ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" лютого 2024 р. справа № 300/392/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження позивачу у виплаті пенсії максимальним розміром починаючи з 22.02.2023; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснювати ОСОБА_1 виплату пенсії з 22.02.2023 без обмеження максимальним розміром в сумі 38926,50 грн. щомісячно, з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі № 300/2239/23 ОСОБА_1 з 27.02.2023 переведено з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу». Так, після вказаного переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», розмір нарахованої позивачу пенсії становить 38926,50 грн., однак виплата проводиться в розмірі 20930,00 грн., тобто обмежена десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. За результатом розгляду звернення ОСОБА_1 від 14.12.2023 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 08.01.2024 № 353-12178/Т-02/8-0900/24 повідомило позивача про відсутність підстав для виплати пенсії в розмірі 38926,50 грн., оскільки рішенням суду не було покладено на пенсійний орган зобов'язань щодо нарахування та виплати пенсії без обмеження її десятьма прожитковими мінімумами. Представник позивача вважає, що такі дії відповідача щодо обмеження позивачу у виплаті пенсії максимальним розміром починаючи з 22.02.2023 є протиправними, оскільки обмеження максимальним розміром пенсії в сумі 10740,00 грн. відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII діяло в період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та підлягає застосуванню до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016. Натомість, позивачу пенсія призначена вперше до 01.01.2016, а тому не підлягає обмеженню десятьма прожитковими мінімумами.
Ухвалою від 24.01.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
12.02.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 07.02.2024 за № 0900-0902-8/7795 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. У відзиві представник відповідача зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ. Вказані норми про обмеження пенсії максимальним розміром знайшли своє відображення у статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Тимчасово, по 31.12.2017 максимальний розмір пенсії не міг перевищувати 10740,00 грн. Так, норма про обмеження для осіб, які отримують пенсію, призначену за нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, діяла до 31.12.2017, згідно якої розмір пенсії не міг перевищувати 10740,00 грн., а після 31.12.2017 - розмір пенсії не може перевищувати десяти прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Норми статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ неконституційними не визнавалися, є чинними, діяли на момент переведення позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідач до відзиву від 07.02.2024 за № 0900-0902-8/7795 долучив копії документів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 з 10.03.2011 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Позивач до 10.07.2018 отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи, а з 11.07.2018 пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою від 27.02.2023 про переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
За результатом розгляду вказаної заяви від 27.02.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення від 08.03.2023 за №926030141847 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця.
Не погоджуючись з рішенням від 08.03.2023 за №926030141847 про відмову у переведенні на пенсію державного службовця, позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом про його скасування.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв рішення від 29.09.2023 у справі № 300/2239/23, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за №926030141847 (№2848/03-16) від 08.03.2023 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до норм статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області врахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 : період проходження військової служби в Радянській Армії з 01.09.1980 по 05.09.1982; період роботи на посаді інструктора в оргвідділі Галицького райкому Компартії України позивача з 17.07.1985 по 05.04.1990; період роботи на посаді заступника міського голови Галицької міської ради з 15.04.2002 по 11.04.2006; період роботи на посаді міського голови м. Галича з 11.04.2006 по 01.05.2016, та перевести з 27.02.2023 ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до норм статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, із врахуванням відомостей довідок виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської області від 22.02.2023 за № 152 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) і від 22.02.2023 за №153 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністартивного суду від 29.09.2023 у справі № 300/2239/23, яке набрало законної сили 31.10.2023, ОСОБА_1 з 27.02.2023 переведено з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Так, після вказаного переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», розмір нарахованої позивачу пенсії становить 38926,50 грн., однак виплата проводиться в розмірі 20930,00 грн., тобто обмежена десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується копією протоколу про перерахунок пенсії від 09.11.2023 (а.с. 12).
