27 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 460/4435/23 пров. № А/857/13903/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській областіна рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року (суддя -Махаринець Д.Є., м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській областіпро визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 у лютому 2023 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (далі - відповідач 1, 2) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 21.01.2023 №2157/03-16, у переведенні позивача на пенсію за віком, яка призначається відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, зобов'язання відповідача-2 перевести позивача із 11.01.2023 на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в податкових органах з 08.09.1994 по 15.12.2022, обчисливши таку пенсію виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображеної у довідках Головного управління ДПС у Рівненській області від 12.01.2023 №7/17-00-10-02-07, від 12.01.2023 №8/17-00-10-02-07, від 12.01.2023 №9/17-00-10-02-07, та виплативши заборгованість, яка виникне у зв'язку з цим.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що у позивача відсутній спеціальний стаж роботи на посадах державної служби, оскільки посади, на яких працювала позивач у податкових органах із присвоєнням їй спеціального звання не відносяться до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 12.01.2023 ОСОБА_1 звернулася до відповідача-2 із заявою про переведення її із пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу».
Заява та додані до неї документи за принципом екстериторіальності розглядалися Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області рішенням від 21.01.2023 за №2157/03-16 відмовило позивачу у задоволенні заяви. Зі змісту вказаного рішення слідує, що на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ мають особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»: мають не менш 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 26 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 26 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Оскільки посади ОСОБА_1 не відносяться до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 26 Закону та актами Кабінету Міністрів України, то їй відмовлено в перерахунку пенсі згідно стажу держслужбовця.
Листом відповідача-2 від 14.02.2023 №1700-0304-8/12462 повідомлено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.04.1980 стаж державної служби ОСОБА_1 складає 0 років 0 місяців 0 днів. До спеціального стажу не зараховано період з 08.09.1994 по 15.12.2022, оскільки ОСОБА_1 присвоювались звання інспектор податкової служби, радник податкової служби, радник податкової та митної справи, означене суперечить чинному законодавству.
Вважаючи таке рішення протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату подання заяви про перерахунок пенсії шляхом переходу на пенсію державного службовця позивач: досягла 60 років; спеціальний стаж державної служби як станом на 01.05.2016, так і станом на дату подання заяви складав понад 20 років; звільнилась із посади державного службовця перед виходом на пенсію. Тому, позивач набула право на призначення пенсії відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Досягнувши пенсійного віку 60 років та маючи загальний стаж роботи державної служби понад 28 років на дату звільнення та понад 20 років станом на 01.05.2016, вона набула право на вибір пенсії, яка може їй виплачуватись: за віком відповідно до Закону №1058-IV; за віком як державному службовцю з особливим порядок її обчислення виходячи із заробітної плати за роботу на державній службі.
Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), який набрав чинності з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 1058-15, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 1058-15, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.5
Згідно статті 48 Кодексу законів про працю Української РСР трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до ст. 48 КЗпП України кореспондується пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), за змістом якого зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як вбачається з записів трудової книжки Серія НОМЕР_2 , дата заповнення 01.04.1980, підтверджується, що:
Запис №1 (Державна податкова інспекція м. Рівне) від 08.09.1994 - прийнята на посаду старшого державного податкового інспектора у відділ аудиту фізичних осіб по переводу з Рівненської санепідемстанції (нак. №103-о від 08.09.1994);
Запис №2 від 08.09.1994 - присвоєно персональне звання - інспектор податкової служби ІІІ рангу (наказ №103-о від 08.09.1994);
Запис №3 від 08.09.1994 прийнята присяга державного службовця;
Запис №4 від 01.08.1995 - призначена на конкурсній основі на посаду заступника начальника оперативно-ревізійного відділу управління податкових розслідувань (наказ №106-о від 01.08.1995);
Запис №5 від 01.02.1996 призначена на конкурсній основі на посаду начальника організаційно-методичного відділу управління податкових розслідувань (наказ №48-о від 01.02.1996);
