26 лютого 2024 рокуСправа № 280/1539/24
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Мінаєва К.В., перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
19.02.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - також позивач) до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу не в повному обсязі індексації грошового забезпечення в період з 15.04.2016 року по 28.02.2018 року зі встановленим базовим місяцем - січень 2008 року, на виконання рішення суду по справі № 280/4595/22;
2) зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити мені в повному обсязі індексацію грошового забезпечення в період з 15.04.2016 року по 28.02.2018 року, зі встановленим базовим місяцем - січень 2008 року, в сумі 73 670 грн. 71 коп. (сума без вирахування військового збору ), на виконання рішення суду по справі № 280/4595/22, тобто без застосування абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
За приписами пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено судом з системи «Діловодство спеціалізованого суду», 04.08.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 15 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року(де базовий місяць січень 2008 року), з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов'язати Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року (де базовий місяць січень 2008 року), з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, а також надати довідку з помісячним розрахунком сум індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2023 (з урахуванням ухвали суду від 05.04.2023) у справі № 280/4595/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, а саме:
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 15 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року(де базовий місяць січень 2008 року), з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року (де базовий місяць січень 2008 року), з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (з урахуванням раніше виплачених сум), а також надати довідку з помісячним розрахунком сум індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 12.06.2023.
Тобто, предметом розгляду справи №280/4595/22 було питання правомірності бездіяльності військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 15.04.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
При цьому позивачем заявлено вимоги в межах цієї справи щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу не в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 15.04.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року та, відповідно, зобов'язання відповідача донарахувати та виплатити мені в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Відтак період, щодо якого заявлені позовні вимоги у справі №280/4595/22 щодо виплати індексації грошового забезпечення, а саме з 15.04.2016 по 28.02.2018 охоплюється періодом, за який позивач просить виплатити індексацію грошового забезпечення у даній справі. Тобто, спір щодо нарахування та виплати індексації за період з 15.04.2016 по 28.02.2018 вже вирішений судом у справі №280/4595/22 і є таке, що набрало законної сили, рішення суду.
Таким чином, у суду відсутні підстави для відкриття провадження в адміністративній справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що вже був предметом розгляду суду у іншому провадженні .
Суд звертає увагу, що певні розбіжності у формулюванні підстав позову, не змінюють змісту спірних правовідносин та не свідчать про нетотожність спору, що виключає підстави для надання їм повторної правової оцінки судом. При зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Додатково суд звертає увагу, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Статтею 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено судове рішення, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (статті 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України)
З огляду на зазначене слідує висновок, що процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з виконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Суд зауважує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Відтак обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні за новим позовом розгляду не підлягають. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження шляхом звернення в кожній конкретній справі із заявою в порядку виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.02.2021 у справі 640/13599/20.
За правилами, встановленими частиною п'ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», питання щодо повернення судового збору не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 170, 241, 243, 248, 256 КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №280/1539/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі Судова влада України, за якою учасники справи можуть отримати інформацію: http://adm.zp.court.gov.ua/sud0870/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 26.02.2024.
Суддя К.В.Мінаєва