26 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 140/15932/23 пров. № А/857/21010/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року (ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у м. Луцьку суддею Смокович В. І.) в адміністративній справі № 140/15932/23 за позовом ОСОБА_1 до Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ) (далі також в/ч НОМЕР_1 , відповідач) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 по справі 140/7976/22 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрат частини доходів на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 у справі № 140/7976/22.
Позовні вимоги обґрунтовувано тим, що на виконання рішення суду відповідач виплатив йому компенсацію втрати частини доходів, яка становила 66 292,04, проте утримав з неї податок з доходів фізичних осіб у розмірі 11 932,57 грн та військовий збір у розмірі 944,38 грн. Позивач уважає дії відповідача протиправними в частині виплати заборгованості з компенсації втрат частини доходів без одночасної компенсації податку з доходів фізичних осіб у сумі 11 932,57 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, тому просить скасувати рішення суду та прийняти нове про задоволення позову.
У доводах апеляційної скарги зазначає, що питання виплати компенсації втрат частини доходу на несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення стосується заробітної плати військовослужбовця, тому відповідачем протиправно утримано податок з доходів фізичних осіб у цьому випадку.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законними і обґрунтованими, а апеляційна скарга - безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення. Вказує, що компенсація втрати частини доходу належить до трудового спору проте, з урахуванням частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII, не входить до структури грошового забезпечення військовослужбовців.
Позивач подав відповідь на відзив в якому зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника. Виходячи з цього, очевидним є те, що спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Кінологічному навчальному центрі Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ), відповідно до витягу із наказу його начальника № 132-ОС від 18.06.2020 старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшого техніка відділення інспекторів прикордонного контролю 1 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування звільнено в запас за підпунктом «а» пунктом 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»(у зв'язку із закінченням строку контракту) 18.06.2020 (а.с. 8)
Відповідач при несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати (з 01 липня 2015 року по 04 листопада 2022 року).
Позивач, уважаючи, що відповідно до положень Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, звернувся до суду з відповідним позовом.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду по справі № 140/7976/22 від 10.02.2023 визнано протиправними дії Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01 липня 2015 року по день фактичної виплати; зобов'язано Кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01 липня 2015 року по день фактичної виплати (а. с. 9 - 11).
На виконання вказаного рішення суду ОСОБА_1 нарахована компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 66 292,04 грн та з цієї суми утримано 11 932,57 грн ПДФО (18 %) у сумі 11 932,57 грн та військовий збір (1,5 %) у сумі 994,38 грн, що підтверджено наданою позивачем інформацією про відповідні нарахування за вих. № 445 від 05.04.2023 (а. с. 14).
Як видно з виписки по картковому рахунку позивача, останньому на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/7976/22 від 10 лютого 2023 р. перераховано 53 365,09 грн (з урахуванням утриманих ПДФО та військового збору) (а. с. 6).
Сума утриманого податку з доходів фізичних осіб з виплаченої компенсації втрат частини доходів, яка здійснена на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі № 140/7976/22 від 10.02.2023 і є предметом спору у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація втрат доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення не є частиною грошового забезпечення військовослужбовців, ця виплата має іншу правову природу та фактично являє собою спеціальний вид відповідальності відповідача за несвоєчасну виплату грошового забезпечення та не пов'язана з виконанням позивачем обов'язків військової служби, а відтак і не підпадає під випадки виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, які визначені Порядком № 44.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17, який відповідно до частини п'ятої ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні цієї справи.
Відтак, індексація є складовою грошового забезпечення та підлягає нарахуванню та виплаті військовослужбовцям, зокрема позивачу.
Право позивача на отримання ним індексації грошового забезпечення було реалізовано.
Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно статті 4 Закону № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати (грошового забезпечення) та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Як видно з матеріалів справи, право позивача на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення було захищено рішенням Волинського окружного адміністративного суду по справі № 140/7976/22, яке відповідачем виконано.
Разом з тим, при виплаті компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення утримано податок з доходів фізичних осіб.
Щодо цього колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.
Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (далі - Порядок № 44) передбачена щомісячна грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби.
Відповідно до абз. 1 пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є його частиною, тому така виплачується з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до Порядку № 44.
Такі висновки узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 08.02.2023 у справі № 420/9834/22.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що компенсація втрат доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення не є частиною грошового забезпечення військовослужбовців, ця виплата має іншу правову природу та фактично являє собою спеціальний вид відповідальності відповідача за несвоєчасну виплату грошового забезпечення та не пов'язана з виконанням позивачем обов'язків військової служби, а відтак і не підпадає під випадки виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, які визначені Порядком № 44.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог позивача, а відтак відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року в адміністративній справі № 140/15932/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин