23 лютого 2024 рокусправа № 380/21632/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Желік О.М. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови позивачці у призначенні пенсії;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.03.2023 №134650023271 про відмову у призначенні позивачці пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати позивачці стаж роботи з 09.08.1977 по 30.06.1988 згідно трудової книжки НОМЕР_1 до страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачці пенсію за віком з 09.03.2023.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку із досягнення 63-річного віку позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком. Водночас, як зазначає позивач, Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення від 15.03.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком. Вказаним рішенням позивачу не зараховано до страхового стажу періоди її роботи з 09.08.1977 по 30.06.1988, оскільки в записі про звільнення відсутня печатка. Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки її трудовий стаж є достатнім для призначення пенсії за віком.
Позиція Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області викладена у відзиві на позовну заяву (вх.№20093 від 16.10.2023), у якому представник щодо задоволення позову заперечив та вказав, що позивачкою не надано жодного документа чи відомостей про те, у якому статусі перебуває Червоноградська швейна фабрика (витяг з ЄДРПОУ). Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 позивачка звільнена з роботи 30.06.1988 відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП УРСР у зв'язку з ліквідацією Червоноградської швейної фабрики. Однак, відповідно до довідки від 27.04.2023 № 108 ПрАТ «ВАТ “Калина», наданої позивачкою, Червоноградська швейна фабрика з 17.02.1964 ввійшла до складу Львівської швейної фірми «Маяк», та в подальшому у період з 09.08.1977 по 30.06.1988 значилися підприємства з назвами - Львівське виробниче текстильно-галантерейне об'єднання «Юність» та Червоноградська швейно-галантерейна фабрика ЛВТГО «Юність».
Позиція Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області викладена у відзиві на позовну заяву (вх.№78462 від 17.10.2023), у якому представник щодо задоволення позову заперечив та вказав, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Необхідний страховий стаж, визначений частиною 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років. Страховий стаж Позивача становить 9 років 8 місяців 11 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 09.08.1977 по 30.06.1988, зазначений у трудовій книжці НОМЕР_1 , дата заповнення 10.08.1977, оскільки в запису про звільнення відсутня печатка. Для зарахування періоду роботи необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством, на якому працювала заявниця, на підставі первинних документів за час виконання роботи. Станом на 04.10.2023 Позивачем не надано уточнюючі довідки. Враховуючи вище зазначене, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №134650023271 від 15.03.2023 вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки Позивач не набув необхідного страхового стажу.
Ухвалою судді від 18.09.2023 в справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Цією ж ухвалою залучено до участі в справі в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Згідно паспорта громадянина України, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 (дата заповнення 10.08.1977), ОСОБА_1 у період з 09.08.1977 по 30.06.1988 працювала в Червоноградській швейній фабриці (Нестеровський цех) на посаді швеї-мотористки.
09.03.2023 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком .
За результатом розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення від 15.03.2023 №134650023271 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Згідно вказаного рішення, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком, після досягнення віку 63 роки, становить з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років (ч. 2 ст. 26 Закону № 1058), за доданими документами - страховий стаж позивачки становить 09 років 08 місяців 11 днів.
За доданими документами не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивачки згідно трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 10.08.1977, з 09.08.1977 по 30.06.1988, оскільки запис про звільнення не завірений печаткою.
У рішенні від 15.03.2023 про відмову у призначенні пенсії позивачці рекомендовано для зарахування цього періоду до страхового стажу надати уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправним та таким, що порушує право позивача на належне соціальне забезпечення, остання звернулась до суду з метою його скасування та зобов'язання відповідача зарахувати відповідний стаж роботи, та призначити їй пенсію за віком.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Згідно статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 1 частини другої вказаної ж норми передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог зазначеного Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності вказаним Законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Частиною 2 статті 26 Закону №1058-ІV встановлено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року № 10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняло рішення про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком та не зарахував до її страхового стажу період роботи з 09.08.1977 по 30.06.1988, оскільки запис про звільнення не завірений печаткою.
Щодо не зарахування відповідного періоду роботи позивача до її страхового стажу суд зазначає таке.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Суд звертає увагу, що станом на момент внесення записів про період роботи з 09.08.1977 по 30.06.1988 до трудової книжки позивача, була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162 (далі - Інструкція №162).
Згідно абзацу 1 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції №162).
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні за змістом положення містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58.
Дослідивши копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 10.08.1977, суд встановив, що така містить усі необхідні записи про роботу у спірний період і, на переконання суду, є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що записи про роботу позивача є послідовними, чіткими, без перекреслень чи виправлень, містять підпис відповідальних осіб та печатки підприємств (окрім печатки на записі №2 про звільнення).
Також, жодних неправильних чи неточних записів саме щодо періодів роботи позивача, у зв'язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, контролюючим органом не виявлено. Окрім цього, відповідачем також не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права.
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку обіймав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас суд вказує, що періоди роботи позивача в трудовій книжці зазначено правильно.
Також з аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, а відтак недоліки ведення трудової книжки, які визначені відповідачем у спірному рішенні, не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачами недоліки (відсутні печатка на записі про звільнення) не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні (перерахунку) пенсії.
Суд відзначає, що позивач зверталась ПАТ «ВАТ Калина» із заявою, щодо видачі уточнюючої довідки. У відповідь ПАТ «ВАТ Калина» надало позивачці довідку №108 від 27.04.2023, згідно якої Нестерівський цех не входив до складу підприємства «ВАТ Калина».
Також у відповідності до довідки Державного архіву Львівської області №Г-1084/07-12 від 17.05.2023, Червоноградська швейна фабрика (Нестерівський цех) на зберігання у Державний архів Львівської області не надходили. Інформацією про місцезнаходження документів архів не володіє.
Суд знову ж таки зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відтак суд доходить висновку, що не зарахування періоду роботи позивачки з 09.08.1977 по 30.06.1988 до її страхового стажу є протиправним, що, в свою чергу, свідчить про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 15.03.2023.
Частина 2 статті 5 КАС України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.
Окрім цього, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяв та винесення оскаржуваного рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, яке визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку.
Водночас із заявою про призначення пенсії за віком позивач зверталась саме до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Згідно абзацу шостому підпункту 3, підпункту 4 пункту 4 Положення № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці; забезпечує своєчасне і в повному обсязі виплату щомісячного довічного утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, відповідачі входять в єдину систему територіальних органів Пенсійного фонду України.
У відповідності до пункту 1 абзацу 1 частини 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту та належного поновлення порушених прав, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період її роботи з 09.08.1977 по 30.06.1988 на Червоноградській швейній фабриці (Нестерівський цех), а також призначити ОСОБА_1 з 09.03.2023 пенсію за віком відповідно ч.2 ст. 26 до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.03.2023 №134650023271 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, період її роботи з 09.08.1977 по 30.06.1988 на Червоноградській швейній фабриці (Нестерівський цех).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 09.03.2023 пенсію за віком відповідно до частини другої статті 26 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Желік О.М.