27 лютого 2024 р. Справа № 520/25957/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 (ухвалене суддею Біленським О.О.) по справі № 520/25957/23
за позовом ОСОБА_1
до Харківської міської ради
про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила: визнати протиправним та скасувати п. 10 додатку 1 рішення № 435\23 Харківської міської ради 18 сесії 8 скликання від 18.08.2023, яким позивачу відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0.0843 га. за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №6310137500:07:042:0017, та передання її у власність; зобов'язати Харківську міську раду на найближчий після набуття даним рішенням суду законної сили сесії Харківської міської ради з розгляду земельних питань розглянути по суті моє звернення від 25.06.2021 із прийняттям рішення у порядку ч. 2 ст. 118 Земельного кодексу України стосовно затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки кадастровий номер 6310137500:07:042:0017, загальною площею 0,0843 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасувати пункт 10 додатку 1 рішення Харківської міської ради 18 сесії 8 скликання від 18.08.2023 №435/23 про відмову ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0843 га., за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №6310137500:07:042:0017, та передання її у власність; зобов'язано Харківську міську раду повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 25.06.2021 та за наслідком розгляду прийняти рішення в порядку ч. 2 ст. 118 Земельного Кодексу України, з урахуванням висновків суду.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про адміністративні послуги", Земельного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Позивачкою подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначила, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що 25.06.2021 ОСОБА_1 звернулася до Харківської міської ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передачі земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0843 га, у приватну власність.
Листом Управління земельних відносин Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради від 29.07.2021 № П-5-35498/1-21.08-31 ОСОБА_1 повідомлено, що питання передачі заявнику у власність запитуваної земельної ділянки буде розглянуто Харківською міською радою при умові надходження до Центру надання адміністративних послуг відповідного пакету документів згідно з вимогами чинного законодавства.
Не погоджуючись із такими діями Харківської міської ради позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2022 по справі № 520/25550/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Харківської міської ради з приводу неприйняття за заявою ОСОБА_1 від 25.06.2021 рішення у порядку ч. 2 ст. 118 Земельного кодексу України стосовно затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та зобов'язано Харківську міську раду на найближчий після набуття даним рішенням суду законної сили сесії Харківської міської ради з розгляду земельних питань розглянути по суті звернення ОСОБА_1 від 25.06.2021 із прийняттям рішення у порядку ч. 2 ст. 118 Земельного кодексу України стосовно затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки кадастровий номер 6310137500:07:042:0017, загальною площею 0,0843 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання вищевказаного рішення суду Рішенням 18 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 18.08.2023 № 435/23 «Про передачу у власність громадянам земельних ділянок» ОСОБА_1 на підставі ч. 8 ст. 186 Земельного кодексу України відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передачі у приватну власність земельної ділянки, кадастровий номер 6310137500:07:042:0017, площею 0,0843 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 . Підставою відмови у рішення зазначено невідповідність поданого позивачем звернення від 25.06.2023 вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, звернення ОСОБА_1 надійшло до Харківської міської ради без дотримання вимог ст. 8, ч.ч. 1, 6,8 ст. 12 Закону України "Про адміністративні послуги".
Позивач не погодився з вищезазначеним рішенням відповідача та звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відмови стало те що заяви від 25.06.2021 подана позивачкою не до центру надання адміністративних послуг, а безпосередньо до Харківської міської ради не може бути підставою відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідно до ч. 8 ст. 186 ЗК України, у зв'язку із чим належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування пункт 10 додатку 1 рішення Харківської міської ради 18 сесії 8 скликання від 18.08.2023 № 435/23 про відмову ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0843 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 6310137500:07:042:0017, та передання її у власність та зобов'язання Харківську міську раду повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 25.06.2021 та за наслідком розгляду прийняти рішення в порядку ч. 2 ст. 118 Земельного Кодексу України, з урахуванням висновків суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 3 Земельного кодексу України (в подальшому - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 8 ст. 12 Закону України "Про адміністративні послуги", якщо адміністративні послуги надаються у центрах надання адміністративних послуг, суб'єктам надання адміністративних послуг забороняється приймати заяви, видавати суб'єктам звернення оформлені результати надання адміністративних послуг (у тому числі рішень про відмову в наданні адміністративних послуг) поза зазначеними центрами, їх територіальними підрозділами та віддаленими (у тому числі пересувними) робочими місцями адміністраторів, крім випадків подання заяв з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
Згідно із п. «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 40 ЗК України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель в межах норм, визначених цим Кодексом.
Статтею 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
Згідно із ч. 1 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову (ч. 2 ст. 118 ЗК України).
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч. 11 ст. 118 ЗК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення.
У випадках та порядку, визначених частинами першою і другою, абзацами першим і другим частини третьої, частиною четвертою, абзацами першим і другим частини п'ятої цієї статті, документи, що підтверджують набуття права власності, права оперативного управління, господарського відання на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об'єкт незавершеного будівництва чи частку у праві спільної власності на такий об'єкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт (ч. 7 ст. 120 ЗК України).
Згідно із ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 186 ЗК України, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується: у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів; в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.
Згідно із ч. 7 ст. 186 ЗК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.
Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ч. 8 ст. 186 ЗК України).
Відповідно до ч. 10 ст. 186 ЗК України, висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Судовим розглядом встановлено, що, відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передачі у приватну власність земельної ділянки, Харківська міська рада у рішенні від 18.08.2023 № 435/23 не зазначала, в чому полягає невідповідність положень, поданої позивачем технічної документації, вимогам законів та прийнятих нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Тобто, рішення Харківської міської ради від 18.08.2023 № 435/23, яке прийняте на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2022 по справі № 520/25550/21 не містить обґрунтованих підстав для відмови позивачці у затвердженні технічної документації, оскільки висновок (рішення) органу місцевого самоврядування щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.
Крім того, подання позивачкою заяви від 25.06.2021 не до центру надання адміністративних послуг, а безпосередньо до Харківської міської ради не може бути підставою для прийняття рішення про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідно до ч. 8 ст. 186 ЗК України, оскільки це рішення суб'єкта владних повноважень прийнято на виконання судового рішенння.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що пункт 10 додатку 1 рішення Харківської міської ради 18 сесії 8 скликання від 18.08.2023 № 435/23 про відмову ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0843 га., за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 6310137500:07:042:0017, та передання її у власність, прийнятий з порушенням норм чинного законодавства є протиправним, у зв'язку із чим підлягає скасуванню, а належним способом захисту прав позивачки є зобов'язання Харківської міської ради повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 25.06.2021 і за наслідком розгляду прийняти рішення в порядку ч. 2 ст. 118 ЗК України, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 по справі № 520/25957/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич