Справа № 420/35526/23
26 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000630/2 від 28.09.23 року;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» сплачений судовий збір у розмірі 2147 грн 20 коп.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.
Ухвалою суду від 22.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позов мотивовано тим, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару сторона позивача вважає протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин, сторона позивача просить позов задовольнити повністю.
Одеська митниця надала 05.01.2024 відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що митну вартість імпортованого товару було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача доводить, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийнято митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крупяний двір» та Компанією Arihant Agri Foods Pvt.Ltd. (Індія) було укладено Контракт № ІМР-16/06/2023 від 16 червня 2023 року, відповідно до якого продавець зобов'язується постачати та передавати у власність покупця бакалійну продукцію, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар (1.1). Відповідно до пп. 1.1.1. Контракту, найменування товару та кількість вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього контракту. Згідно з п. 1.2 Контракту, він є рамковим. Покупець в окремих специфікаціях до цього контракту зазначає: найменування товару, кількість, умови та терміни поставки для кожної партії.
Пункти 1.3 та 1.4. передбачають відомості щодо упаковки та маркування: упаковка - це оригінальні ПП мішки, вагою нетто 25 кг (вага продукта без урахування ваги мішка), якщо інше не вказано в специфікації. Щільність мішка: не менше 90 г/м2. Розмір транспортної етикетки: довжина 5 дюймів, ширина 4 дюйма. Маркування здійснюється українською та англійською мовами на етикетках, які пришиті на упаковку.
В частині 2 Контракту сторони погодили, що ціна товару остаточно визначається в специфікації до Контракту. До вартості товару включено: вартість продукту, вартість упаковки, проведених експертиз, отримання сертифікатів та документів, підтверджувальних якість товару, документів для митного оформлення товару на експорт (п. 2.1.). Валютою сплати до цього Контракту є долар США (п. 2.2.).
У п. 2.4. Контракту вказано, що його загальна вартість складається з суми усіх специфікацій, які є невід'ємною частиною Контракту. Умови поставки - вказується окремо в кожній специфікації згідно правил Інкотермс 2020 (п. 3.3).
Згідно з п. 6.1. Контракту, товар має відповідати вимогам щодо якості, зазначеної у Специфікації якості, яка є невід'ємною частиною цього Контракту. Упаковка товару повинна відповідати стандартам і нормам для даного виду товару і забезпечувати його збереження при зберіганні, транспортуванні та перевантаженні (п. 6.2.).
Партія товару, що поставляється продавцем, повинна бути промаркована в повній відповідності з законодавчими вимогами країни покупця (п. 6.4.).
Згідно з Специфікації №1 до Контракту ІМР-16/06/2023 від 16 червня 2023, сторонами контракту було узгоджено, що товаром контракту є:
- Рис довгозернистий білий PR-11, код УКТЗЄД 1006309800, індійського походження у розмірі 156,00 (сто п'ятдесят шість) метричні тонни за ціною 620 доларів США, згідно з Специфікації якості №1;
- Рис басматі 1121 пропарений золотого кольору без ламаних зерен, індійського походження, код УКТЗЄД 1006306700 індійського походження у розмірі 52,00 (п'ятдесят дві) метричні тонни за ціною 1070 доларів США, згідно до Специфікації якості №2.
Відповідно до п. 1.3. Специфікації №1, умови поставки товару (Інкотермс 2020): CFR, Констанція, Румунія. Згідно з п. 1.4. Специфікації №1, упаковка - оригінальні ПП мішки, вагою нетто 25 кг (вага продукта без урахування ваги мішка).Щільність мішка: не менше 90 г/м 2. Розмір транспортної етикетки: довжина 5 дюймів, ширина 4 дюйма. Маркування - українською та англійською мовами на етикетках, пришитих на упаковку (п. 1.5.).
Загальною вартістю товару, відповідно до вищезазначеної специфікації, становить 152360 доларів США. Валюта контракту - долари США. Валюта платежу - долари США.
Сторонами було узгоджено, також, умови поставки товару (морським транспортом згідно до умов поставки (Інкотермс 2020): CFR, Констанція, Румунія), та термін поставки товару - впродовж липня 2023 року (п. 3.1 та п. 3.2.).
Щодо умов сплати за товар, сторони вирішили, відповідно до п. 5.1. Специфікації №1, що покупець сплачує 20% авансову сплату від загальної суми контракту за товар перед його відвантаженням згідно до проформи інвойсу. Балансова сплата за товар здійснюється згідно до інвойсу після отримання сканів вантажних документів за 14 днів до прибуття товару у порт призначення. Часткова сплата дозволяється.
