про повернення позовної заяви
27 лютого 2024 рокум. Ужгород№ 260/543/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
05 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 яким просить:
1 Поновити строк для звернення до адміністративного суду.
2. Звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору.
3. Прийняти адміністративний позов до розгляду.
4. Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік при звільненні з військової служби в розмірі місячного грошового забезпечення.
5. Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) при звільненні грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення
6. Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) довідки про вартість речового майна, що належить до видачі
7. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошову допомоги для оздоровлення за 2022 рік при звільненні з військової служби в розмірі місячного грошового забезпечення.
8 Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . Закарпатська обл., РНОКІ 111: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКГІП: НОМЕР_3 ) грошову допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
9. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКГІП: НОМЕР_3 ) довідку про вартість речового майна, що належить до видачі
10. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРГІОУ НОМЕР_2 ) здійснити виплату вартості речового майна ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКГІП: НОМЕР_3 ) згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Ухвалою суду від 07 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подачі до суду документів , що підтверджують коли позивач отримав належні при звільненні виплати, на якій підставі , коли його було ознайомлено із сумами коштів , які належать йому при звільненні.
На виконання вказаної ухвали 19 лютого 2024 року позивачем подано пояснення по суті ухвали суду від 07 лютого 2024 року.
У вказаних поясненнях позивач наводить наступні причини поважності пропуску строку звернення з цим позовом до суду. Вказує, щодо вимоги суду про надання копій документів про дату отримання виплат та ознайомлення із сумами коштів, що належать йому при звільненні, зазначає, що наказ про звільнення був виданий йому у день звільнення, але не містив конкретних сум нарахованих та виплачених. Будь-якого документу, який би містив вид виплати/компенсації та конкретну суму, Позивачу надано не було. Письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні Позивачу надані не були, тобто роботодавцем (Відповідачем) порушено його обов'язок щодо ознайомлення працівника з належними йому сумами при звільненні. Узагальнені фрази щодо назв належних виплат та відсоткове їх визначення не дали змогу своєчасно з'ясувати види виплат та їх суму при звільнені (щодо поняття «повинен був дізнатись»), що і стало приводом для звернення за юридичною послугою до адвоката та оформлення адвокатського запиту, а в подальшому до Міністерства оборони України та Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України, щоб дізнатись про порушення своїх прав і вирішення цього питання без залучення суду. Тобто, вказує, що Позивач не мав змоги своєчасно дізнатись про види нарахувань та їх суми, а тим самим не мав змоги перевірити правильність нарахувань при звільненні.
Надаючи оцінку приведеним доводам, суд зазначає наступне.
Відповідно до матеріалів позовної заяви, предметом даного позову є оскарження дій відповідача щодо неповного розрахунку при звільненні.
Статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) визначено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Так, зокрема, згідно частини 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.2 ст.233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
З матеріалів позовної заяви встановлено, що позивача звільнено з військової служби у запас 28 липня 2022 року
Водночас, з даним позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду позивач звернувся 05 лютого 2024 року.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Оскільки початок тримісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд звертає увагу, що, отримання позивачем у жовтні 2023 року від відповідача відповіді на адвокатський запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на нарахування індексацію і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (Постанова Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19).
Позивачем у поданих ним поясненнях не вказуються обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин. Жодних доказів , що позивач звертався протягом з-х місяців після звільнення суду не надав. Звернення з адвокатським запитом через 15 місяців після закінчення строку встановленого ст.233 КЗпП України не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду .
Так, відповідно до позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі 240/12017/19:
- для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Також ВС зазначив, що отримання особою листа від суб'єкта владних повноважень у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру виплат, своєчасність/несвоєчасність їх перерахунку, тощо.
Слід зауважити, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt , згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. При цьому, позивач не був позбавлений можливості звернутись протягом трьох місяців після звільнення до відповідача та отримати відповідь. Однак позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що причини наведені позивачем в заяві про поновлення строків не є поважними.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Указана правова позиція щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 122, 123 КАС України узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а та постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, від 12 квітня 2023 року у справі № 380/14933/22.
За приписами пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи, що на усунення недоліків позовної заяви вказано причини пропуску строку, які не визнані судом поважними, - позовна заява підлягає поверненню
Керуючись ст.ст. 121, 122, 123,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя З.Б.Плеханова