Справа № 420/32440/23
13 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Токмілової Л.М.
за участі:
секретаря судового засідання - Кожухар В.В.
представника позивача - Євстіфєєвої І.В.
представника відповідача - Порохової А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000627/2 від 28.09.2023 року.
Ухвалою суду від 27.11.2023 року залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 13.12.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою 16.01.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.
Судове засідання, призначене на 29.01.2024 року перенесено на 05.02.2024 року у зв'язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду.
У судовому засіданні 05.02.2024 року оголошено перерву у зв'язку з повітряною тривогою в м.Одеса.
У судовому засіданні 13.02.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 10.01.2018 року між ТОВ "Дніпроресурс" та GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD укладено Контракт №8-10/01/18, відповідно до якого продавець зобов'язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар в асортименті, кількості та по цінам, вказаним в рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною контракту. В подальшому, Продавцем було виставлено рахунок-фактуру (інвойс) №№RTGL DNP2304 від 10.07.2023 року, відповідно до якого, загальна вартість товару становить 201240,82 доларів США. Відповідно до вищевказаного контракту та інвойсів Позивач сплатив на розрахунковий рахунок контрагента 201240,82 доларів США: у розмірі 83592,19 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №160 від 24.05.2023 р., у розмірі 117648,63 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №163 від 07.07.2023 р. Декларантом подано до митного оформлення декларацію MД №23UA500500034379U9 від 28.09.2023 р. щодо митного оформлення товару, в якій митна вартість визначена за ціною договору. Для підтвердження митної вартості товару декларантом були надані всі необхідні документи для митного оформлення, однак відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації №UA500500/2023/001251 від 28.09.2023 року, якою відмовлено у митному оформленні товарів. Рішення про коригування митної вартості №UA500500/2023/000627/2 від 28.09.2023 року є протиправними оскільки у наданих декларантом документах достатньо інформації для визначення митної вартості товару. Вартість упаковки товару входить до вартості товару, витрати на транспортування підтверджуються наданими документами, відсутність посилання на договір перевезення у транспортних документах не впливає на митну вартість товару, розбіжності в умовах оплати є безпідставними, адже оплата за поставку була здійснена в повному розмірі.
29.12.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується із заявленими вимогами, оскільки під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів за митною декларацією №23UA500500034379U9 від 28.09.2023, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини були підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою вартістю. Так, у наданих декларантом документах відсутні відомості щодо вартості упаковки товару, у наданих до митного оформлення довідках про транспортні витрати від 25.09.2023 відсутнє посилання на договір перевезення, сума передплати за банківським платіжним документом № 160 від 24.05.2023 не відповідає умовам зазначеним у п.3 контракту №8-10/01/18 від 10.01.2018.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
У ході здійснення господарської діяльності Позивача між ТОВ "Дніпроресурс" (Покупець) та GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD (Продавець) 10.01.2018 року було укладено Контракт №8-10/01/18 (далі - Контракт), відповідно до якого продавець зобов'язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар в асортименті, кількості та по цінам, вказаним в рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною контракту.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Контракту орієнтована сума контракту складає 990000,00 доларів США. Ціна на товар встановлюється в доларах США на кожну партію товару та вказується в рахунках-фактурах до цього контракту. У вартість товару входить вартість пакування, маркування, доставки до порту та завантаження на борт судна.
За умовами п.п. 3.2., 3.3. Контракту Покупець зобов'язаний переказати авансовий платіж у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури банківським переказом на рахунок Продавця. Покупець перераховує другу частину оплати у розмірі 30% від загальної суми рахунку-фактури банківським переказом на рахунок Продавця, залишок суми перераховує на розрахунковий рахунок Продавця після отримання коносаменту по факсу або електронній пошті.
Пунктом 3.5. Контракту визначено, що сторони можуть змінити умови оплати, ціни і дати відвантаження, шляхом підписання додаткової угоди до контракту.
Додатковою угодою №9 від 01.09.2022 внесено зміни до пункту 3.2., 3.3. Контракту № 8-10/01/18 від 10.01.2018 р. та викладено в наступній редакції: « 3.2. Покупець зобов'язаний внести авансовий платіж у розмірі 45% від суми рахунку фактури (проформи) банківським переказом на рахунок Продавця. 3.3. Покупець проводить остаточний розрахунок на банківський рахунок Продавця за комерційним рахунком-фактурою протягом 5 (п'яти) календарних днів від дати письмового повідомлення Продавцем про готовність продукції до відвантаження».