На виконання контракту та з метою здійснення митного оформлення товарів, представником позивача (декларантом) було подано митну декларацію.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення, декларант надав митному органу разом з деклараціями наступні документи: по ВМД №23UA500500034419U9 від 28.09.2023: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №IMP-16/06/2023 від 16.06.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 16.06.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Quality specification №1 від 16.06.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Quality specification №2 від 16.06.2023; договір (контракт) про перевезення №UA00079352 від 01.09.2022; копія митної декларації країни відправлення №2875858 від 01.08.2023; рахунок-фактура (iнвойс) №AAF/EX/002/23-24 від 28.07.2023; рахунок-проформа №1 від 16.06.2023; коносамент №229977621 від 18.08.2023; автотранспортна накладна №457595 від 27.09.2023; автотранспортна накладна №698880 від 26.09.2023; фітосанітарний сертифікат №PSC81JAM2023009763 від 17.08.2023; сертифікат про походження товару №Б/Н від 18.08.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №Б/Н від 27.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №Б/Н від 08.09.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5653258659 від 12.09.2023; виписка з бухгалтерської документації №Б/Н від 14.09.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №16/06/23 від 16.06.2023; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №1624 від 27.09.2023; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів №б/н від 18.08.2023; інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму «єдиного вікна» (в якості відомостей про документ зазначається оригінальний номер електронної справи) №10513107 від 28.09.2023; інші некласифіковані документи №Health cert. UCAL 23-24/D1205-R від 03.08.2023; інші некласифіковані документи Акт зважування №б/н від 28.09.2023; інші некласифіковані документи Акт зважування №б/н від 28.09.2023; інші некласифіковані документи Рахунок за перевантаження 5653258655 від 12.09.2023.
Одеська митниця (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) відмовила у митному оформленні (випуску) товарів та декларантом було отримано: картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001254 від 28.09.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000630/2 від 28.09.2023, яким було скориговано митну вартість товарів, а саме, джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA500500/2023/024318 від 15.07.2023 - де митна вартість такого товару становить 1,2 дол. США/кг.
Як вбачається зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем були встановлені розбіжності в поданих декларантом документах, які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Як було зазначено в рішенні про коригування митної вартості товарів:
1) відповідно до пп. в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.06.2023 № ІМР-16/06/2023 ціна за товар включає в себе пакування, маркування. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) товаросупровідні документи, які зазначені у експортній декларації країни відправлення не співпадають з товаросупровідними документами які зазначені у гр. 44 МД та умова поставки Інкотермс також не відповідають умовам зазначеним у інвойсі.
3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте до митного оформлення надано інвойс 5653258659 від перевізника, в якому відсутнє посилання на умови поставки товару та на договір про перевезення.
Митниця витребувала додатково : каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, копію митної декларації країни відправлення, документи, що підтверджують числові складові митної вартості товару, на що декларант повідомив про те, що всі документи надані, інші додаткові документи надаватись не будуть.
В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що згідно частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при обчисленні. Відповідно до частини 3 статті 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів». Було обрано метод визначення митної вартості - резервний (за аналізуванням баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України).
Позивач вважає, що зазначене рішення про коригування є протиправним та підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.
Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.
Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За змістом вказаного рішення підставою його прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості. Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту, від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларант не подавав достатнього обсягу додаткових документів, які б спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, тому митну вартість товару визначено відповідачем за другорядним методом.
Щодо того, що в наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Згідно п. 2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.06.2023 № IMP-16/06/2023 ціна за товар включає в себе пакування, маркування. Пункти 1.3 та 1.4 контракту №IMP-16/06/2023 від 16 червня 2023 року, передбачають відомості щодо упаковки та маркування: упаковка - це оригінальні ПП мішки, вагою нетто 25 кг (вага продукта без урахування ваги мішка), якщо інше не вказано в специфікації. Щільність мішка: не менше 90 г/м2. Розмір транспортної етикетки: довжина 5 дюймів, ширина 4 дюйма. Маркування здійснюється українською та англійською мовами на етикетках, які пришиті на упаковку. В частині 2 Контракту сторони погодили, що ціна товару остаточно визначається в специфікації до Контракту. До вартості товару включено: вартість продукту, вартість упаковки, проведених експертиз, отримання сертифікатів та документів, підтверджувальних якість товару, документів для митного оформлення товару на експорт (п. 2.1.). Упаковка товару повинна відповідати стандартам і нормам для даного виду товару і забезпечувати його збереження при зберіганні, транспортуванні та перевантаженні (п. 6.2.). Партія товару, що поставляється продавцем, повинна бути промаркована в повній відповідності з законодавчими вимогами країни покупця (п. 6.4.).
Згідно з Специфікації №1 до Контракту ІМР-16/06/2023 від 16 червня 2023, сторонами у п. 1.4. Специфікації №1, було узгоджено, що упаковка - оригінальні ПП мішки, вагою нетто 25 кг (вага продукта без урахування ваги мішка).
Таким чином, у позивача відсутній обов'язок зазначення даних про витрати на пакування та маркування товару, оскільки вони включені до ціни товару.
