26 лютого 2024 рокум. Ужгород№ 260/7642/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), в якому просить:
1) Визнати протиправними дії ГУ ПФУ України в Закарпатській області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
2) Визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
3) Зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 року з компенсацією втрати частини доходу з врахуванням виплачених сум та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 0740/1017/18 позивачу поновлено нарахування та виплату пенсії за віком, починаючи із 21.03.2018 року, в розмірах і порядку визначеному чинним законодавством України.
28.03.2023 року представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою та просив долучити до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 заяву про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок відкритий в АТ«ОТП Банк» від 03.10.2022 року, а також, надіслати на адресу представника довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за віком ОСОБА_1 з дати призначення по березень 2023 року та виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії і повідомити дату та спосіб виплати пенсії.
Листом відповідача від 28.04.2023 повідомлено, що з 01.02.2023 року виплату пенсії позивачу призупинено відповідно до п.4 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що виплата пенсії припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд та для поновлення виплат пенсії, останній необхідно особисто подати відповідну заяву для поновлення виплати пенсії у відповідності до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок). Крім того, до заяви необхідно надати оригінал документу, що посвідчує особу та місце реєстрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків, про що ОСОБА_2 повідомлено листом ГУ ПФУ в Закарпатській області від 10.01.2023 року № 0700-0501-8/1078. Згідно підпункту 1.2 розділу І Порядку заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596.
Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо припинення виплати пенсії, протиправною бездіяльність щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок, позивач звернулася до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Ухвалою судді від 07.09.2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
21.09.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ГУ ПФУ в Закарпатській області, зі змісту якого, заперечує проти наведених у позовній заяві доводів та зазначає, що листом Головного управління від 10.01.2023 року за № 0700-0501-8/1078 позивача повідомлено про те, що виплату пенсії призупинено відповідно до п.4 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що виплата пенсії припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Водночас, Головним управлінням повідомлено, що для поновлення виплат пенсії гр. ОСОБА_3 необхідно особисто подати відповідну заяву для поновлення виплати пенсії у відповідності до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стосовно позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Закарпатській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 року з компенсацією втрати частини доходу з врахуванням виплачених сум та виплачувати пенсію на визначений пенсіонерам банківський рахунок за заявою поданою представником.
Наголошує, що судом апеляційної інстанції в адміністративній справі № 0740/1017/18 (за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області) враховано, що ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити пенсію за віком обом позивачам за період з 07.10.2009 року по 20.03.2018 року. Ця ухвала суду набрала законної сили і в апеляційному порядку не оскаржена. Тому, беручи до уваги вищевикладене, а також із метою запобігання зловживанню процесуальними правами з боку позивача, в цій частині позовних вимог слід закрити провадження.
Ухвалою суду від 18.12.2023 року витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , довідку про нараховані та виплачені (не виплачені) суми пенсійних виплат позивачу з 21.03.2018 року по 01.02.2023 року, а також, рішення про припинення/призупинення виплати пенсії з 01.02.2023 року на підставі п.4 ст.49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та 28.12.2023 року до суду надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області та отримували пенсію за віком з 28.03.1994 року.
01.06.2009 року ОСОБА_1 знята з обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, в зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон. Відтак, з 01.06.2009 року позивачу було припинено виплату пенсії.
15.08.2018 року позивач, через свого представника за довіреністю, звернулася до Ужгородського ОУПФ Закарпатської області із заявою про перерахунок і поновлення виплати пенсії за віком разом із необхідними для перерахунку документами.
Рішенням Ужгородського ОУПФ Закарпатської області позивачу відмовлено в перерахунку і відновленні виплати пенсії із зазначенням, що для поновлення виплати пенсії, ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до управління пенсійного фонду з паспортом громадянина України із зазначенням місця проживання на території України.
