[1]
05 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
Вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді одного року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.
Згідно із ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням - іспитовим строком на 1 рік та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації в орган з питань пробації.
Згідно з вироком суду ОСОБА_5 27 серпня 2022 року, близько 17 години 10 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Nissan Roque», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у смузі руху по проїзній частині вулиці Миколи Голего зі сторони вулиці Вадима Гетьмана в напрямку регульованого світлофорними об'єктами перехрестя з вулицями Яблонської та Тупікова в м. Києві, на якому він мав намір виконати маневр лівого повороту.
В цей час у своїй смузі руху в зустрічному напрямку до перехрестя з вул. Миколи Голего, порушуючи вимоги пункту 12.4 Правил дорожнього руху України наближався мотоцикл «Bajaj Boxer BM 125X», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 .
Під час руху ОСОБА_5 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 підпункту «б», 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України, які виявились у тому, що він, рухаючись по проїзній частині вул. М. Голего у м. Києві, наближаючись до регульованого світлофорними об'єктами перехрестя з вул. Яблонська та вул. Тупікова, будучи обізнаним, що перед будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, усвідомлюючи, що повертаючи ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора, зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо, невірно оцінив дорожню обстановку, відволікся від керування транспортним засобом у дорозі та створюючи небезпеку для руху, загрозу здоров'ю громадян виїхав на зелений (дозволяючий рух в його напрямку) сигнал світлофора на перехрестя вул. В. Гетьмана - вул. Яблонської та вул. Тупікова, де під час виконання повороту ліворуч зіткнувся з мотоциклом марки «Bajaj Boxer BM 125X», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, на дозволяючий для нього сигнал світлофору.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у виді закритої травми лівої гомілки, синець в ділянці зовнішньої поверхні нижньої третини лівої гомілки, перелом латеральної кісточки лівої гомілки (з незначним зміщенням уламків), які за критерієм тривалості розладу здоров'я, а також строку, необхідного для відновлення порушеної анатомічної цілісності травмованої трубчастої кістки є до тілесними ушкодженнями середнього ступеню тяжкості.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 , посилаючись на суворість призначеного покарання, просить змінити вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року щодо нього та призначити покарання у виді штрафу в розмірі три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Апелянт вважає, що суд при винесенні вироку зобов'язаний виходити із необхідності відповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особистості засудженого, а також мав врахувати те, що обвинувачений визнав повністю свою вину та щиросердно розкаявся.
Також обвинувачений декілька разів провів бесіду з потерпілим та пропонував ОСОБА_10 фінансову допомогу на лікування і реабілітацію, проте ці обставини не були не тільки враховані, а й не встановлювались судом під час слухання справи.
Окрім того, під час розгляду справи в суді апелянту не було відомо про те, що він може залучити захисника, не було запропоновано брати участь під час досудового слідства, а також під час розгляду справи в суді разом з захисником, а також обвинуваченому не були роз'яснені положення статті 46 КПК України, яка передбачає звільнення особи від кримінальної відповідальності за умови примирення обвинуваченого з потерпілим та відшкодування завданих збитків.
Апелянт звертає увагу на те, що потерпілим не заявлені вимоги щодо наявності будь яких збитків.
Окрім того, апелянт посилається на характеристику особи, а саме на те, що він є раніше не судимим, за місцем проживання характеризується задовільно, має вищу освіту, володіє іноземними мовами, а також має стійкі соціальні зв'язки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України в апеляційній скарзі обвинуваченого не заперечується.
При призначенні ОСОБА_5 покарання суд врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, який, згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, та дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює таксистом, має на утриманні дочку 8 років, під наркологічним диспансеро-динамічним наглядом та наглядом лікаря-психіатра не перебуває, та обґрунтовано призначив основне покарання у виді обмеження волі та додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.
Також суд, врахувавши сукупність об'єктивних та суб'єктивних передумов, прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та звільнив ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Частина обставини, на які посилається апелянт, а саме те, що він раніше не судимий, має стійкі соціальні зв'язки, наявність обставини, що пом'якшує відповідальність, та дані про особу обвинуваченого були враховані судом при призначенні ОСОБА_5 покарання та можливості звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Посилання апелянта на задовільну характеристику обвинуваченого за місцем проживання, наявність вищої освіти та володіння іноземними мовами не можуть бути взятим до уваги, оскільки ці обставини не можуть служити підставами для пом'якшення призначеного судом першої інстанції покарання.
Відсутність претензій з боку потерпілого та відсутність цивільного позову також не є обставиною, яка підлягає врахуванню при призначенні виду покарання винній особі, тому відповідні доводи апеляції обвинуваченого не можуть бути взятими до уваги.
Що стосується доводів апелянта про можливість призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, то колегія суддів вважає, що таке покарання не відповідатиме меті кримінального покарання, передбаченого ст. 65 КК України, а саме: виправленню засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з огляду на те, що згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_5 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, зокрема, перевищення встановлених обмежень швидкості руху, порушення правил проїзду перехресть, проте належних висновків для себе не зробив та знову допустив аналогічні порушення вимог ПДР України, внаслідок яких сталася ДТП, у якій потерпілому ОСОБА_10 завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості.
При розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_5 суд першої інстанції не допустив порушень вимог кримінального процесуального закону, зокрема, порушення права на захист, на які вказує апелянт.
Посилання в апеляції обвинуваченого на те, що під час розгляду справи в суді йому не було відомо про те, що він може залучити захисника, є безпідставними.
Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що 23 січня 2023 року обвинуваченому була вручена пам'ятка про права та обов'язки особи, яка бере участь у судовому засіданні, передбачені КПК України, у п. 3 якої зазначено, що обвинувачений має право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі, у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату.
Відповідно до звукозапису перебігу судового засідання від 23 січня 2023 року на запитання головуючого про отримання вищевказаної пам'ятки та необхідності її роз'яснення, обвинувачений повідомив, що пам'ятку про права та обов'язки отримав, ознайомився та будь-яких роз'яснень, викладений у ній, не потребує.
Що стосується доводів апеляції про те, що обвинуваченому не були роз'яснені положення статті 46 КПК України, яка передбачає звільнення особи від кримінальної відповідальності за умови примирення обвинуваченого з потерпілим та відшкодування завданих збитків, то вони є неспроможними, оскільки матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що обвинувачений відшкодував потерпілому збитки та між цими особами відбулося примирення.
Отже, колегія суддів не убачає підстав для зміни вироку Солом'янського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року щодо ОСОБА_5 та пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання до покарання у виді штрафу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №760/959/23
Провадження №11-кп/824/125/2024
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_11
Доповідач ОСОБА_1