Позивач стверджує, що ним не понесені додаткові витрати на упаковку товару. Тому декларант не повинен доводити цей факт, а повинен лише підтвердити ті факти, що пов'язані з витратами, які входять до митної вартості товарів. Якщо відповідач стверджує, що такі витрати додатково позивачем все ж таки здійснювалися (а значить витрати включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. В оскаржуваному рішенні понесених декларантом витрат на упаковку та навантаження товару митницею не доведено.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2018 року у справі №814/1204/15: «У разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару».
Щодо посилання митниці на те, що товаросупровідні документи, які зазначені у експортній декларації країни відправлення не співпадають з товаросупровідними документами які зазначені у гр. 44 МД та умова поставки Інкотермс також не відповідають умовам, зазначеним у інвойсі.
Митна декларація країни відправлення (експортна декларація) - це митний документ, що підтверджує експорт товарів з країн Європейського Союзу законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну-імпортер. Подана до митного оформлення декларація країни відправлення була оформлена продавцем товару, згідно з правилами оформлення такого документу в країні відправлення.
Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Декларація країни відправлення не є документом, що підлягає обов'язковому поданню при митному оформленні товарів.
Копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати виключно за наступними умовами: документи, зазначені у ч.2 ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті зі ці товари; за умови її наявності.
Отже, митна декларація країни відправлення є виключно додатковим документом, який може бути витребуваний за наявністю розбіжностей ти наданий декларантом виключно лише за її наявності у останнього, за умови її існування взагалі.Декларантом за власним бажанням були подані декларації країни відправлення для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53).
Відповідачем не наведено, які саме розбіжності у наданих документах та складових митної вартості виявлено.
Верховним Судом з аналогічних правовідносин було сформовано правову позицію, висловлену ним у постанові від 19 березня 2019 року у справі №810/4116/17, відповідно до якої: «ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товару було зазначено, що: «умова поставки Інкотермс також не відповідають умовам зазначеним у інвойсі». Відповідно до Контракту № ІМР-16/06/2023 від 16 червня 2023 року, умова поставки - вказується окремо в кожній специфікації згідно правил Інкотермс 2020 (п. 3.3). Згідно з Специфікації №1 до Контракту ІМР-16/06/2023 від 16 червня 2023, сторонами було узгоджено у п. 1.3., що умовою поставки товару є (Інкотермс 2020): CFR, Констанція, Румунія. Дана умова поставки зазначається і в рахунку-фактурі (iнвойсі) №AAF/EX/002/23-24 від 28.07.23 р. (CFR, Констанція, Румунія) та у рахунку-проформі (проформа інвойс) №1 від 16.06.2023.
Тому, дана підстава для відмови є необґрунтованою.
Щодо того, що до митного оформлення надано інвойс 5653258659 від перевізника, в якому відсутнє посилання на умови поставки товару та на договір про перевезення.
В рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5653258659 від 12.09.2023 зазначається договір (контракт) про перевезення №UA00079352 від 01.09.2022, що співпадає із наданим до відповідача документами.
Щодо не позначення посилання на умови поставки товару, то воно зазначається в інших супровідних документах. Так, у п. 3.3. Контракту зазначається, що умови поставки - вказується окремо в кожній специфікації згідно правил Інкотермс 2020. Згідно з Специфікації №1 до Контракту ІМР-16/06/2023 від 16 червня 2023 сторонами було узгоджено умови поставки товару (Інкотермс 2020): CFR, Констанція, Румунія. Умови поставки, також, вказуються: у рахунку-проформі (проформа інвойс) №1 від 16.06.23 р. (CFR, Констанція, Румунія); рахунку-фактурі (iнвойс) №AAF/EX/002/23-24 від 28.07.23 р. (CFR, Констанція, Румунія).
Відповідачем було повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів (за наявності) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ); документи, що підтверджують числові складові митної вартості товару. На що позивачем було надано лист № 28/09-219, яким він повідомив, що всі документи які стосуються вантажу по ВМД UA500500/2023/034419 надали, та інші додаткові документи надаватися більше не будуть.
Ч.1 ст.70 КАС України встановлено таку вимогу до доказів, як належність. У митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб'єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Недоліки, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування другорядного методу при визначенні митної вартості відповідно. Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.
Згідно з ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Також суд вважає, що митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскарженому рішенні від 24.10.2023, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв'язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування резервного методу визначення митної вартості товару.
Частиною третьої статті 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
Відповідач не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей. Тому вимога протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження вартості товару, має гуртуватись насамперед на виявлених розбіжностях у наданих до митного оформлення документів, що можуть вплинути на визначення митної вартості, або які ознаки підробки були виявлені, або які відомості відсутні у наданих документах.
Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у Постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості. Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000630/2 від 28.09.23 року діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд визнає його протиправним та скасовує.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2147,20 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000630/2 від 28.09.23 року.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» (код ЄДРПОУ 37223954) 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Хом'якова