27 лютого 2024 року м. Житомир справа № 240/2472/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування постанови,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у якому просить:
- визнати протиправною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 24.01.2024 ВП № 68246801 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн є необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв"язку з виконанням Управлінням рішення суду у суворій відповідності до наведеного законодавства;
- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 24.01.2024 ВП № 68246801 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн є необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв"язку з виконанням Управлінням рішення суду у суворій відповідності до наведеного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржувана постанова винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що на виконання рішення суду стягувачу нарахована заборгованість за період з 17.07.2018 по 31.01.2024, у розмірі 444732,91 грн. З метою отримання додаткового фінансування, інформацію про виконання зазначеного рішення суду та про суму нарахованих, але невиплачених коштів надано Пенсійному фонду України, як до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФУ. Виплата заборгованості, яка нарахована на виконання рішення суду у справі №240/19053/20, здійснюється саме за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Звертає увагу, що рішення суду не було виконано у повному обсязі з причин, що не залежали від волевиявлення та дій боржника, та були обумовлені залученням до його виконання інших суб'єктів та процедур.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, в порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, з проханням у задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач стверджує, що на підставі звернення стягувача, державному виконавцю стало відомо, що рішення суду в межах виконавчого провадження ВП № 68246801 не виконано. Вказує, що 24.01.2024 старшим державним виконавцем за невиконання рішення суду та на підставі вимог статей 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 5100 грн, за невиконання рішення суду, в якій також зазначена вимога боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність. Тому обов'язок виконати рішення суду у спосіб та порядок передбачений рішенням суду виникає у боржника ще з моменту набуття рішенням законної сили, а процедура передбачена Закон України «Про виконавче провадження» закріплює примусове виконання такого рішення та не покладає на боржника нових обов'язків. Тому боржник зобов'язаний виконати рішення суду у спосіб та порядок передбачений рішенням, а не симулювати його виконання у будь-який інший спосіб. Враховуючи викладене постанова про накладення штрафу від 24.01.2024 є законною та винесена з дотриманням статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 у справі № 240/19053/20 зобов"язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Виконавчий лист № 1463 2022 р. видано Житомирський окружним адміністративний судом ОСОБА_1 20 січня 2022 року.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 20.01.2022 ОСОБА_1 звернулася до Відділу примусового виконання рішень із заявою про примусове виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 у справі № 240/19053/20 до якої додала оригінал виконавчого листа.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень 21.01.2022 відкрито виконавче провадження ВП № 68246801 з примусового виконання виконавчого листа № 1463 2022 р.
04.01.2024 старшим державним виконавцем була сформована вимога, вя кій серед іншого зобов"язано письмово надати державному виконавцю пояснення про причини не виконання боржником рішення.
Листом від 17.01.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надало державному виконавцю інформацію про виконання рішення суду у справі №240/19053/20. Зокрема зазначено, що за період з 17.07.2018 по 31.01.2024 нарахована доплата пенсії у розмірі 444732,91 грн. Облік судових рішень, які набрали законної сили, здійснюється Пенсійним фондом України згідно підсистеми "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи ПФУ, що наповнюється його територіальними органами. Інформація про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від у справі №240/19053/20 та про суму нарахованих, але не виплачених коштів (потребу) надано Пенсійному фонду України шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ) обов'язок ведення та заповнення якої (повнота та коректність) покладено на територіальні органи Пенсійного фонду України ".
Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень 24 січня 2024 року на боржника у виконавчому провадженні ВП № 68246801 - ГУПФУ в Житомирській області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн, про що прийнято постанову. Зокрема зазначено, що при перевірці виконання рішення суду боржником державним виконавцем встановлено, що рішення суду боржником в частині виплати заборгованості не виконано.
Тобто, держаним виконавцем притягнуто до відповідальності позивача виключно за не виплату заборгованості.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1404-VIIІ).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно із статтею 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Порядок виконання судових рішень визначений, окрім Закону України "Про виконавче провадження", ще й в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5).
З наведених норм вбачається обов'язок відповідача встановити наявність чи відсутність поважних причин для невиконання судового рішення у встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження строк і лише після виявлення причин та їх поважності/неповажності приймати рішення щодо накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення.
Окрім того, з аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що відповідальність за невиконання судового рішення настає виключно за умови, що судове рішення не виконано без наявності поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк, у цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №640/9234/19.
Судом встановлено, що боржник вжив необхідних заходів для виконання судового рішення, зокрема нарахував суму коштів до виплати та включив рішення суду до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, неодноразово звертався до Пенсійного фонду України з листами про виділення фінансування на виконання рішень судів.
Враховуючи те, що усі необхідні дії для виплати коштів буди здійснені боржником, суд дійшов висновку про відсутність бездіяльності з боку боржника.
Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Наведеного висновку неодноразово доходив Верховний Суд, про що зазначено зокрема в ухвалі Верховного Суду від 16 липня 2018 року у справі №811/1469/18 та у постанові від 15.05.2020 у справі №812/1813/18.
Також Верховний Суд неодноразово, зокрема у постанові від 03.06.2018 у справі 757/29541/14-а, вказував на те, що накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України за невиконання судового рішення за відсутності бюджетних призначень жодним чином не захищає право пенсіонера на отримання бюджетних коштів.
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання протиправною та скасування постанови.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторона виконавчого провадження, а не як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Тобто у цьому спорі Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діє не як суб'єкт владних повноважень, а як орган Пенсійного фонду України до суб'єкта владних повноважень Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) щодо оскарження постанови старшого державного виконавця цього відділу, винесеної в рамках виконавчого провадження, будучи його стороною, в межах наданих пунктом 1 частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене суд проходить до висновку про застосування положень частини 1 статті 139 КАС України та стягнення з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 815/4246/17.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м.Житомир, РНОКПП: 13559341) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області (площа Соборна, буд.1, м. Житомир, код ЄДРПОУ: 43315602) про визнання протиправним та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 24.01.2024 у ВП № 68246801 про накладення штрафу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко