Іменем України
23 лютого 2024 року м. Кропивницький
справа № 399/14/23
провадження № 22-ц/4809/91/24
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дуковський О. Л.
судді - Головань А.М., Письменний О.А.
учасники справи:
позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»;
відповідач - ОСОБА_1 .
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 05 липня 2023 року, у складі головуючого судді Лях М.М. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, -
У січні 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 14 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 4056411, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн строком на 15 днів з 14 червня 2021 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити комісію, проценти в строк до 29 червня 2021 року за користування кредитним коштами на умовах, визначених умовами договору споживчого кредиту.
Зазначав, що згідно п. 6.1. договору, він укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Відповідно до п. 6.5 договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Вказує, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заяви про надання кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 10000 грн.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Вказує, що 16.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 16/12-2021-43, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у тому числі за договором про споживчий кредит № 4056411 від 14.06.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Тобто, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «Мілоан» втратив такі права.
Відповідачка не виконувала належним чином свої зобов'язання за вказаним договором, грошові кошти в строк не повертала, проценти за користування кредитом не сплачувала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на дату відступлення права вимоги становить 41444, 00 грн., з яких: 9000, 00 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 30544,00 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 1900, 00 грн.- заборгованість за процентами.
Станом на 05.12.2022, відповідно до розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з відповідачки, становить 72944, 00 грн , з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9000, 00 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 30544, 00 грн, заборгованість за процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості - 31500, 00 грн , заборгованість за комісією - 1900, 00 грн.
Просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит № 4056411 від 14.06.2021 в розмірі 72944, 00 грн , а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою суду від 07 червня 2023 року замінено позивача у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», у зв'язку з тим, що 09.03.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 . Товариству з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс», яке 12.05.2023 уклало договір № 12-05/23 про відступлення прав вимоги з ТОВ «Дебс Форс», тому воно набуло статусу кредитора по відношенню до боржника ОСОБА_1 .
Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 05 липня 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства із обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4056411 від 14.06.2021 в розмірі 41444 гривень, понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1410, 00 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 4000, 00 гривень.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду ,в якому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Посилається на те, що позивач не довів позовні вимоги належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 77,78,80,81 ЦПК України.
Вважає необґрунтованими посилання позивача, що вона підписала кредитний договір цифровим підписом, оскільки позивачем не надано відомостей про сертифікацію ключа ЕЦП.
Вказує, що договору із позивачем не підписувала, а лише підтвердила, що ознайомлена з умовами надання банківських послуг.
Зазначає, що позивачем не доведено факту укладення між сторонами кредитного договору, що свідчить про те, що сторонами не було погоджено розміру та умов повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.
Справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 4056411, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 грн строком на 15 днів з 14 червня 2021 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити комісію, проценти в строк до 29 червня 2021 року за користування кредитним коштами на умовах, визначених умовами договору споживчого кредиту (том 1 а.с. 8-15).
Згідно п. 6.1. договору, він укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Відповідно до п. 6.5 договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Суд першої інстанції послався на те, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заяви про надання кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 10000 грн.
Суд першої інстанції вважав встановленим, що відповідачка ознайомлена із усіма істотними умовами договору споживчого кредиту, шляхом підписання анкети - заяви на кредит №4056411 від 14.06.2021 (том 1 а. с. 19-20).
Звернувшись із даним позовом позивач вказував, що сума заборгованості за споживчим кредитним договором становить 72 944,00 грн , яка складається із 9000,00 грн тіла кредиту, 30544,00 грн заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, заборгованість за процентами - 31 500,00 грн та заборгованість за комісією - 1900,00 грн (том 1 а.с.24).
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_1 не виконувала належним чином свої зобов'язання за споживчим кредитним договором, грошові кошти в строк не повернула, проценти за користування кредитом не сплачувала, внаслідок чого утворилась заборгованість (том 1 а.с. 38).
Колегія суддів вважає ,що висновок суду є необґрунтованим, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка належним чином була ознайомлена із умовами договору щодо виконання зобов'язань згідно даного договору.
Також, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка дійсно підписувала договір про споживчий кредит № 4056411 від 14 червня 2021 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан».
Колегія суддів вважає неналежним доказ довідку про ідентифікацію , з одноразовим ідентифікатором, який відправлено на номер телефону (том 1 а.с. 92).
Відповідно до п. 6.2 договору розміщеного в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація за посиланням на нього є пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору (т. 1 а.с. 2).
В матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту № 4056411 від 14.06.2021.
Слід зазначити, що ні споживчий кредит № 4056411 від 14 червня 2021 року ні паспорт споживчого кредиту № 4056411 від 14.06.2021 не підписані відповідачкою.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.
Посилання позивача на те, що договір та паспорт споживчого кредиту підписано електронним цифровим підписом, що прирівнюється до власноручного підпису.
Проте, одноразовий ідентифікатор не є надійним засобом цифрового підпису, згідно із чинним законодавством і його недостатньо для укладення правочину, що прирівнюється до письмового договору.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідності до довідки № 1508/16-02 від 16.02.2022 з рахунку ТОВ «Мілоан», відкритого в АТ «КБ «Приватбанк», через систему платежів LigPayST 14.06.2021 на рахунок ОСОБА_1 перераховано 10000 грн (том 1 а.с. 21).
Матеріали справи не містять доказів, що картка № НОМЕР_1 належить саме ОСОБА_1 , тобто відсутнє підтвердження зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача.
Суд першої інстанції ухвалив рішення за відсутності в матеріалах справи належним чином засвідчених письмових доказів, якими позивач обґрунтовує подану до суду позовну заяву. Такі докази не відповідають вимогам ЦПК України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч.1, 2 ст. 12 ЦПК).
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з підстав його недоведеності, а тому у позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення коштів за споживчим кредитним договором з відповідача.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 05 липня 2023 року - скасувати.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (ЄДРПОУ 43577608) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3721, 80 грн .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню у випадках, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий О.Л. Дуковський
Судді А.М. Головань
О.А. Письменний