19 травня 2023 року Продавцем було сформовано рахунок-проформу №RTGL-DNP2304, згідно якого загальна вартість обсягу продукції, що підлягає поставці становить 201240,82 доларів США.
В подальшому, Продавцем було виставлено рахунок-фактуру (інвойс) №RTGL-DNP2304 від 10.07.2023 року, відповідно до якого, загальна вартість товару становить 201240,82 доларів США.
Відповідно до вищевказаного контракту та інвойсів Позивач сплатив на розрахунковий рахунок контрагента 201240,82 доларів США: у розмірі 83592,19 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №160 від 24.05.2023 р., та у розмірі 117648,63 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №163 від 07.07.2023 р.
З метою митного оформлення імпортованого товару 28.09.2023 року представником ТОВ "Дніпроресурс" до Одеської митниці подано митну декларацію №23UA500500034379U9 на електродвигуни асинхронні, змінного струму та частини, призначені виключно для електродвигунів, нові.
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:
- Пакувальний лист №б/н від 10.07.23;
- Рахунок-проформа №RTGL-DNP2304 від 19.05.23;
- Рахунок-фактура (iнвойс) №RTGL-DNP2304 від 10.07.23;
- Коносамент №WMSS23071793 від 01.08.23;
- Автотранспортна накладна №б/н від 26.09.23;
- Декларація про походження товару №RTGL-DNP2304 від 10.07.23;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару №160 від 24.05.23;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару №163 від 07.07.23;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №25/09/23 від 25.09.23;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №10 від 29.12.22;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №8 від 01.06.22;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №8-10/01/18 від 10.01.18;
- Договір про надання послуг митного брокера №476/2021 від 16.12.21;
- Вагова HASU1396510 від 28.09.23;
- Вагова MRKU6868494 від 28.09.23;
- Вагова MRKU9589359 від 28.09.23;
- Вагова MSKU5883259 від 28.09.23;
- Лист від декларанта №б/н від 28.09.23;
- Список контейнерів №б/н від 10.07.23;
- Копія митної декларації країни відправлення №223120230002604537 від 28.07.23.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте у наданих до митного оформлення довідках про транспортні витрати від 25.09.2023 відсутнє посилання на договір перевезення;
3) сума передплати за банківським платіжним документом № 160 від 24.05.2023 не відповідає умовам зазначеним у п.3 контракту №8-10/01/18 від 10.01.2018.
3 огляду на вищевикладене з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митницею відповідно до п.3 ст.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
28.09.2023 декларантом ПП "Трейд Бізнес Сервіс" надіслано лист б/н від 28.09.2023, яким, повідомлено митний орган, що інших додаткових документів в десятиденний термін надати немає можливості.
Як зазначив відповідач в оскаржуваному рішенні, митний орган прийшов до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.
Так, 28.09.2023 року Одеська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000627/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом. Одеської митницею було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС, та встановлено, що рівень митної вартості більшим та становить: по товару № 1 - 4,52 дол. США/кг (МД від 04.09.2023 № UA209150/2023/030893), ніж заявлено декларантом - 2,23590 дол. США/кг; по товару № 2 - 4,98 дол. США/кг (МД від 04.09.2023 № UA209150/2023/030893), ніж заявлено декларантом - 2,3832 дол. США/кг.; по товару № 4 - 5,23 дол. США/кг (МД від 04.09.2023 № UA209150/2023/030893), ніж заявлено декларантом - 2,2881дол. США/кг.; по товару № 5 - 5,13 дол. США/кг (МД від 04.09.2023 № UA209150/2023/030893),ніж заявлено декларантом - 2,1133дол. США/кг.;. по товару № 6 - 8,07 дол. США/кг (МД від 28.11.2022 № UA403020/2022/025417), ніж заявлено декларантом - 1,3461 дол. США/кг.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001251.
Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Однією з підстав коригування митної вартості митним органом зазначено відсутність даних про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки відповідно до п.2.2. Контракту у вартість товару входить вартість пакування, маркування, доставки до порту та завантаження на борт судна.
Тобто, за умовами контракту ціна товару вже включає в себе вартість упаковки.
Згідно графи 31 МД, товар транспортується в ящиках з досок, частково в картонних коробках, п/е плівка.
