з питань скасування заходів забезпечення позову
27 лютого 2024 року № ЗПП/320/18/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про скасування заходів забезпечення позову у справі №ЗПП/320/18/24,-
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» про забезпечення адміністративного позову задоволено.
Зупинено дію розпорядження ГУ ДПС у Київській області №142-Р від 06.02.2024 року щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) №260208202100004, дата реєстрації 28.01.2022 року, терміном дії з 04.02.2021 року до 04.02.2026 року, та анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додання спирту) №260209202100003, дата реєстрації 28.01.2022 року, терміном дії з 04.02.2021 року до 04.02.2026 року, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО», ідентифікаційний код 42784646, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження розпорядження ГУ ДПС у Київській області №142-Р від 06.02.2024 року.
До Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Київській області про скасування заходів забезпечення позову у справі №ЗПП/320/18/24.
Клопотання обґрунтовано тим, що розглянувши заяву про забезпечення позову, контролюючий орган не вбачає підстав для висновків про те, що виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, буде унеможливлено чи істотно ускладнено без вжиття заходів забезпечення позову. У випадку встановлення в ході розгляду справи порушення прав позивача, їх відновлення в даному випадку можливе лише за наслідками розгляду такої справи по суті, що не може підміняти собою необхідність вжиття запобіжних заходів у даному випадку та на даній стадії. При цьому, зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення оскаржуваного розпорядження ГУ ДПС у Київській області може свідчити про передчасний висновок суду про незаконність спірного рішення, що є неприпустимим. Окрім того, зазначає, що доводи заяви про забезпечення позову фактично зводяться до незгоди з рішенням Головного управління ДПС у Київській області № 142-Р від 06.02.2024 про анулювання ліцензій. При цьому, Головне управління ДПС у Київській області наголошує на тому, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Зазначає, що перевірка протиправності спірного розпорядження, можлива лише на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності під час судового розгляду справи на підставі позову, про забезпечення якого просить позивач. Вважає, що Київський окружний адміністративний суд вказаних вимог не дотримався та надав оцінку оскаржуваному розпорядженню передчасно.
27 лютого 2024 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» подано до суду заперечення щодо клопотання про скасування заходів забезпечення позову, мотивовані тим, що клопотання відповідача не містить жодних фактичних обставин та підстав, які могли б бути підставою для скасування заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про скасування заходів забезпечення позову у справі № ЗПП/320/18/24.
У судове засідання, призначене на 27 лютого 2024 року з'явилися представники сторін.
Представник Головного управління ДПС у Київській області просив суд задовольнити заяву про скасування заходів забезпечення позову. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» просив суд відмовити у задоволенні цієї заяви.
Судом поставлено на обговорення питання про здійснення подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.
Сторони не заперечували про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає доцільним розглянути справу у письмовому провадженні.
Вирішуючи заяву про скасування заходів забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» про забезпечення позову суд виходив з того, відповідно до положень статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.
Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п'ять років уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади оптової торгівлі, а за відсутності місць оптової торгівлі - за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема, встановлення факту торгівлі суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв'язку.
Саме встановлення факту торгівлі заявником алкогольними напоями без марок акцизного податку було вказано у розпорядженні ГУ ДПС у Київській області №142-Р від 06.02.2024 в якості підстави для анулювання ліцензій.
При цьому, зі змісту акта фактичної перевірки від 22.12.2023 №13061/23-00-09-01-16/42784646 вбачається, що ним встановлено порушення ч.4 ст. 11 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”.
Судом також було враховано, що обставини, викладені в акті фактичної перевірки від 22.12.2023 №13061/23-00-09-01-16/42784646 заявник не визнає, вважає їх спірними, а тому має намір оскаржувати у судовому порядку розпорядження ГУ ДПС у Київській області №142-Р від 06.02.2024.
Отже, надаючи оцінку ступеню й характеру ймовірних наслідків розпорядження ГУ ДПС у Київській області №142-Р від 06.02.2024 про анулювання ліцензій товариства, суд виходив з того, що до розгляду справи по суті, прийняття рішення про анулювання ліцензій істотно вплине на ведення господарської діяльності заявника, а саме: блокує джерела доходу та виплати працівникам заробітної плати, призводить до негативних наслідків у взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарювання, яким заявник повинен здійснити поставку алкогольних напоїв, за укладеними раніше угодами. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до невідворотних витрат та перепон у веденні господарської діяльності на майбутнє.
Роблячи такі висновки судом було досліджено договори поставки, виконання яких залежить від можливості здійснення господарської діяльності у вигляді оптової торгівлі алкогольними напоями: договір поставки №ТА0644/13 від 01.08.2013, укладений з ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ», права та обов'язки за яким переведені на заявника на підставі Угоди про передачу прав та обов'язків від 01.07.2021; договір поставки №68 від 14.06.2021, укладений з ТОВ «ОМЕГА».
