26 лютого 2024 року Справа № 280/10734/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, код ЄДРПОУ 21910427)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.06.2023 №084050011643 з відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та це рішення скасувати;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди його роботи з 28.05.1990 по 11.07.1990, з 12.07.1990 по 10.08.1990, з 25.12.1990 по 26.04.1991, з 20.05.1993 по 06.10.1998, до пільгового стажу із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за списком №1 та стажу на підземних роботах періоди його роботи з 28.05.1990 по 11.07.1990, з 12.07.1990 по 10.08.1990, з 25.12.1990 по 26.04.1991, з 20.06.1991 по 28.06.1991, з 20.05.1993 по 06.10.1998, з 06.12.2005 по 29.06.2006, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно із ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 25.05.2023.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.06.2023 №084050011643 йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відмовою зарахувати його пільговий стаж в металургії. Позивач вважає рішення відповідача від 22.06.2023 №084050011643 такими, що суперечить чинному законодавству, та не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень. Вказує, що пільговий стаж позивача, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 114 Закону України 1058 та неврахований відповідачем, підтверджується записами в його трудовій книжці НОМЕР_2 , разом спірні періоди пільгового стажу позивача складають 6 років 6 місяців 6 днів та при додаванні до них вже врахованих 1 року 4 місяців 9 днів, загалом пільговий стаж позивача складатиме 7 років 10 місяці 15 днів. Крім того, посилається на те, що відповідно до статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Стверджує також, що позивач не може нести відповідальність за внесення записів у його трудову книжку роботодавцем. Крім того, вказує, що із записів у трудовій книжці НОМЕР_2 №1-8 вбачається, що вищенаведені періоди роботи відпрацьовані ним на одному і тому ж підприємстві, що й видавало трудову книжку - Державному відкритому акціонерному товаристві Шахта імені К.І. Кисельова Державної холдінгової компанії "Торезантрацит". На підставі чого, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву вх. № 5102 від 31.01.2024, де вказано, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 28.05.1990 по 11.07.1990, з 12.07.1990 по 10.08.1990, з 25.12.1990 по 26.04.1991, оскільки записи зроблені до дати видачі трудової книжки ( НОМЕР_2 від 20.06.1991), та перетинається з періодом навчання з диплому НОМЕР_3 від 01.07.1991 року. Також не зараховано період роботи з 20.05.1993 по 06.10.1998, оскільки є некоректна розбіжність між датою звільнення та датою наказу про звільнення (07.10.1992), що є порушенням пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58. Вказує також, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 28.05.1990 по 11.07.1990, з 12.07.1990 по 10.08.1990, з 25.12.1990 по 26.04.1991, 20.06.1991 по 28.06.1991, з 20.05.1993 по 06.10.1998 у шахті “ім. Кисельова“, оскільки не можливо визначити пільговий стаж, так як дані відсутні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає саме підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві. Проте, уточнюючих довідок до заяви на призначення пенсії надано не було. Отже вважає, що підстави для задоволення вимог повністю відсутні.
Ухвалою суду від 27.12.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/10734/23. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 16.06.2023 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах згідно із п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.06.2023 №084050011643 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутнісю необхідного пільгового стажу.
Позивач не погодившись з рішенням відповідача, з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначеніЗаконом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV(далі - Закон №1058-IV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV).
Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Слід зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.4.7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Так, оскаржуваним рішенням відмовлено позивачу в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Як зазначає відповідач у рішенні, до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 28.05.1990 по 11.07.1990, з 12.07.1990 по 10.08.1990, з 25.12.1990 по 26.04.1991, оскільки записи зроблені до дати видачі трудової книжки ( НОМЕР_2 від 20.06.1991), та перетинається з періодом навчання з диплому НОМЕР_3 від 01.07.1991 року; період з 20.05.1993 по 06.10.1998, оскільки є не коректна розбіжність між датою звільнення та датою наказу про звільнення (07.10.1992), що є порушенням Інструкції № 58 від 29.07.1993 "Про порядок ведення трудових книжок працівників".
Судом встановлено, що згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 20.06.1991 позивач:
з 28.05.1990 по 11.07.1990 проходив виробничу практику учнем гірничого очисного забою підземним на Державне відкрите акціонерне товаристві Шахта імені К.І. Кісельова Державної холдінгової компанії "Торезантрацит" з повним робочим днем в шахті;
з 12.07.1990 по 10.08.1990 та з 25.12.1990 по 26.04.1991 працював гірником очисного забою підземним з повним робочим днем під землею на Державному відкритому акціонерному товаристві Шахта імені К.І. Кісельова Державної холдінгової компанії "Торезантрацит";
20.05.1993 по 06.10.1998 працював гірником очисного забою підземним 5 розряду, майстром підземним з повним робочим днем під землею на Державному відкритому акціонерному товаристві Шахта імені К.І. Кісельова Державної холдінгової компанії "Торезантрацит".
Суд зауважує, що відповідно до положень Інструкції по порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, чинної в період заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.11 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2 Інструкції №58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем “кваліфікований робітник”, “молодший спеціаліст”, “бакалавр”, “спеціаліст” та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З наведених норм права вбачається, що трудова книжка заповнюється роботодавцем і на працівника не покладено обов'язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу. Крім того, як зазначає сам позивач, та видно з наданих документів, позивача прийнято на роботу на період виробничої практики, отже, він працював під час навчання.