Також, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 "Процедура митної декларації" має бути зазначено "ZZ32", в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої декларантом, зазначено "ZZ00" (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Окрім того, відповідно до інвойсу №RTGL-DNP2304 від 10.07.2023 року умовами поставки є FOB (Інкотермс 2010).
Згідно правил Інкотермс за умов FOB (FREE ON BOARD) продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
З викладеного слідує, що як за умовами контракту, так і за умовами поставки FOB обов'язок пакування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з упаковки та пакування включено до вартості товару.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Щодо такої підстави для прийняття оскаржуваного рішення як те, що у наданих до митного оформлення довідках про транспортні витрати від 25.09.2023 відсутнє посилання на договір перевезення, суд зазначає наступне.
У матеріалах справи наявна довідка про транспортні витрати №25/09/23 від 25.09.2023 року, видана ТОВ "Посейдон Груп", відповідно до якої витрати на транспортування становлять 535 860 грн.
Суд зазначає, що вищезазначена довідка дійсно не містить посилання на договір перевезення, що може поставити під сумнів суму витрат на транспортування, які не включалися до вартості товару. Таким чином, цю підставу для прийняття оскаржуваного рішення суд вважає обґрунтованою.
Також відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що сума передплати за банківським платіжним документом № 160 від 24.05.2023 не відповідає умовам зазначеним у п.3 контракту №8-10/01/18 від 10.01.2018 року.
Суд зазначає, що відповідно до п.3.2. Контракту покупець зобов'язаний внести авансовий платіж у розмірі 45% від суми рахунку фактури (проформи) банківським переказом на рахунок Продавця.
Відповідно до інвойсу загальна вартість товару складає 201240,82 доларів США.
Суд зазначає,що згідно п.3.2. Контракту позивач мав сплатити 90558,37 доларів США (201240,82 - 45%), в той час як відповідно до платіжної інструкції №160 від 24.05.2023 року, позивач сплатив на рахунок продавця 83592,19 грн.
Таким чином, суд погоджується з прийняттям оскаржуваного рішення за такої підстави, як розбіжність платіжної інструкції умовам Контракту.
Обов'язок доведення митної вартості товару належить позивачеві.
Суд наголошує, що необхідність витребування додаткових документів за обставин цієї справи є передусім способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування основного методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.
Необхідно зазначити, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару за митною декларацією №23UA500500034379U9 від 28.09.2023 р. у митного органу виникли сумніви щодо "дійсної вартості" та у правильності визначення митної вартості задекларованого товару, оскільки документи містили розбіжності в частині включення складових митної вартості товарів.
Як вище з'ясовано судом, подані до митного оформлення документи дійсно містили розбіжності, тому митним органом виправдано витребувано додаткові документи.
Враховуючи викладене, оскільки декларантом не було усунуто вищезазначені розбіжності додатково наданими документами, та не підтверджено включення окремих складових митної вартості товарів, відповідно до положень частини 6 статті 54 МК України, Одеською митницею було винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості №UA500500/2023/000627/2 від 28.09.2023 року.
Суд зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості міститься вся необхідна та законодавчо визначена інформація, зокрема щодо того, що проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МК України на підставі інформації про визнану митним органом митну вартість подібних товарів.
Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МК України) по причині відсутності у митного органу інформації про вартість операції з ідентичними та подібними товарами, що були оформлені у митному відношенні.
Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 62 та 63 МК України) по причині відсутності у митного органу інформації основи для віднімання та додавання вартості.
Джерелом числового значення митної вартості по товару № 1 є МД від 04.09.2023 № UA209150/2023/030893, по товару № 2 -МД від 04.09.2023 № UA209150/2023/030893, по товару № 4 - МД від 04.09.2023 № UA209150/2023/030893, по товару № 5 - МД від 04.09.2023 № UA209150/2023/030893, по товару № 6 - МД від 28.11.2022 № UA403020/2022/025417, згідно яких рівень митної вартості є більшим.
Оскільки позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, суд вважає, що позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №809/1260/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, протиправності у його діях під час прийняття спірного рішення судом не встановлено.
Оскільки в межах даної адміністративної справи основні аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 194, 205, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОРЕСУРС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішень - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 26.04.2024 року з урахуванням перебування судді на навчанні.
Суддя Токмілова Л.М.
.