Запис №8 від 25.11.1996 відповідно до Указу Президента України «Про утворення Державної податкової адміністрації Україна та місцевих державних податкових адміністрацій на базі ДПІ по місті Рівне утворено Державну податкову адміністрацію у м. Рівне (Указ Президента України від 22.08.1996 №760/96);
Запис №9 від 26.11.1996 - у зв'язку з ліквідацію ДПІ по м. Рівне і утворення ДПА у м. Рівне - переведено в ДПА у м. Рівне на посаду начальника відділу документальних перевірок доходів фізичних осіб (наказ №1-о від 26.11.1996);
Запис №10 від 01.10.1997 - присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби ІІ рангу (наказ №108-о від 14.10.1997);
Запис №11 від 14.02.1998 - Державна податкова адміністрація у м Рівне перейменована у Державну податкову інспекцію у м. Рівне (Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну податкову службу в Україні);
Запис №12 від 25.12.2000 - присвоєно спеціальне звання - радник податкової служби ІІІ рангу (наказ ДПА України №1253-о від 07.12.2000);
Запис №13 від 30.10.2001 - присвоєно спеціальне звання - радник податкової служби ІІ рангу (наказ ДПА №11-о від 25.10.2001);
Запис №14 від 14.07.2004 - Державна податкова інспекція у м. Рівне реорганізована в Рівненську об'єднану державну податкову інспекцію (наказ ДПА в Рівненській області №85 від 06.05.2004);
Запис №15 від 14.07.2004 - призначена в порядку переведення на посаду начальника відділу справляння податків з фізичних осіб (наказ №1-о від 14.07.2004);
Запис №16 від 10.01.2005 - звільнена з посади начальника відділу справляння податків з фізичних осіб по переводу на роботі в Державну податкову адміністрацію в Рівненській області п. 5 ст. 36 КЗпП України (наказ №4-о від 10.01.2005);
Запис №17 від 11.01.2005 - прийнята на посаду завідувача сектором організації та проведення комплексних перевірок відділу відомчого та фінансового контролю в порядку переведення з Рівненської ОДПІ (наказ №6-о від 11.01.2005);
Запис №18 від 01.07.2005 - переведена на посаду начальника управління оподаткування фізичних осіб, як така, що успішно пройшла стажування (наказ №83-о від 01.07.2005);
Запис №19 від 01.11.2005 - присвоєне чергове спеціальне звання - радник податкової служби першого рангу (наказ №112-о від 28.09.2005);
Запис №20 від 01.02.2012 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 №981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби «Державну податкову адміністрацію в Рівненській області реорганізовано шляхом перетворення в Державну податкову службу у Рівненській області (постанова КМУ від 21.09.2011 №981);
Запис №21 від 01.02.2012 - призначена на посаду начальника управління оподаткування фізичних осіб в порядку переведення (наказ №2-о від 01.02.2012);
Запис №22 від 23.05.2013 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» Державну податкову службу в Рівненській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Міндоходів у рівненській області (постанова КМУ від 20.03.2013 №229);
Запис №23 від 23.05.2013 - призначена у порядку переведення на посаду начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб (наказ №3-о від 23.05.2013);
Запис №24 від 23.05.2103 - присвоєний 9 (дев'ятий) ранг державного службовця (наказ №3-о від 23.05.2013);
Запис №25 від 27.12.2013 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №869 «Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів» присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи 1 (першого) рангу (наказ №153-о від 27.12.2013);
Запис №26 від 24.10.2014 - відповідно до постанови КМУ від 06.08.2014 №311 Головне управління Міндоходів у Рівненській області реорганізовано шляхом перетворення, приєднання до Головного управління ДФС у Рівненській області (постанова №311 від 06.08.2014);
Запис №27 від 24.10.2014 - переведена на посаду начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб (наказ №2-о від 24.10.2014);
Запис №28 від 18.11.2014 - призначена в порядку переведення на посаду заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області, як така, що успішно пройшла стажування (наказ ДФС України від 18.11.2014 №1435-о);
Запис №29 від 29.07.2019 - звільнена з посади заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області у порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінні ДПС у Рівненській області;
Запис №30 від 30.07.2019 - призначена у порядку переведення на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області з Головного управління ДФС у Рівненській області (наказ ДПС України №43-3 від 30.07.2019);
Запис №31 від 30.07.2019 - присвоєно 4 (четвертий) ранг державного службовця (наказ ДПС України №43-о від 30.07.2019);
Запис №32 від 23.12.2020 - звільнена з займаної посади у порядку переведення до Головного управління ДПС у Рівненській області (наказ №18-о від 23.12.2020);
Запис №33 від 24.12.2020 - призначена на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області у порядку переведення з Головного управління ДПС у Рівненській області (наказ №17-о від 24.12.2020);
Запис №34 від 31.07.2022 - присвоєно 3 (третій) ранг державного службовця (наказ ДПС України №1204-о від 29.07.2022);
Запис №35 від 15.12.2022 - припинена державна служба та звільнена з займаної посади у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців (наказ №1844-о від 14.12.2022).