Також, судом було враховано, що умовами вищезазначених договорів поставки передбачено нарахування штрафних санкцій в значних розмірах у зв'язку з невиконання заявником, як постачальником, замовлень (заявок) на поставку алкогольних напоїв, та компенсацію збитків, завданих не поставкою алкогольних напоїв.
При цьому, заявником зазначено, що у зв'язку з прийняттям ГУ ДПС у Київській області Розпорядження №142-Р від 06.02.2024 року він був змушений припинити виконання своїх зобов'язань за вищезазначеними договорами поставки, що призвело до невиконання ним заявок (замовлень) на поставку алкогольних напоїв, в тому числі:
- не виконані електронні замовлення ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ» від 01.02.2024 року №31171228, від 02.02.2024 року №31172584, передбачений умовами п.8.3.2 Договору поставки №ТА0644/13 від 01.08..2013 року штраф за невиконання яких в разі не поставку зазначених в них товарів становить 5% від загальної вартості непоставленого товару, а також в разі не поставки зазначених в них товарів понад 2 (два) календарних днів додатково до вищезазначеного штрафу нараховується пеня в розмірі 0,5% від загальної вартості непоставленого товару за кожний день прострочки поставки (п.8.4. Договору);
- не виконані електронні замовлення ТОВ «ОМЕГА» від 01.02.2024 року №341751, №361983, від 02.02.2024 року №342195, №362823, передбачений умовами п.6.7. Договору поставки №68 від 14.06.2021 року штраф за невиконання яких в разі не поставки зазначених в них товарів на 1 (один) календарний день становить 5% від загальної вартості непоставленого товару, вказаного в заявці, а в разі непостачання товару понад 1 (один) календарний день сума штрафу становить 20% від загальної вартості непоставленого товару, вказаного в заявці.
Також, судом було досліджено лист ТОВ «ОМЕГА» про нарахування ТОВ «ЛВР АЛКО» штрафних санкцій від 07.02.2024 №5874, в якому повідомлено про те, що за Договором поставки N68 від 14.06.2021 року станом на 07.02.2024 не відвантажені товари згідно електронних замовлень від ТОВ «ОМЕГА» від 01.02.2024 року N361983, N341751 та від 02.02.2024 року N362823, N342195, в зв'язку з чим передбачений умовами п.6.7. Договору поставки N68 від 14.06.2021 року штраф становить 5% від загальної вартості непоставленого товару згідно електронних замовлень та повідомлено про необхідність сплати на користь ТОВ «Омега» нарахованої, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, штрафної санкції в розмірі 47 782, 50 грн.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову, суд виходив з того, що анулювання ліцензій має наслідком зупинення господарської діяльності заявника у вигляді оптової торгівлі алкогольними напоями, а тому до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження у судовому порядку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ “ЛВР АЛКО” у вигляді зупинення господарської діяльності. Окрім того, вказана обставина може привести до розірвання договірних відносин, вивільнення працівників, несплати податків до бюджету, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності, в зв'язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Також, судом було враховано, що вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного розпорядження відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об'єктивного розгляду у судовому засіданні всіх обставин справи. Отже, надання заявнику відповідного тимчасового захисту не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу щодо наявності підстав для анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями.
Окрім цього, правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року (справа № 240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа № 440/6755/21), від 21 грудня 2022 року (справа № 160/11995/22) від 31 січня 2023 року (справа № 140/8709/21), від 15 лютого 2023 року (справа № 160/9989/22), від 22 березня 2023 року (справа № 380/8301/22), від 08 червня 2023 року (справа №160/1140/23), від 09 серпня 2023 року (справа № 580/489/23), від 18 жовтня 2023 року (справа № ЗП/620/4/23), від 28 листопада 2023 року (справа № 160/7089/23), від 29 листопада 2023 року (справа № 380/11108/23), від 30 листопада 2023 року (справа № 400/7383/23) дійшов висновків, аналогічних до викладених судом у даній справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Частиною восьмою статті 257 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі:
1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу;
2) повернення позовної заяви;
3) відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За приписами частин 1, 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1- 5 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Клопотання Головного управління ДПС у Київській області про скасування заходів забезпечення позову у справі №ЗПП/320/18/24 не містить жодного належного доказу, який свідчить про те, що на момент подання цього клопотання відпали ті обставини, які були підставою для прийняття судом ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, так і доказів того, що існують обставини передбачені частиною восьмою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд виходить з того, що наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання податкового органу про скасування заходів забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст.157,248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про скасування заходів забезпечення позову у справі №ЗПП/320/18/24- відмовити повністю.
Повний текст ухвали складено та підписано 27 лютого 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кочанова П.В.