинності Законом № 889, мали не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.
Зазначеним рішенням встановлено, що загальний страховий стаж позивача становить 48 років 06 місяців 05 днів, стаж роботи на посадах віднесених до категорій державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723, станом на 01.05.2016 складає18 років 01 місяців 23 дні (зараховані періоди роботи на посадах інспектора та головного інспектора Львівської митниці з 10.05.1995 по 18.06.2013).
У цьому рішенні Відповідач-2 також дійшов висновку про те, що періоди роботи з 10.05.1996 по 18.06.2013 у Львівській митниці не можуть бути враховані до стажу державної служби зважаючи на те, що відповідно до частини другої статті 573 Митного кодексу України присвоювалися спеціальні звання.
Не погодився із таким рішенням відповідача-2, позивач вважає таке протиправним і таким, що підлягає скасуванню, відтак звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що сукупний стаж роботи позивача, який зараховується до стажу державної служби, складає більше ніж 20 років. Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 13.12.2022 № 913070198092 є протиправним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від № 2493-ІІІ 07.06.2001 служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від № 2493-III 07.06.2001 посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно з ст. 3 вказаного Закону посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від № 2493-III 07.06.2001 (в редакції від 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015. Згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до положень п. 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 676/4235/17.
Оскаржуване рішення відповідача-2 обґрунтоване тим, що періоди роботи з 10.05.1996 по 18.06.2013 у Львівській митниці не можуть бути враховані до стажу державної служби зважаючи на те, що відповідно до частини другої статті 573 Митного кодексу України присвоювалися спеціальні звання. З цього приводу суд зазначає таке.
Статтею 1 цього Закону визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Згідно з частиною другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Митний кодекс України.
Відповідно до ст. 569 Митного кодексу України від 04.07.2013 № 405-VІІ посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Згідно частини другої вказаної статті, особи вперше прийняті на службу до митних органів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.
Посадові особи митних органів, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Згідно з ч. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до ч. 1 ст. 569 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час роботи позивача в митних органах) працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
Згідно частини 1 ст. 588 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час роботи позивача в митних органах) пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Аналогічна правова позиція відображена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа № 822/524/18) та постанові Верховного Суду від 10.07.2018 справа № 591/6970/16-а.
Згідно пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIIIстаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в митних органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 та від 12.12.1991.
Згідно ст. 573 Митного кодексу України, посадовим особам органів доходів і зборів присвоюються такі спеціальні звання, як дійсний державний радник податкової та митної справи, державний радник податкової та митної справи І рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи І рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи І рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Спеціальні звання податкової та митної справи присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Згідно зі ст. 588 Митного кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 4 липня 2013 року №405-VII, який є чинним на сьогоднішній день і на день звернення позивача за призначенням пенсії державного службовця, та прямо встановлює, що період роботи (служби) посадових осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у митних органах та організаціях зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України «Про державну службу»; пункт III Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 4 липня 2013 року №405-VIІІ, яким встановлено співвідношення між спеціальними званнями працівників митниць та органів доходів і зборів. Присвоєне позивачу звання «Радник митної служби IIІ рангу» відповідає званню «Радник податкової та митної справи IIІ рангу», що відповідає 6 рангу державного службовця згідно додатку №6 Порядку про співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №306.
На момент звернення позивача із заявою до відповідача-1 про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу, ОСОБА_1 мав стаж державного службовця 18 років 01 місяць 23 дні.
В період із 02.11.1972 року по 04.12.1974 роки (разом 2 роки 1 місяць 2 дні) позивач проходив строкову військову службу, що підтверджується записами в його військовому білеті № НОМЕР_1 і трудовій книжці.
Стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229 (далі - Порядок № 229).
Згідно частини першої статті 46 Закону № 889- VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 46 Закону № 889-УІІІ та пункту 4 Порядку № 229 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Пунктом 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), додатку до нього та інших нормативно-правових актів.
Нормами Порядку № 283 які діяли як станом на 10.05.1995 року - на час початку трудової діяльності позивача у Львівській митниці, а саме абзацу 5 пункту2 даного Порядку - “до стажу державної служби включається також - час строкової військової служби”.
Згодом цей пункт відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 2044 від 05.11.1999 року був сформований в наступній редакції: “до стажу державної служби включається також - час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях”.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відтак, аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що при призначенні (перерахунку, переводу) пенсії державного службовця до стажу державної служби зараховується стаж проходження цією особою строкової військової служби, який у ОСОБА_1 становить 2 роки 1 місяць 2 дні.
Таким чином, сукупний стаж роботи позивача, який зараховується до стажу державної служби, складає більше ніж 20 років, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 13.12.2022 № 913070198092 є протиправним і підлягає скасуванню.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивач має право на призначення йому пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, оскільки станом на день звернення із заявою про переведення його на пенсію державного службовця у позивача наявний стаж 20 років на посадах державної служби.
Стосовно понесених позивачем витрат зокрема на правову допомогу, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Отже, наведеними вище правовими нормами встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу та враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про зменшення розміру заявлених витрат з 18000 грн. до 2000 грн.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що з врахуванням наведених вище критеріїв, співмірною із наданими адвокатом послугами на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 17.02.2023 є сума 2000 грн. з кожного з відповідачів.
За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року в справі №380/5917/23- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді З. М. Матковська
В. С. Затолочний