27 лютого 2024 року справа №640/4995/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення грошових коштів, -
25.02.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач), у якому просить суд:
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у 2017 році за період від 26.06.2020 по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Департамент патрульної поліції Національної поліції України не виплачує заробітну плату (грошове забезпечення), не виконує Рішення суду від 26 червня 2020 року по справі № 640/2874/19. Позивач вказує, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗПП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Невиплата працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
21.12.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 04.01.2023 №03-19/1058/23 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/4995/21.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/4995/21 передано 26.12.2023 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Частиною 14 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
На підставі вказаного справа підлягає прийняттю до провадження, а її розгляд починається спочатку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №640/4995/21 та вирішено розглядати спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти вимог позову, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Також у матеріалах справи наявна відповідь на відзив, згідно якої позивач підтримує свої позовні вимоги та просить суд задовольнити адміністративний позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
14 травня 2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України на підставі Наказу № 395 о/c від 14.05.2015.
06 листопада 2015 року, у зв?язку із реорганізацією міліції в Національну поліцію та створенням Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ згідно Наказу УПС МВС у м. Києві від 06.11.2015 № 67 o/c.
07 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на службу в поліцію - Департамент патрульної поліції згідно Наказу НПУ від 07.11.2015 № 114 о/с.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13.12.2017 р. № 552 о/с позивача було звільнено зі служби в Національній поліції України 13.12.2017 року.
3 приводу непроведення остаточного розрахунку, невиплати грошового забезпечення при звільненні у 2017 році позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Так, Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 26 червня 2020 року по справі № 640/2874/19 вирішив позовні вимоги задовольнити частково, а саме:
-стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) суму не виплаченої заробітної плати (грошового забезпечення) за 13 днів за грудень 2017 року, у розмірі 4 427,70 грн. (чотири тисячі чотириста двадцять сім грн. 70 коп.);
-стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (НОКП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 19.02.2019 року по 10.07.2019 року в розмірі 49 675,71 грн.
В подальшому Шостий апеляційний суд постановив Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період із 19.02.2019 р. по 10.07.2019 р. в розмірі 49 675,71 грн. та прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період із 14 грудня 2017 року по 26 червня 2020 року в сумі 2 090,14 грн.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідки про доходи позивача за 2017 рік позивачу за період проходження служби було нараховано грошове забезпечення за останні два місяці перед звільненням: за жовтень 2017 року - 10 558,38 грн., за листопад 2017 року - 10 932,23 грн. Отже, середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 місяці перед звільненням складає 352,31 грн. (21 490,61 грн. / 61 день).
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено п обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так відповідно до наявного в матеріалах справи № 640/2874/19 розрахунку середнього заробітку позивача, виданого Управлінням фінансового забезпечення тa бухгалтерського обліку, розмір середньомісячного грошового забезпечення позивача за останні два повних календарних місяці роботи перед звільненням складає 10 745 (десять тисяч сімсот сорок п?ять) грн. 31 коп.
Відповідно до вище вказаного розрахунку середнього заробітку позивача середньоденна заробітна плата складає 352 грн. 31 коп. (триста п?ятдесят дві гривні 31 коп.).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням дії норми закону у часі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано законом України "Про Національну поліцію України" від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.94 Закону №580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з п.5 Розділу І Порядку №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Отже, порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським врегульовано спеціальним законодавством.
Поряд з цим, нормами спеціального законодавства не визначено питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні вказаних осіб.
За загальними правилами застосування нормативно-правових актів, норми спеціального законодавства є пріоритетними та підлягають першочерговому застосуванню. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Отже, оскільки нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини, то у даному випадку застосуванню підлягають положення трудового законодавства.
Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Закріплені у ст.ст.116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів ст.94, 116, 117 КЗпП України і ст.1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Крім того, аналізуючи положення статей 116, 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 лютого 2020 року (справа №821/1083/17) зазначила таке.
Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
За змістом ч.1 ст.117 КЗпП України, обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення належних працівникові сум роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Таким чином, Департамент патрульної поліції зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 26.06.2020.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з коригуванням обраного способу захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач відповідно до пункту 1 частини 1 статі 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати удового збору.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення грошових коштів, - задовольнити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у 2017 році за період від 26.06.2020 по день фактичного розрахунку.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.