Провадження № 11-кп/803/1124/24 Справа № 207/2723/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 лютого 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника
ОСОБА_6 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022040000000112, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Кам'янське Дніпропетровської
області, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року було задоволено клопотання прокурора Криничанського відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_8 та продовжено зокрема стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 28 березня 2024 року.
Своє рішення судмотивував тим, що злочин, інкримінований обвинуваченому, відноситься до особливо тяжких, обвинувачений на час затримання не працював і не мав легального джерела доходу, міцних соціальних зв'язків, відсутні дані стосовно наявності малолітніх дітей та/або інших осіб на утриманні, у справі лише розпочато судовий розгляд, відповідно не допитані учасники процесу, не досліджені докази. Зазначив, що ступінь, передбачених ст. 177 КПК України ризиків відносно обвинуваченого не змінилась з часу вирішення питання про обрання запобіжного заходу і вказану обставину не спростовано стороною захисту у суді, у зв'язку з чим суд вважає, що клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити та продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що повний текст оскаржуваної ухвали було отримано лише 14 лютого 2024 року, по суті апеляційної скарги просить скасувати ухвалу слідчого судді та повернути клопотання про продовження застосування запобіжного заходу.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, прийнята з численними порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що прокурором взагалі не викладені обставини які свідчать, що заявлені ризики не зменшилися та виправдовують тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 . Вказує на те, що наявність ризиків, яким слід запобігти має бути підтверджена доказами, яких не було надано прокурором, а також не наведено в ухвалі суду про продовження застосування запобіжного заходу. Матеріали клопотання не містять жодних відомостей щодо його вручення стороні захисту.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор та обвинувачений у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, захисник не заперечував проти розгляду апеляційної скарги без участі прокурора та обвинуваченого, а отже, враховуючи те, що відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності прокурора та прокурора.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Вирішуючи питання про дотримання захисником строку апеляційного оскарження, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої сторони.
Відповідно до ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
З клопотання захисника слідує, що у судовому засіданні, в якому він приймав участь, а саме 01 лютого 2024 року було оголошено лише резолютивну частину ухвали, а повний текст ухвали суду було отримано отримала 14 лютого 2024 року.
Апеляційна скарга захисником на ухвалу Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 рокуподана 15 лютого 2024 року. Одночасно захисником заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року.
З огляду на зазначене та виходячи з положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права скаржника на доступ до суду та пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України про забезпечення права на апеляційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, апеляційний суд вважає наведені апелянтом причини для поновлення строку на апеляційне оскарження поважними, а відтак клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року слід задовольнити.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, зокрема за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Прокурор звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зокрема щодо
ОСОБА_7 мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилось.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Таким чином, з огляду на покарання, яке може бути призначене ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, суд дійшов висновку про існування реального ризику того, що він може ухилятися від явки до суду.
Також існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки легальних доходів, окрім як від злочинної діяльності він не має, останньому відомі джерела придбання наркотичних засобів за оптовими цінами та має тісні контакти з наркозалежними особами, яким систематично збуває наркотичні засоби, добре орієнтується у цінах та способах конспірації під час збуту наркотичних засобів.
Крім того, ОСОБА_7 може вжити заходів щодо впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою зміни останніми показань або відмови від їх надання, або іншим чином впливати на процесуальну поведінку інших обвинувачених, шляхом їх залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому обвинувачують ОСОБА_7 , та даних про особу обвинуваченого, а саме не працюючого, не маючого міцних соціальних зв'язків та легального джерела доходу, не маючого на утриманні малолітніх дітей та інших осіб, взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження (стадію кримінального провадження), що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування та впливу на свідків, а також можливості вчинення інших злочинів.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
Доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_7 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Щодо посилання захисника на те, що матеріали клопотання не містять жодних відомостей щодо його вручення стороні захисту, слід зазначити, що вказана обставина спростовується матеріалами провадження, зокрема копією клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із відміткою про його отримання захисником ОСОБА_6 .
Відомостей щодо протипоказань для перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Поновити захиснику ОСОБА_6 , діючому в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 рокупро продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4