79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.02.2024 Справа № 914/3267/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, за участю секретаря судового засідання Марти Пришляк, розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Загаї»,
до відповідача: Приватне підприємство «Галичина агроресурси»,
про стягнення заборгованості в розмірі 1 010 753,42 грн,
представники сторін:
позивач: Тихоход М.М.;
відповідач: не з?явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Загаї» до Приватного підприємства «Галичина агроресурси» про стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду.
15.01.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.
В судове засідання 19.02.2023 представник позивача явку забезпечив, відповідач не з'явився.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи та прийняття рішення судом 19.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція позивача
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору поворотної фінансової допомоги №21/07 від 21.07.2023 у зв'язку з чим заборгованість становить 1 010 753,42 грн.
Позиція відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, пояснень по суті позовних вимог не надав, позовних вимог не спростував, належним чином повідомлений про розгляд справи. Представник позивача ознайомився з матеріалами справи 21.12.2023.
21 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ЗАГАЇ» (надалі по тексту - Позивач) та Приватним підприємством «ГАЛИЧИНА АГРОРЕСУРСИ» (надалі по тексту Відповідач) укладено договір поворотної фінансової допомоги №21/07 (надалі по тексту - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, Позикодавець (Позивач) зобов'язався передати та строк Позичальнику (Відповідач) грошові кошти в розмірі, установленому договором, за заявками останнього, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю таку ж суму грошових коштів.
Загальна сума даного Договору становить 1 000 000,00 грн (п. 2.1 Договору).
Кошти вважаються переданими Позичальникові в момент їх зарахування на поточний рахунок Позичальника (п. 3.2 Договору).
21 липня 2023 року Позивач в рамках Договору, перерахував Відповідачу грошові кошти в сумі 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 15012_14.
Згідно п. 4.1 Договору, строк повернення коштів - 22 серпня 2023 року.
Відповідно до п. 6.1 Договору, при простроченні повернення суми коштів (її частини) Позичальник сплачує пеню в розмірі 3% річних від простроченої суми до моменту повернення.
В зв'язку із порушенням Відповідачем строків повернення коштів, Позивач керуючись п.6.1 Договору нарахував Відповідачу пеню розмір якої становив 5 753,42 грн.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Судом встановлено, що позивач виконав свій обов'язок по договору №21/07 від 21.07.2023 та перерахував відповідачу кошти в сумі 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №15012_14 від 21.07.2023. Доказів повернення позики у встановлений договором строк матеріали справи не містять, отже відповідач не повернув кошти до 22.08.2023.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк. Згідно із ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищевикладене є всі підстави для стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 1 000 000,00 грн.
Щодо стягнення пені та інфляційних втрат, суд відмовляє в цій частині виходячи з наступного.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, у тому числі і на час звернення з позовом до суду.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" 2120-ІХ від 15.03.2022 внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України шляхом доповнення пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".
Враховуючи існування між сторонами відносин договору позики, позичальник звільняється від обов'язків сплачувати на користь кредитодавця пеню та інфляційні втрати. Тому заявлені позовні вимоги про стягнення 5 000,00 грн інфляційних втрат та 5 753,42 пені задоволенню не підлягають.
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України). Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
За наведених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 15 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 79, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства «ГАЛИЧИНА АГРОРЕСУРСИ» (80720, Львівська обл., Львівський р-н, місто Глиняни, вул. Львівська, будинок 85, ЄДРПОУ 44119007) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «ЗАГАЇ» (80431, Львівська обл., Кам'янка - Бузький р-н, село Жовтанці, ЄДРПОУ 05477095) 1 000 000,00 грн та судовий збір в розмірі 1 500,00 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.02.2024.
Суддя Горецька З.В.