Не погоджуючись із протиправною відмовою пенсійного органу у поновленні виплати пенсії, позивач звернулася до суду із позовом за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року у справі № 0740/1017/18, в частині що стосується позивача, визнано протиправною бездіяльність Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не перерахунку та не поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком та зобов'язано Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити перерахунок та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 21.03.2018 року в розмірі не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити осучаснення пенсії у відповідно до пенсійної реформи України та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 року скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльності Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо не поновлення нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язання Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи із 21.03.2018 року, в розмірах і порядку визначеному чинним законодавством України.
На виконання вказаного судового рішення, Головним управлінням поновлено нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи із 21.03.2018 року, в розмірах і порядку визначеному чинним законодавством України, а з 01.02.2023 року виплату пенсії позивачу призупинено з підстав, визначених п.4 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з неотриманням пенсії протягом 6 місяців підряд.
Як стверджує відповідач, листом від 10.01.2023 року № 0700-0501-8/1078 позивача було повідомлено про призупинення виплати пенсії та про необхідність особистого подання позивачем заяви для поновлення виплати пенсії із одночасним наданням оригіналу документу, що посвідчує особу та місце реєстрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Разом з тим, 28.03.2023 року представник позивача за довіреністю звернувся до відповідача із заявою, серед іншого, про здійснення пенсійних виплат ОСОБА_1 на визначений банківський рахунок, відкритий в АТ «ОТП Банк».
Натомість, листом відповідача від 28.04.2023 року № 0700-0201/8/2101, представника позивача повідомлено, про те, що з 01.02.2023 року ОСОБА_1 виплату пенсії призупинено та про необхідність її особистого звернення до органів пенсійного фонду із відповідною заявою про поновлення виплати пенсії.
27.06.2023 року представником позивача повторно направлено до ГУ ПФУ в Закарпатській області заяву, в якій просив перерахувати розмір пенсії, поновити виплату пенсії, з 07.10.2009 року з компенсацією втрати частини доходів, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий в АТ «ОТП Банк».
Листом відповідача від 12.07.2023 року № 0700-0211-8/37386, представника позивача повторно повідомлено про призупинення виплати пенсії позивача та про необхідність особистого звернення пенсіонера до органів пенсійного фонду із заявою про поновлення її виплати, а також, додатково зазначено, що постановою правління Пенсійного фонду України від 20.04.2023 року № 21-1, яка набрала чинності 31.05.2023 року, внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких, особи які у зв'язку з агресією російської федерації тимчасово проживають за кордоном та отримали статус біженця бо тимчасовий захист у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заяву про призначення (поновлення) та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, можуть надсилати засобами поштового зв'язку. При цьому, до заяви про поновлення пенсії, наведеної в додатку 1 до Порядку 22-1 необхідно долучити копію документу про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію місця тимчасового проживання за кордоном (з перекладом), оригінал документу про посвідчення факту, що особа є живою (з перекладом), копію паспорта громадянина України.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії, позивач звернулася до суду із даним позовом про визнання таких дій протиправними та зобов'язання відповідача перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком позивачу з 07.10.2009 року з компенсацією втрати частини доходу з врахуванням виплачених сум та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Що стосується вимог позову про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , судом встановлено, що згідно наявного в матеріалах пенсійної справи позивача, повідомлення від 10.01.2023 року, позивачу призупинено виплату пенсії з 01.01.2023 року, з підстав, визначених п. 4 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (через неотримання такої пенсії протягом 6 місяців підряд) та повідомлено про необхідність особистого звернення із заявою про поновлення виплати такої пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із п. 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 30.01.2020 року у справі №489/5194/16-а.
Статтею 5 Закону №1058-ІV передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Підстави припинення та поновлення виплати пенсії визначені ст. 49 Закону №1058-ІV, відповідно до ч. 1 якої - виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Питання виплати пенсій урегульовано ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
У рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 року у зразковій справі №805/402/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018, висловлена правова позиція, згідно якої перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону №1058-ІV є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Призупинення виплати пенсії вищевказаним законом не передбачено.
Отже, виходячи з вищезазначених норм права, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення або на підставі рішення суду і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону №1058-ІV. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону.
У листі відповідача від 10.01.2023 року відсутнє посилання на будь-яке рішення пенсійного органу або суду з цього приводу.
В матеріалах пенсійної справи позивачки, рішення з питань припинення (призупинення) виплати пенсії позивачки відсутнє, тобто, відповідач фактично припинив пенсійні виплати позивачки без наявності рішення з цього приводу, що суперечить вимогам Закону №1058-ІV.
В зв'язку з чим дії відповідача по призупиненню (припиненню) її виплати є протиправними.
Враховуючи, що відповідачем протиправно призупинено (припинено) виплату позивачці пенсії з 01.01.2023 року, то саме з цієї дати слід зобов'язати відповідача поновити пенсійні виплати.
Щодо компенсації втрати частини доходів, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Водночас, ч. 2 ст. 46 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, до якої відсилає ч. 2 ст. 49 цього Закону, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок № 159).
Так, статтями 1, 2 Закону № 2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Статтею 3 Закону № 2050-III встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі й пенсії.
Відповідно до п. 1, 2 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Суд зазначає, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, пенсії.
Таким чином, позовна вимога в частині виплати компенсації частини доходів підлягає задоволенню (висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 815/1226/18).
Що стосується вимог позову про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язання ГУ ПФУ в Закарпатській області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 року, судом встановлено наступне.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року у справі № 0740/1017/18 (головуючий - суддя Дору Ю.Ю.) позовну заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в частині позовних вимог про зобов'язання Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області поновити та перерахувати пенсію за віком ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 07.10.2009 року по 20.08.2018 року - залишено без розгляду (вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржено та набрало законної сили), з підстав, визначених п.8 ч.1 ст.240 КАС України, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Представник позивача, зазначаючи про можливість поновлення виплати пенсії саме з 07.10.2009 року, посилається на висновки ВП Верховного Суду від 20.05.2020 року по справі № 815/1226/18, де суд зазначив, що ст. ст. 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року) та ст. ст. 122,123 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017 року) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009. Відтак, на думку представника, підстави, за якими позов було залишено без розгляду, усунуті.
У суду не виникає сумнівів щодо права позивача на поновлення раніше призначеної пенсії, однак, таке право слід відновлювати з дотриманням порядку встановленого законодавством.
Так, за змістом ч. 4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Суд не погоджується із доводами представника позивача щодо усунення підстав, за якими позов було залишено без розгляду, з тих підстав, що судовим рішенням, яке набрало законної сили (ухвалою суду від 13.12.2018 року у справі № 0740/1017/18) встановлено обставини пропуску строку звернення до суду із позовом про зобов'язання Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області поновити та перерахувати пенсію за віком ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 07.10.2009 року по 20.03.2018 року.
Вказаним рішенням констатовано, що ні адміністративний позов, ні матеріали справи не містять відомостей та доказів щодо існування об'єктивних обставин, які обумовили неможливість звернення позивача до суду з цим позовом після прийняття Конституційним Судом України рішення 7 жовтня 2009 року за № 25-рп/2009.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено у Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 п.4 Рішення Конституційного Суду України у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Тобто, станом на момент звернення ОСОБА_1 у 2018 році до суду із позовом, зокрема, про поновлення та перерахунку пенсії за віком з 07.10.2009 року, вказане рішення Конституційного Суду вже існувало, та судом було зроблено висновок про відсутність об'єктивних обставин, які обумовили неможливість звернення позивача до суду з цим позовом після прийняття Конституційним Судом України 07.10.2009 року № 25-рп/2009.
Прийняття ж постанови Великою Палатою Верховного Суду у справі № 815/1226/18 не може слугувати підставою для спростування вказаних висновків суду.
Таким чином, підстав для задоволення позову в цій частині немає.
Щодо здійснення виплати пенсії позивачу на вказаний банківський рахунок, суд вважає, що до відновлення виплати пенсії, вказані вимоги є передчасними та направлені на захист ще не порушеного права, що суперечить ст.5 КАС України, так як підлягає судовому захисту лише порушене право позивача.
Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області по призупиненню виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2023 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2023 року, із компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, починаючи з 01.01.2023 року.
4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
СуддяС.І. Рейті