22 лютого 2024 р. Справа № 440/6675/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мінаєвої О.М.
суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ-ТРЕЙД 2018" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 (суддя С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 02.11.23) у справі № 440/6675/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ-ТРЕЙД 2018"
до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛ-ТРЕЙД 2018", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2023 №1339/0406.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 року у справі № 440/6675/23 позов товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ-ТРЕЙД 2018" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 року у справі № 440/6675/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що у зв'язку з неможливістю забезпечення участі в судовому засіданні 02.11.2023 р. безпосередньо в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду, 01.11.2023 р., представником позивача було направлено до суду клопотання про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції з використанням власних засобів. Однак, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 р. відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у зв'язку з тим, що клопотання подано з пропуском строку, передбаченого ч.2 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач вважає, що в оскаржуваній ухвалі про залишення позовної заяви без розгляду від 02.11.2023 р. суд зазначив, що в клопотанні представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відсутні обґрунтування щодо неможливості прибути в суд для розгляду справи. Вважає такий висновок суду безпідставним та незрозумілим, оскільки сам факт подання учасником справи клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції свідчить про неможливість забезпечення участі в судовому засіданні безпосередньо в приміщенні суду, що й зумовлює необхідність звернутися до суду з таким клопотанням. Отже, представник позивача завчасно повідомив суд про неможливість прибути до суду 02.11.2023 р.
Таким чином, висновок суду про те, що представник позивача не повідомив суд про причину неявки, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки подання клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції саме й було зумовлено неможливістю участі представника в судовому засіданні безпосередньо в приміщенні суду.
Відповідач правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача повторно, після відкладення розгляду справи, не прибув в судове засідання без повідомлення поважних причин неявки, неподання заяв про розгляд справи за його відсутності.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Разом з тим, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення (ч.2 ст.205 КАС України).
У відповідності до ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Згідно з ч. 5 ст. 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Системний аналіз вищезазначених норм процесуального закону дозволяє дійти висновку, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених ч. 5 ст. 205, п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов: належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання; відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі; повторна неявка позивача в судове засідання (підготовче засідання) без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки; неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача; відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Таким чином, при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду суд повинен з'ясувати чи належним чином позивача було повідомлено про судовий розгляд справи; наявність/відсутність поважних причини неприбуття позивача, наявність/відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності та чи перешкоджає неявка позивача розгляду справи.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладену в постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 826/10538/17, від 05 березня 2021 року у справі № 682/210/17, від 09 лютого 2023 року у справі № 806/1093/17, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для залишення позовної заяви без розгляду були висновки суду першої інстанції щодо неявки представника позивача у судові засідання, призначені на 07.09.2023 та 02.11.2023, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.
Колегія суддів встановила, що 01.11.2023 р. через Електронний суд від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використання власних засобів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 р. відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у зв'язку з тим, що клопотання подано пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.
Про відмову в задоволенні клопотання про відеоконференції на час проведення судового засідання 02.11.2023 р. представник позивача не міг знати, оскільки ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 р. позов товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ-ТРЕЙД 2018" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою представника позивача в призначене судове засідання без повідомлення поважних причин неявки, неподання заяв про розгляд справи за його відсутності.
Колегія суддів вважає, що подання представником позивача клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції свідчить про неможливість з'явитись в судове засідання безпосередньо в приміщенні суду, яке призначене на 02.11.2023 р. Таким чином, колегія суддів вважає, позивач, подавши клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, завчасно повідомив суд про неможливість прибути безпосередньо до суду 02.11.2023 р.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав відкласти розгляд справи та призначити розгляд справи в режимі відеоконференції, в якій би брав участь представник позивача.
Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в своїй ухвалі не зазначає, чому саме справу не може бути розглянуто у відсутність позивача на підставі наявних в матеріалах справи документів та доказів. Фактично судом не встановлено та не вказано обставин, що роблять розгляд справи у відсутність позивача неможливим, а отже не встановлено і наявності підстав для залишення адміністративного позову без розгляду при повторній неявці представника позивача в судове засідання.
Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у п. 29 постанови від 27.05.2020 року у справі №9901/11/19, що «Законодавче формулювання частини п'ятої статті 205 КАС України «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов'язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування».
За приписами ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала через порушення норм процесуального права підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 246, 250, 312, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ-ТРЕЙД 2018" задовольнити
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 у справі №440/6675/23 скасувати.
Справу № 440/6675/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ-ТРЕЙД 2018" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський
Постанова складена в повному обсязі 27.02.24 р.