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 08.09.1994 прийнята на посаду старшого державного податкового інспектора у відділ аудиту фізичних осіб Державної податкової інспекції м. Рівне); 08.09.1994 прийняла присягу державного; станом на 01.05.2016 (дату набрання чинності Законом №889-VІІІ) обіймала посаду заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області.
Єдиною підставою для прийняття оскарженого рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії у спосіб переведення з пенсії, яка обчислюється відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком (державного службовця), яка обчислюється відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-XII, слугував висновок відповідача-1 про відсутність у ОСОБА_1 необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016, оскільки весь її період в податкових органах з 08.09.1994 по 15.12.2022 не зараховано до спеціального стажу, позаяк їй присвоювався не ранг державного службовця, а спеціальний звання.
Повноважень вказаних вище державних установ, у яких позивач працювала в період з 08.09.1994 до 15.12.2022, відносились діяльність у сфері правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів.
Згідно Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, обчислення стажу державної служби здійснює служба управління персоналом державного органу.
Позивачем надано довідку Головного управління ДПС у Рівненській області від 11.01.2023 №1/17-00-11-27 з якої вбачається, що загальний стаж роботи на посаді державного службовця ОСОБА_1 станом на 15.12.2022 складав 28 років 02 місяці та 29 днів, включаючи період роботи з 08.09.1994 до 15.12.2022, який не зарахований відповідачами до спеціального стажу - державного службовця.
Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно ч.18 ст. 37 Закону №3723-ХІІ (1993 року) період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII (далі - Закон №509-XII).
Частиною п'ятою статті 15 Закону №509-XII передбачено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом №3723-XII.
Частиною сьомою статті 15 Закону №509-XII визначено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Згідно частини восьмої статті 15 Закону №509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання:
-головний державний радник податкової служби;
-державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу;
-радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу;
-інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону №509-XII службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Даною нормою встановлювались умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Відповідно до п.9 Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839 (надалі - Порядок №839) посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року №306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Порядком №306.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2002 №945 «Про спеціальні звання посадових осіб податкових органів» затверджено як положення про спеціальні звання посадових осіб податкових органів, так і порядок присвоєння спеціальних звань посадовим особам податкових органів.
Додатком до вказаної постанови затверджено перелік категорій посад у податкових органах та спеціальних звань за такими посадами, відповідно до якого кожні із спеціальних звань у податковому органі прирівнюються до категорій посад державної служби.
Додатком 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. №306 затверджено співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями посадових осіб податкових органів.
Як законодавцем, так і Урядом встановлено, що спеціальні звання працівників податкових органів чітко відповідають категоріям посад державної служби.
Згідно абзацу 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Kабінету Mіністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) також передбачалось, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Як Законом №889-VIII, так і нормами чинних в період до його прийняття Законів №3723-XII, №509-ХІІ та Порядку №283 передбачалось зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.
