Справа № 127/16700/21
Провадження № 1-кп/127/662/21
26 лютого 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадженення, відомості про яке внесено 28 грудня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020020010002118 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Копіївка Іллінецького району Вінницької області, громадянина України, одруженого, працюючого, інваліда 3 групи, маючого на утриманні малолітню дитину 2017 року народження, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 27 грудня 2020 року близько 20:20 години, він, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Opel-Vectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Стельмаха в місті Вінниці, зі сторони вулиці Миколи Ващука, в районі електроопори № 16, під час виконання маневру лівого повороту не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надав переваги, внаслідок чого, з необережності, допустив зіткнення з автомобілем марки «Ford-Mondeo», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному напрямку.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля «Ford-Mondeo» - ОСОБА_7 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 44/73 від 09.02.2021, отримала тілесні ушкодження у вигляді: «закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забійна рана верхнього повіка правого ока, множинні садна обличчя; закритий крайовий перелом кістки трапеції правої кисті з незначним зміщенням». Вказані тілесних ушкодження належать до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером потягли тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я.
Відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи № CE-19/102- 21/6469-ІТ від 30.04.2021:
«В ситуації яка склалася, з технічної точки зору, можливість попередження виникнення дорожньо-транспортної пригоди у водія автомобіля «Opel-Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 полягала у виконанні ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього були відсутні будь-які перешкоди технічного характеру. При цьому в діях водія ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, яка з технічної точки зору знаходиться в причинному зв?язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди».
Таким чином, в діях водія ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
п. 10.4 -«...Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот...»
Порушення вимог п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходяться у причинному зв?язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Дані дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України в зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України. При цьому ОСОБА_4 вказав, що свою провину у вчинені кримінального правопорушення він не визнає.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання свого підзахисного та повідомив, що дійсно наявні підставі для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, вказав що дійсно строки притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності сплили та дані строки в ході розслідування не переривалися.
Відповідно до заяви представника потерпілої адвоката ОСОБА_8 ,що надійшла до суду 26.02.2024 року, представник потерпілої не заперечував щодо розгляду справи та клопотання у його відсутність та відсутність ОСОБА_7 . Разом з тим, заперечував щодо закриття справи на підставі ст. 49 КК України.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, заяву представника потерпілої, дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Таким чином, законом безальтернативно встановлено обов'язок суду розглянути вказане клопотання відразу після надходження, в незалежності від стадії провадження.
Згідно ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Статтею 49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули визначені Законом строки.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Згідно обвинувачення, кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_4 27.12.2020 року.
Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Положення ст. 12 КК України в сукупності із вказаною вище санкцією ч. 1 ст. 286 КК України свідчать, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені нетяжкого злочину.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49КК України, у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, особа, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
Згідно обвинувального акту датою вчинення кримінального правопорушення є 27.12.2020 року.
Сукупність вказаного свідчить, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, а строк давності у вказаному кримінальному правопорушенні, перебіг якого розпочався з моменту вчинення кримінального правопорушення (27.12.2020 року), сплив, оскільки станом на 26.02.2024 року три роки строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності минули.
Підстави для зупинення перебігу давності відсутні, оскільки обвинувачений не ухилявся від досудового розслідування та суду. Підстави для переривання перебігу давності у справі відсутні, що підтверджується вимогою про судимість щодо обвинуваченого.
Вказане свідчить, що ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Відповідно ч. 3 ст. 285 КПК України підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Обвинуваченому судом роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення його від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження. ОСОБА_4 після роз'яснення вказаного в судовому засіданні надав свою згоду на закриття провадження, повідомив про розуміння та усвідомлення підстав звільнення, права заперечувати щодо закриття провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, враховуючи, що обвинувачений в судовому засіданні просив звільнити його від кримінальної відповідальності, не заперечував щодо закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності, суд оцінивши всі обставини у справі, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню та вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження щодо нього на підставі ч. 3 ст. 288 КПК України, закрити.
Стосовно заявленого потерпілою ОСОБА_7 цивільного позову суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 129 КПК України, яка регулює вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Таким чином, за змістом ст. 129 КПК суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Тому, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, натомість може бути переданий для розгляду в порядку цивільного судочинства.
Про вказане наголошено у правовому висновку Верховного Суду (постанова від 15 січня 2019 року у справі № 185/442/16-к (провадження № 51-7731км18)).
Таким чином, враховуючи, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 закривається судом у зв'язку із закінчення строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності, заявлений потерпілою ОСОБА_7 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід залишити без розгляду.
В той же час, суд роз'яснює потерпілій її право звернутись з позовом про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення в порядку цивільного судочинства на підставі ч. 7 ст. 128 КПК України.
Вирішуючи питання щодо скасування арешту на транспортний засіб суд звертає увагу на наступне.
Частиною 4 статті 174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Вказана норма є імперативною та передбачає обов'язкове скасування арешту майна при закритті кримінального провадження.
Єдиним виключенням з вказаного правила є майно, що підлягає спеціальній конфіскації.
Статтею 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першоюстатті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Зміст вказаної норми в сукупності з обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені необережного кримінального правопорушення свідчить, що спеціальна конфіскація в даному кримінальному проваджені не може бути застосована.
На підставі вказаного суд приймає рішення про скасування накладеного арешту на майно.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49 КК України, ст. 285, 286, 288 КПК України, суд, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності - задоволити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 49 КК України.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відомості про яке внесено 28 грудня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020020010002118 закрити у зв'язку із звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
Роз'яснити потерпілій ОСОБА_10 положення ч. 7 ст. 128 КПК України, згідно із якими, особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Судові витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, а саме витрати на проведення експертиз в сумі 8457,47 гривень - віднести на рахунок держави.
Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.01.2021 року на транспортний засіб марки «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1 та транспортний засіб марки «Форд», державний номерний знак НОМЕР_2 - скасувати.
Речовий доказ у вказаному кримінальному провадженні, а саме автомобіль марки «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1 , який поміщений на спеціальний майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області, що по вул. Ботанічна, 30/32, м. Вінниця - повернути безоплатно власнику.
Речовий доказ у вказаному кримінальному провадженні, а саме автомобіль марки «Форд», державний номерний знак НОМЕР_2 , який поміщений на спеціальний майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області, що по вул. Ботанічна, 30/32, м. Вінниця - повернути безоплатно власнику.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: DVD-диск з відеозаписом, який поміщено в конверт білого кольору - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: