1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 20 лютого 2024 року, апеляційну скаргу захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з доповненнями до неї, на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року, відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Борушківці Любарського району Житомирської області, громадянина України, з вищою освітою, офіційно працевлаштованого, адвоката, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 149, ч. 1 ст. 255 КК України,
за участі: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 02 лютого 2024 року.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року та відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Вважають ухвалу слідчого судді незаконною та необгрунтованою з огляду на наступне.
Так, зазначають про необґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_7 .
Стверджують, що в інкримінованих ОСОБА_7 діях відсутня подія кримінального правопорушення, а описова частина підозри не відповідає її резолютивній частині.
Зауважують, що прокурором не доведено обставини, які свідчать про докази «примусового надання послуг» сурогатними матерями, «примусової вагітності або примусового переривання вагітності» в них, що відповідно до Примітки 1 ст. 149 КК України визнається кримінально-караною експлуатацією людини.
Вважають, що з матеріалів кримінального провадження, наданих стороні захисту, вбачається відсутність доказів щодо примусового надання послуг, примусової вагітності чи примусового переривання вагітності жінками, яких, на переконання захисників, безпідставно допитано як потерпілих.
Зазначають, що допитані як потерпілі жінки свідомо, на добровільній основі, з корисливих мотивів, самостійно, без будь-якого фізичного або психологічного примусу щодо них або їх близьких приймали рішення про участь у програмах з сурогатного материнства, шукали та звертались для цього до спеціалізованих медичних центрів з репродуктивних технологій.
Також наголошують, що відсутні докази вербування, вчиненого з метою експлуатації, як кримінального злочину.
Стверджують, що медична клініка репродуктивної медицини «Патівіта», яку очолював ОСОБА_7 як її директор, займалась звичайною фінансово-господарською діяльністю на підставі відповідної медичної ліцензії, як юридична особа приватного права, надаючи медичні послуги на добровільній основі, без будь-якого примусу до пацієнтів та сплачувала відповідні податки.
Зауважують, що бланк заяви про визнання потерпілим є шаблонним та заздалегідь підготовленим.
Крім цього, 18 січня 2024 року від підозрюваного ОСОБА_7 надійшли доповнення до апеляційної скарги, поданої в його інтересах захисниками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Підозрюваний ОСОБА_7 зазначає про необґрунтованість підозри, повідомленої йому, та про відсутність події злочину.
Звертає увагу на тому, що прокурором не доведено неможливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Зазначає про необхідність стаціонарного спеціалізованого лікування, надання йому вторинної медичної допомоги, яка відсутня в СІЗО, посилаючись на ряд захворювань та незадовільний стан здоров'я.
Вважає, що проігноровано факт його перебування під домашнім арештом, самостійне прибуття до суду та сумлінне очікування на затримання.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Оболонським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 27 серпня 2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42021102050000149, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 149 КК України.
02 серпня 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 149, ч. 1 ст. 255 КК України.
04 серпня 2023 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 жовтня 2023 року.
17 жовтня 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 149, ч. 1 ст. 255 КК України.
18 жовтня 2023 року ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду задоволено апеляційну скаргу прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва, ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою, застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешт - скасовано та постановлено нову ухвалу, якою клопотання слідчого задоволено, продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 02 листопада 2023 року.
27 жовтня 2023 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021102050000149 продовжено до шести місяців, тобто до 02 лютого 2024 року.
30 жовтня 2023 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 28 грудня 2023 року.
14 грудня 2023 року старший слідчий слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 20 грудня 2023 року клопотання слідчого задоволено.
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, у порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з вимогами ст.ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 149, ч. 1 ст. 255 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, сукупність яких є достатньою для продовження дії запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати.
Для того, щоб арешт на підставі обґрунтованої підозри був виправданий у відповідності до статті 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні в момент перебування під вартою (Brogan and Others v. the United Kingdom, judgment of 29 November 1988, § 53). Також не обов'язково, щоб затриманій особі, було в подальшому висунуто обвинувачення або щоб справа проти особи була надіслана до суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке має підтвердити або спростувати підозру, яка є підставою для затримання (Murray v. the United Kingdom, judgmentof 28 October 1994, § 55).
Слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень. Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
В клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо фактів і інформації, які свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень та висновку про обґрунтованість повідомленої йомупідозри.
Колегією суддів також взято до уваги оголошені в судовому засіданні пояснення прокурора щодо прийнятого рішення про відмову у скасуванні повідомлення ОСОБА_7 про підозру від 02 серпня 2023 року.
Відтак, доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри, не заслуговують на увагу, та на даному етапі досудового розслідування не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та розгляду кримінального провадження по суті.
Крім того, слідчий суддя, розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні, зазначив, що продовжують існувати ризики переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, у їх сукупності, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, колегія суддів приходить до висновку про доведеність органом досудового розслідування ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_7 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Відтак, доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки в даному судовому провадженні слідчим суддею досліджено усі матеріали справи та надано їм належну правову оцінку, що вбачається зі змісту постановленої ухвали слідчого судді.
В сукупності із викладеним, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_7 ,а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки слідчий і прокурор у повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам та відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»), де Суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Беззаперечних даних, які б унеможливлювали подальше тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою матеріали судового провадження не містять.
Посилання сторони захисту на стан здоров'я підозрюваного не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, в тому числі з урахуванням зауважень прокурора щодо проведення медичного обстеження ОСОБА_7 на підставі ухвали слідчого судді.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано не визначив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 255 КК України, а відтак підстави для застосування положень, передбачених ч. 4 ст.183 КПК України відсутні.
Усі інші обставини, зокрема і наведені в апеляційній скарзі та зазначені під час її розгляду в суді, згідно з вимогами КПК України будуть встановлюватись і перевірятись під час розгляду кримінального провадження по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.
Рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, у порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисників та підозрюваного, про які йдеться в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, колегія суддів вважає - безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
При цьому, колегія суддів враховує і те, що строк дії оскаржуваної ухвали слідчого судді закінчився, та те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суд м. Києва від 20 грудня 2023 року, відносно ОСОБА_7 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 756/16467/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження № 11-сс/824/736/2024 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України