Законом №889-VIII від 10.12.2015, так і нормами діючих до нього Закону №3723-XII і Закону №509-ХІІ та Порядку №283 передбачалось зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.
Верховний Суд України сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08.10.2013 року (справа №21-275а13) аналіз положень статті 37 Закону України №3723-XII, Закону України №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України №3723-ХІІ.
Згідно пункту 342.4 ст.342 ПК України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Пунктом 342.5 ст.342 ПК України передбачено, щопосадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до п.342.6 ст.342 ПК України правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України «Про державну службу» та іншими законами.
Згідно абз.1, 2 п. 344.1 ст. 344 ПК України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.
Позивачу було присвоєно: з 08.09.1994 -персональне звання - інспектор податкової служби ІІІ рангу; з 01.10.1997 спеціальне звання - інспектор податкової служби ІІ рангу (наказ №108-о від 14.10.1997); з 25.12.2000 - спеціальне звання - радник податкової служби ІІІ рангу; з 30.10.2001 - спеціальне звання - радник податкової служби ІІ рангу; з 01.11.2005 - чергове спеціальне звання - радник податкової служби першого рангу; з 23.05.2103 - присвоєний 9 (дев'ятий) ранг державного службовця; з 27.12.2013 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №869 «Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів» присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи 1 (першого) рангу; з 30.07.2019 - присвоєно 4 (четвертий) ранг державного службовця; з 31.07.2022 - присвоєно 3 (третій) ранг державного службовця (наказ ДПС України №1204-о від 29.07.2022).
Посадові особи державних податкових органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі №21-340а13, а також, у постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №591/6970/16-а, від 13 грудня 2018 року у справі №539/1855/17.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, стаж роботи позивача на посадах державної служби станом на 01.05.2016 склав понад 20 років, а на дату звільнення з державної служби - понад 28 років, що підтверджувало її право на перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця.
Станом на дату подання заяви про перерахунок пенсії шляхом переходу на пенсію державного службовця позивач: досягла 60 років; спеціальний стаж державної служби як станом на 01.05.2016, так і станом на дату подання заяви складав понад 20 років; звільнилась із посади державного службовця перед виходом на пенсію. Відтак, позивач, набула право на призначення пенсії відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.
Відтак, рішення відповідача-1 від 21.01.2023 №2157/03-16, яким відмовлено позивачу у переведенні на пенсію державного службовця, прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 12.01.2023, відтак пенсія повинна бути призначена позивачу саме з цієї дати.
Підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 (далі - Положення №28-2), передбачено, що управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України.
Згідно частини першої статті 58 Закону №1058, Пенсійний фонд України є органом який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання пов'язані з веденням обліку пенсійних активів осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законами України і статутом Пенсійного фонду України.
Інструкцією користувача реалізації механізму розподілу та опрацювань звернень за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів від 21 грудня 2020 року внесені зміни в програмне забезпечення підсистеми призначення та виплати пенсії на базі електронної пенсійної справи в частині централізації призначення пенсії. Пенсійним фондом України впроваджено новий механізм розподілу та опрацювання звернень щодо призначення/перерахунку пенсій за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова №25-1), зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 за №339/35961, передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Згідно пункту 4.2 розділу IV Постанови №25-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання та перебування на обліку, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, яке прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії.
Після надання відповіді електронна пенсійна справа, яка була отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області для опрацювання, була передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Велика Палата Верховного суду вказала на необхідність зобов'язання відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці про заробітну плату (щодо основних та додаткових складових заробітної плати).
Згідно пункту 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, оскільки заяву про призначення їй пенсії за віком відповідно до положень Законів України «Про державну службу» позивач подала 12.01.2023, тому, саме з цієї дати набула право на отримання такого виду пенсії.
За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року в справі №460/4435/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
В. С. Затолочний