27 лютого 2024 р. Справа № 520/24909/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 (суддя: Мельников Р.В., м. Харків) по справі № 520/24909/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Харківській області щодо відмови застосувати під час обчислення пенсії ОСОБА_1 показник середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки (6188,89 грн.), з урахуванням ч.2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016 - 2018 роки (6188,89 грн.), починаючи з 27 червня 2019 року.
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови їй у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016 - 2018 роки (6188,89 грн.).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов.2, м. Харків, 61022) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) щодо відмови застосувати під час обчислення пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) показник середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 роки (6188,89 грн.), з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.20031058-IV.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) здійснити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016 - 2018 роки (6188,89 грн.), починаючи з 27 червня 2019 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ - 14099344).
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі №520/24909/23 та прийняти нове рішення у справі, відмовивши у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на незгоду з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права.
Стверджує про правомірність призначення позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за вислугу років.
Зазначає, що в даному випадку має місце не нове призначення пенсії, а перехід з одного виду пенсії на інший, а тому заробітна плата для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" повинна визначатися з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10.2017.
Крім цього, вказує на те, що суд першої інстанції мав застосувати строки позовної давності, які визначені у ст.ст. 122, 123 КАС України.
Позивач не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 19.08.2014 отримувала пенсію за вислугу років, як працівник освіти, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 №1788-ХІІ. Також, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки на ім'я позивача серії НОМЕР_2 вбачається, що 18.08.2014 позивач була звільнена за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років.
В подальшому, на підставі заяви позивача від 27.06.2019 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Однак, як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідачем не було застосовано показник середньої заробітної плати, що передує року звернення, тобто за 2016-2018 рр., як для осіб, яким пенсія за віком у 2019 році призначається вперше.
Позивач, вважаючи неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови їй у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016-2018 рр., звернулася до суду першої інстанції з цим адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки - 2016-2018 роки та наявності у зв'язку з цим підстав для задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі по тексту - Закон №1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно зі ст.2 Закону №1788-XII, за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частина 3 статті 4 Закону №1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Частиною 2 ст.40 Закону №1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Так, згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведеного вище вказує на те, що ч.3 ст. 45 Закону №1058-ІV визначено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Предметом спірних правовідносин є питання правомірності відмови пенсійного органу у застосуванні показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням нового виду пенсії за віком, відповідно до положень Закону №1058-IV.
Так, ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача і перед виникненням спірних правовідносин отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, проте у зв'язку із працевлаштуванням виплату пенсії їй було припинено.
Колегія суддів вважає, що, звертаючись до пенсійного органу з відповідною заявою, позивач використала своє право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі ч.3 ст.45 Закону №1058-IV, а саме на нове призначення пенсії за віком з її новим обчисленням відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням звернулася вперше.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, в якій остання зазначила, що Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років, а надалі при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV. Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що в частині третій статті 45 Закону № 1058-ІV дійсно встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак, у випадку призначення іншої пенсії за іншим законом має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Окрім того, аналогічні правові висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 26.03.2019 у справі №335/13242/16-а, від 09.06.2021 у справі №367/1276/17, від 24.06.2021 у справі №243/8903/16-а та від 04.02.2021 у справі №509/3080/16-а.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, у спірних правовідносинах має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії позивача - пенсії за віком.
З огляду на наведені вище висновки, доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку має місце не нове призначення пенсії, а перехід з одного виду пенсії на інший, є необґрунтованими та суперечать наведеному вище.
Водночас, як вже зазначалося вище, ОСОБА_1 27.06.2019 звернулася до відповідача із відповідною заявою фактично щодо призначення їй пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV, тобто нового призначення пенсії.
Тому при призначенні позивачу у червні 2019 року пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV необхідно застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цієї пенсії, тобто за 2016-2018 роки.
Аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 400/293/19.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції не звернув увагу на строки звернення до суду.
Так, згідно з частинами першою-другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а висловила наступну правову позицію щодо строків звернення до суду:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі заяви позивача від 27.06.2019 останній призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Надалі, позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за останні три роки, а саме 2016 - 2018 роки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 11.08.2023 повідомило позивача про відмову у здійсненні перерахунку пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2018 роки.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом розгляду у цій справі є перерахунок пенсії позивача з 27.06.2019 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки.
Таким чином, про виплату пенсії, яка є щомісячним платежем, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та відповідно порушення своїх прав позивач мала дізнатись, отримуючи таку виплату за відповідний місяць.
Натомість, позивач звернулась з цим позовом до суду 07.09.2023.
Крім того, отримання позивачем листа відповідача від 11.08.2023, у відповідь на її заяву, не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у цьому випадку, оскільки такі дії позивач почала вчиняти більш, ніж через чотири роки після отримання пенсії за липень 2019 року.
Аналогічні висновки щодо застосування строку звернення у цій категорії справ викладено у постанові Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 560/19830/21.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах шестимісячного строку звернення до суду, тобто необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) здійснити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016 - 2018 роки (6188,89 грн.), починаючи з 07.03.2023.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у зазначеній частині, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення в цій частині та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 по справі № 520/24909/23 - скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) здійснити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016 - 2018 роки (6188,89 грн.), починаючи з 27 червня 2019 року.
Прийняти у цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) здійснити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2016 - 2018 роки (6188,89 грн.), починаючи з 07.03.2023.
Позовні вимоги за період з 27.06.2019 по 06.03.2023 залишити без розгляду.
У решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі № 520/24909/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді В.Б. Русанова О.А. Спаскін