26 лютого 2024 року м. Київ Справа № 320/9112/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Тетяни Знаменівни , третя особа Вища рада правосуддя про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до член Вищої ради правосуддя Бондаренко Тетяна Знаменівна , у якому просить суд:
визнати протиправними дії члена Вищої ради правосуддя Бондаренко Тетяни Знаменівни щодо визначення пріоритетності розгляду дисциплінарної скарги стосовно ОСОБА_1 згідно пункту 13.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням від 21.11.2023 №1068/0/15-23 «Про затвердження Змін до Регламенту Вищої ради правосуддя».
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись зі змістом позовної заяви, матеріалами справи суд не знаходить підстав для її розгляду і вирішення саме у Київському окружному адміністративному суді, оскільки дана справа йому не підсудна згідно із визначеними статтею 22 Кодексу адміністративного судочинства України правилами інстанційної підсудності.
Так, інстанційна підсудність адміністративних справ поряд з правилами територіальної та предметної підсудності складають алгоритм визначення компетентного суду для розгляду і вирішення конкретної адміністративної справи. Правила інстанційної підсудності дозволяють визначити, до якого конкретного адміністративного суду відповідної судової ланки необхідно звернутися у кожному конкретному випадку, тобто встановлюють персоніфікацію адміністративних судів.
Згідно з частиною першою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України, місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України,Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного адміністративного позову є оскарження дій члена Вищої Ради правосуддя ОСОБА_2 щодо визначення пріоритетності розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_1 згідно пункту 13.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням від 21.11.2023 №1068/0/15-23 «Про затвердження Змін до Регламенту Вищої ради правосуддя», відповідачем по справі заявлено - член Вищої Ради правосуддя ОСОБА_2 , третя особа Вища рада правосуддя.
Позивач не погоджуючись із такими діями члена ВРП, вказуючи, серед іншого, на положення Закону України "Про Вищу раду правосуддя", Регламент Вищої ради правосуддя, наполягає, що відповідач діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України, відповідачем не вирішено та не розглянуто 350 скарг, які надійшли до 16.05.2022, надано пріоритет за скаргою щодо позивача, остання позбавлена права відповідно до регламенту Вищої ради правосуддя на встановлення критеріїв пріоритетності порядку здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів, та такі дії мають дискримінаційний підхід поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях, що свідчить, на позицію позивача, про протиправність дій члена Вищої ради правосуддя.
Суд вважає необхідним зазначити, що в даній справі спірні вимоги не розглядаються у розрізі лише дій чи бездіяльності члена Вищої ради правосуддя, якому надано повноваження на перевірку дисциплінарної скарги та приймати рішення за наслідками такої перевірки, серед визначеного, щодо залишення останньої без розгляду чи передачі на розгляд до Дисциплінарної палати, оскільки за предметом спору такі правовідносини не змінюють ані правового становище ВРП, ані повноваження, обсяг владних функцій, ані правову природу взаємин, які склалися й існують між позивачем та відповідачем стосовно розгляду питання щодо відкриття дисциплінарних проваджень за отриманими скаргами відносно судді. Заявлені вимоги позивача спрямовані насамперед на законність дій Вищої ради правосуддя щодо розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів.
Відтак, з огляду на предмет оскарження, зміст спірних правовідносин оскаржувані дії члена Вищої ради правосуддя є предметом судового контролю Верховного Суду як суду першої інстанції. До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2021 року у справі № 9901/481/19 (Провадження № 11-10заі21).
Згідно пункту 2, частини 1 статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо, зокрема, законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Таким чином, враховуючи приписи статей 22, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності члена Вищої ради правосуддя віднесені до виключної підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що даний спір підсудний Верховному Суду як суду першої інстанції.
Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Суд вважає, що таке ж процесуальне рішення (про передачу справи на розгляд іншого суду) слід прийняти у випадку, якщо при відкритті провадження у справі буде встановлено, що справа належить до предметної/інстанційної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Інше тлумачення та застосування статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України призведе до розгляду адміністративної справи з порушенням правил предметної/інстанційної підсудності, що відповідно до статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Відповідно до приписів статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про передачу адміністративної справи за загальним правилом розглядається судом у порядку письмового провадження шляхом постановлення ухвали. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Таким чином, з метою дотримання вимог закону, що визначають правила підсудності адміністративних справ, а також для забезпечення прав учасників справи на розгляд справи "судом, встановленим законом", цю адміністративну справу належить передати на розгляд до належного суду, а саме до Верховного Суду як суду першої інстанції.
Згідно з частиною 6 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини 1 цієї статті, суд вирішує ухвалою, яка може бути оскаржена.
Керуючись положеннями статей 22, 29, 241-243, 248, 266 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
1. Адміністративну справу № 320/9112/24 передати за підсудністю до Верховного Суду як суду першої інстанції.
2. Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Войтович І.І.