За результатом розгляду звернення ОСОБА_1 від 14.12.2023 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 08.01.2024 № 353-12178/Т-02/8-0900/24 повідомило позивача про відсутність підстав для виплати пенсії в розмірі 38926,50 грн., оскільки рішенням суду не було покладено на пенсійний орган зобов'язань щодо нарахування та виплати пенсії без обмеження її десятьма прожитковими мінімумами (а.с. 10-11).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження позивачу у виплаті пенсії максимальним розміром починаючи з 22.02.2023, представник позивача звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснювати ОСОБА_1 виплату пенсії з 22.02.2023 без обмеження максимальним розміром в сумі 38926,50 грн. щомісячно, з урахуванням проведених виплат.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів за її вибором.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що за рахунок коштів Пенсійного Фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі - Закон № 889-VІІІ), який набрав чинності 01.05.2016.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно із пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Починаючи з 28.12.1993 (дати набрання чинності Законом України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ) і до 01.05.2016 (дати набрання чинності Закону №889-VІІІ), визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулювалося Законом України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ, передбачені розділом ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 889-VІІІ.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон України “Про державну службу” №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктом 10 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” № 3723-ХІІ від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-ХІІ від 16.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” № 3723-ХІІ від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-ХІІ від 16.12.1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ від 16.12.1993 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Згідно із частиною першою статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як встановлено судом вище, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністартивного суду від 29.09.2023 у справі № 300/2239/23, яке набрало законної сили 31.10.2023, ОСОБА_1 з 27.02.2023 переведено з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Після вказаного переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», розмір нарахованої позивачу пенсії становить 38926,50 грн., однак виплата проводиться в розмірі 20930,00 грн., тобто обмежена десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Суд звертає увагу на те, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ).
Так, відповідно до частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (в первинній редакції) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що дійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (379/95-ВР ), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Частиною першою статті 2 Закону № 3668-VІ (в редакції чинній, на час переведення позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ) визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VІ (в первинній редакції) обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Пунктом 9 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI внесено зміни у Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ: текст статті 37 викладено в новій редакції, в які зазначено, що пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність", виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, на час переведення ОСОБА_1 з 27.02.2023 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ норми статті частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ про обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, були та залишаються чинними, а тому підлягають застосуванню під час розрахунку розмірі пенсії позивача.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено з 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність: 2093,00 грн.
Отже, обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність (“максимальний розмір” пенсії), з 01.01.2023 складає 20930,00 грн.
З огляду на зміст протоколу про перерахунок пенсії від 09.11.2023 розмір пенсії позивача після переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» склав 38926,50 грн., розмір пенсії для виплати обмежено “максимальним розміром” - 20930,00 грн. (а.с. 12).
Так, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 2 травня 2018 року у справі № 704/87/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 361/4922/17, від 15 травня 2019 року у справі № 554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а, від 10 грудня 2020 року у справі № 580/492/19.
Щодо доводів представника позивача про те, що ОСОБА_1 пенсія призначена вперше до 01.01.2016, а тому не підлягає обмеженню десятьма прожитковими мінімумами, то суд вказує на таке.
Як зазначено судом вище, згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Так, положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли бути звужені. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №589/3997/16-а та вказав, що пункт 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14 жовтня 2014 року - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 380/10419/21.
Таким чином, текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
Аналогічного висновку щодо застосування пункту 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 22 грудня 2022 року у справі №440/4371/18, від 25 січня 2023 року у справі № 380/12268/20.
Разом з тим, тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Верховний Суд в постанові від 05.09.2023 за результатом розгляду справи № 120/1602/23 зазначив, що вищевказаний підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 6 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
При цьому, враховуючи висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 380/12268/20, необхідно зазначити, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
В спірному випадку, перевищення розміру пенсії позивача стало результатом перерахунку пенсії в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, а тому до регулювання спірних правовідносин необхідно застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, зазначені положення Закону № 3668-VI та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
З огляду на відмову в позові та за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат у справі, в суду нема підстав для їх розподілу між сторонами.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.