На переконання суду, не може слугувати причиною порушення прав та інтересів особи на належне соціальне забезпечення сумніви пенсійного органу щодо певних записів у трудовій книжці та відсутність інших підтверджуючих документів.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 висловив думку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не було зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 28.05.1990 по 11.07.1990, з 12.07.1990 по 10.08.1990, з 25.12.1990 по 26.04.1991 та 20.05.1993 по 06.10.1998, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 20.06.1991.
Також, у спірному рішенні відповідач вказав, що періоди роботи з 28.05.1990 по 11.07.1990, з 12.07.1990 по 10.08.1990, з 25.12.1990 по 26.04.1991, 20.06.1991 по 28.06.1991, з 20.05.1993 по 06.10.1998 у шахті "ім.Кисельова", не враховано як пільговий стаж, оскільки відсутні уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників та дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції.
Суд зазначає, що статтею 114 Закону № 1058-ІV визначено порядок та умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, передбаченої Списком №1 (у даному випадку), та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах і досягнення відповідного віку, встановленого законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІVна пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Як вже було вказано, положеннями ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 48 Кодексу Законів про працю України та Порядку №637 визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 вказаного Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 10.12.2020 у справі №372/403/17.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №439/1148/17.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить записи про відповідні періоди роботи, вказані записи та відмітки у трудовій книжці позивача виконано без виправлень, у чіткій послідовності, із завірянням підписами відповідальних осіб та печатками роботодавців.
Записи в трудовій книжці ніким не оспорювались та в судовому порядку недійсними не визнавались.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 24.06.2016 №461 у розділі I. зазначено: гірничі роботи, підрозділ 1: «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень», працівники зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Отже, професії, на яких позивач працював у спірні періоди відносяться до підземних робіт, відтак вказаний період роботи зараховується до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 1.
Крім того, позивач посилається та з розрахунку стажу вбачається, що до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах не зараховано період з 06.12.2005 по 29.06.2006. Однак, у спірному рішенні не зазначено про незарахування вказаного періоду та підстав незарахування.
Судом встановлено, що у період з з 06.12.2005 по 29.06.2006 позивач також працював працював гірником очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею на Державному відкритому акціонерному товаристві Шахта імені К.І. Кісельова Державної холдінгової компанії "Торезантрацит". Відповідні записи також містяться у трудовій книжці, робота відноситься до підземних робіт, відтак вказаний період роботи зараховується до пільгового стажу по Списку № 1.
Щодо періоду проходження військової служби позивачем з 02.07.1991 по 03.04.1993, судом встановлено, що до та після служби в армії позивач працював за професією, яка передбачена Списком № 1. Вказані обставини підтверджуються записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 20.06.1991 та військовим квитком НОМЕР_4 від 02.07.1991.
10 січня 1992 року відповідно до постанови Верховної Ради України від 20 грудня 1991 року № 2012-XII «Про порядок ведення в дію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був введений в дію Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 8 цього Закону час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
Отже, період служби в армії з 02.07.1991 по 03.04.1993 підлягає зарахуванню до стажу позивача,що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 1.
Таким чином, відповідачем протиправно не враховано до пільгового стажу спірні періоди роботи позивача, що стало підставою для відмови у призначенні пенсії.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.06.2023 №084050011643, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи з 28.05.1990 по 11.07.1990, з 12.07.1990 по 10.08.1990, з 25.12.1990 по 26.04.1991, з 20.05.1993 по 06.10.1998, до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умавах за списком №1 періоди його роботи з 28.05.1990 по 11.07.1990, з 12.07.1990 по 10.08.1990, з 25.12.1990 по 26.04.1991, з 20.06.1991 по 28.06.1991, з 20.05.1993 по 06.10.1998, з 06.12.2005 по 29.06.2006.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 25.05.2023, то суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
На виконання вказаних норм Закону №1058-IV постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Згідно з пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі №818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі №810/637/18.
У межах спірних правовідносин судом надана оцінка правомірності оскаржуваного рішення щодо незарахування до стажу позивача періодів його роботи.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду та беручи до уваги необхідність повторного розрахунку стажу з зарахуванням до страхового та пільгового стажу спірних періодів роботи позивача, суд дійшов висновку, що порушені права позивача необхідно захистити шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії визначено саме ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачу пенсії) повторно розглянути заяву позивача від 15.06.2023 з урахуванням спірних періодів та прийняти рішення по суті заяви.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 644,16 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.06.2023 №084050011643 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи з 28.05.1990 по 11.07.1990, з 12.07.1990 по 10.08.1990, з 25.12.1990 по 26.04.1991, з 20.05.1993 по 06.10.1998, та до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умавах за списком №1 періоди його роботи з 28.05.1990 по 11.07.1990, з 12.07.1990 по 10.08.1990, з 25.12.1990 по 26.04.1991, з 20.06.1991 по 28.06.1991, з 20.05.1993 по 06.10.1998, з 06.12.2005 по 29.06.2006 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.06.2023 про призначення пенсії з урахуванням спірних періодів.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 644 (шістсот сорок чотири) грн. 16 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.02.2024.
Суддя Л.Я. Максименко