Провадження № 11-кп/803/843/24 Справа № 243/6278/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11.01.2024 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023050000000289 відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною вищою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, медика 1 розвідувального взводу розвідувальної роти ВЧ НОМЕР_1 , молодшого сержанта, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1
строком на 60 діб, до 10.03.2024 року включно, -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286 КК України.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11.01.2024 року обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 10.03.2024 року включно з утриманням на гауптвахті.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , вказує, що ухвала незаконна та підлягає скасуванню. Зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення не підтверджені та не обґрунтовані. Звертає увагу, що суд першої інстанції фактично не вдається до реальної оцінки ризиків та необхідності застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Звертає увагу на відсутність в діях ОСОБА_7 причинно-наслідкового зв'язку зі смертю потерпілого, адже обвинувачений сам є потерпілим від дій невідомої особи, яка здійснила зіткнення із задньою частиною його автомобіля. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою обрати інший, більш м'який запобіжний захід.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 21 Конституції України встановлено, що усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїй практиці підкреслював основоположний характер гарантій прав людини, що містяться в статті 5 Конвенції, оскільки вони призначені для зведення до мінімуму ризику свавілля та гарантування верховенства права.
Метою статті 5 Конвенції є захист особи від свавільного арешту і тримання під вартою, захист публічного порядку, що вимагає забезпечення покарання осіб, які вчинили злочин.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог частин 1 - 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи 11.01.2024 року під час судового розгляду кримінального провадження клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , суд дійшов висновку про доцільність продовження цього запобіжного заходу, обґрунтувавши його у судовому рішенні. При цьому, суд врахував те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрювався, а наразі обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування прийнятого рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд зазначив, що обвинуваченому доцільно продовжити дію обраного щодо нього запобіжного заходу, оскільки на час розгляду справи не відпали підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу, а саме ризики переховуватися від суду, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (позбавлення волі на строк до 10 років); ризики незаконного впливу на свідків, у зв'язку з чим він має реальну можливість впливати на свідків шляхом спонукання їх до надання неправдивих свідчень та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження; ризик вчинити інше кримінальне правопорушення або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Колегія суддів вважає, що обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст.ст. 3, 27 Конституції України права людини на життя і здоров'я є беззастережне виконання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину в сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, будучи військовослужбовцем, який повинен захищати цивільне населення та забезпечувати безпеку населення, що вказує на суспільний резонанс вказаного правопорушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999 р. № 7рп зазначив, що кримінальну відповідальність слід розглядати як особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на вчинений злочин. Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної. Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка в кінцевому підсумку, як правило, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду.
У зв'язку з наведеним вище, позиція сторони захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу не є виключною чи обов'язковою обставиною, оскільки це суперечить принципу реагування держави на вчинений злочин.
Крім того, висновок суду першої інстанції щодо законності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який, посилаючись на практику застосування ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у рішеннях Кудла проти Польщі та МакКей проти Сполученого Королівства констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Проте, безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
За таких обставин, обвинувачений безумовно може використати звільнення з-під варти як шанс втекти від слідства та суду, щоб в такий спосіб уникнути кримінальної відповідальності, або впливати на свідків та потерпілих.
При цьому відсутність на теперішній час фактів втечі обвинуваченого чи впливу на свідків жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому, оскільки його правослухняна поведінка наразі зумовлена виключно дієвістю обраного запобіжного заходу, а не високими моральними якостями.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі достатніми та належними підставами тримання ОСОБА_7 під вартою є не лише очікування завершення судового розгляду справи, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, що вимагає ізоляції осіб, які з встановленою високою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Отже, на даний час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 і виключити ризики, пов'язані із звільненням його з-під варти.
Доводи апеляційної скарги відносно відсутності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України не є предметом апеляційного розгляду, оскільки не відносяться до предмету розгляду, визначеного ст. 422-1 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено. Тому апеляційні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419,422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11.01.2024 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023050000000289 відносно ОСОБА_7 на 60 діб, до 10.03.2024 року включно залишити без змін.
Судді: