ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.02.2024Справа № 910/6226/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД «ВУГІЛЛЯ»
про стягнення 20 424 652,95 грн
за участю представників:
від позивача: Павлов Р.В.
від відповідача: Андрусенко О.В.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД «ВУГІЛЛЯ» про стягнення 19 650 070, 49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані, безпідставною не сплатою відповідачем пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/6226/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 17.05.2023.
У підготовчому засіданні 17.05.2023 суд оголосив перерву до 07.06.2023 у зв'язку з неявкою представника відповідача.
07.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні 07.06.2023 судом зобов'язано відповідача протягом двох тижнів подати до суду відповідь на відзив та копії відзиву направити на адресу позивача, судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 04.07.2023.
13.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.
21.06.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов.
27.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 04.07.2023 суд розглянувши заяву позивач про збільшення позовних вимог, зазначає наступне.
У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача пайовий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у сумі 20 424 652,95 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскільки заява позивача про збільшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв вказану заяву до розгляду, у зв'язку із чим, розгляд справи здійснюється у редакції вимог заяви від 13.06.2023 про збільшення позовних вимог.
У підготовчому засіданні 04.07.2023 представник відповідача надав суду заяву про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
У своєму клопотанні про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, відповідач посилається на те, що позовна заява підписана не уповноваженою особою, оскільки у посадовій інструкції підписанта позову наявні обмеження щодо самопредставництва в судах України, а саме здійснюється виключно за дорученням начальника управління за погодженням з директором Департаменту.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення, в яких щодо поданого клопотання заперечував. Позивачем надано для огляду у судовому засіданні докази на підтвердження повноважень, а саме довіреність від 01.05.2023 та посадову інструкцію.
Судом перевірено особу підписанта позовної заяви та встановлено, що даний позов підписано уповноваженою на те особою, а тому підстави для залишення позову без розгляду відсутні.
Враховуючи наведене, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
У підготовчому засіданні 04.07.2023 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 19.07.2023.
14.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.
19.07.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні 19.07.2023, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.
Положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, оскільки поважних причин неявки у судове засідання свого представника відповідачем не підтверджено, враховуючи неодноразові відкладення підготовчого засідання, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.
У судовому засіданні 19.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/6226/23 до судового розгляду по суті на 30.08.2023, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
30.08.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 30.08.2023 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 19.09.2023.
У судовому засіданні 19.09.2023 представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з мирним врегулюванням спору та укладення мирової угоди.
У судовому засіданні 19.09.2023 судом задоволено клопотання представника позивача та оголошено перерву з розгляду справи по суті до 10.10.2023.
29.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про затвердження мирової угоди від 27.09.2023.
У судовому засіданні 10.10.2023 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 17.10.2023 у зв'язку з наданням сторонам часу для подання нової редакції мирової угоди.
12.10.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення по справі щодо мирової угоди.
12.10.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі щодо мирової угоди.
У судовому засіданні 17.10.2023 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 14.11.2023.
14.11.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 14.11.2023 судом задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та оголошено про відкладення розгляду справи по суті на 12.12.2023.
12.12.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 відмовлено у затвердженні мирової угоди від 27.09.2023 по справі №910/6226/23.
У судовому засіданні 12.12.2023 судом задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та оголошено про відкладення розгляду справи по суті на 30.01.2024.
24.01.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
29.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
У відповідності до приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суд звертає увагу, що частиною 3 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
У судовому засіданні 19.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Згідно з ст. 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Частиною 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Таким чином, з огляду на закриття підготовчого провадження по справі та призначення справи до розгляду по суті, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження по справі з підстав, визначених п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України, на стадії розгляду справи по суті.
З урахуванням наведеного, клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі залишено судом без задоволення.
У судовому засіданні 30.01.2024 судом оголошено про відкладення розгляду справи по суті на 13.02.2024.
13.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про повернення розгляду справи №910/6226/21 до стадії підготовчого провадження та клопотання про призначення у справі судову будівельно-технічну експертизу.
У судовому засіданні 13.02.2024 представник відповідача підтримав клопотання про призначення експертизи у справі.
У судовому засіданні представник позивача проти зазначеного клопотання заперечив.
Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
Статтею ст. 177 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання та строк підготовчого провадження.
Згідно приписів статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
За змістом статті 182 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підготовче засідання проводиться з повідомленням учасників справи, а також наведено дії, які здійснює суд у підготовчому засіданні з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У відповідності до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами встановленими статтею 86 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.
Однак, суд зазначає, що в процесі розгляду справи, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, у суду не виникло питань, які потребують спеціальних знань, а фактичні обставин справи, можуть бути встановлені судом за результатами оцінки наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення до стадії підготовчого провадження та призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи, у зв'язку із чим, відмовив у задоволенні клопотання відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2024 надав пояснення по суті позову, підтримав позов.
Представник відповідача надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 13.02.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Киі?вськоі? міськоі? ради від 15.11.2016 № 411/1415 (у редакціі? рішення Киі?вськоі? міськоі? ради 19.12.2019 № 460/8033) затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів паи?овоі? участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, відповідно до якого паи?ова участь є обов'язковим внеском, якии? замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами Украі?ни та цим Порядком.
За доводами позивача Державною архітектурно-будівельною інспекцією Украі?ни 20.11.2020 за № ІУ013201120900 зареєстровано дозвіл на виконання будівельних робіт об'єкта «Реконструкція адміністративно-виробничого комплексу під багатофункціональнии? комплекс з адміністративно-побутовими будівлями по пров. Приладному, 10 у Святошинському раи?оні м. Києва (1, 2, 3 пускові комплекси Першоі? черги будівництва - житлові будинки № 1, № 2 та № 3)», замовником якого є відповідач. Водночас, Державною архітектурно-будівельною інспекцією Украі?ни 07.09.2021 за № IУ123210901416, 30.08.2021 за № ІУ123210827414, 11.10.2022 за № ІУ123221005681 зареєстровано сертифікати про готовність до експлуатації? закінченого будівництвом вищезазначеного об'єкта.
Позивач стверджує, що у відповідача виник обов'язок звернутися до Департаменту економіки та інвестиціи? із заявою про визначення розміру паи?овоі? участі щодо об'єкта будівництва та сплатити паи?ову участі у строки, передбачені законодавством. Однак, відповідач вказании? обов'язок не виконав.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на наявність обов'язку у відповідача щодо сплати пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у розмірі 20 424 652,95 грн.
Позиція відповідача
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що позивач помилкового ототожнює поняття «початку виконання будівельних робіт» з «отриманням дозволу на будівництво», оскільки ці два поняття не є тотожними: документи дозвільного характеру могли бути подані, отримані чи зареєстровані як в 2019 році, так і в 2020-му, проте це не означає, що замовником було розпочато будівельні роботи. На думку відповідача, дозвільні документи лише дають право на виконання будівельних робіт, дата початку будівельних робіт зазначається (фіксується), зокрема, у загальному журналі робіт (ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва), і вона не має збігатися з датою документу або днем, коли виникло право на виконання таких робіт.
Отже, відповідач вважає, що сама лише наявність дозвільних документів на будівництво не є підставою для звернення про визначення розміру паи?овоі? участі.
Також відповідач зазначив, що необхідною передумовою сплати замовником коштів паи?овоі? участі є: a) надання/надсилання замовником до Департаменту звернення та документів, передбачених Порядком для розрахунку суми паи?овоі? участі; b) виконання Департаментом розрахунку розміру/величини паи?овоі? участі; c) надсилання Департаментом замовнику розрахунку паи?овоі? участі, для підписання и?ого замовником. d) укладання договору про паи?ову участь замовника у створенні і розвитку соціальноі? та інженерно-транспортноі? інфраструктури міста Києва між Департаментом та замовником.
Відповідач посилався на те, що договір про паи?ову участь замовника у створенні і розвитку соціальноі? та інженерно-транспортноі? інфраструктури міста Києва між Департаментом та замовником не укладении?, розрахунок розміру паи?овоі? участі відповідачем не відомии? і не отримании?, а тому замовник, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК, повинен виконати обов'язок по оплаті у семиденнии? строк від дня пред'явлення Департаментом замовнику вимоги про таке виконання.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
20.11.2020 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України надано Приватному акціонернму товариству «КИЇВСЬКИЙ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД «ВУГІЛЛЯ» (надалі - відповідач, замовник) дозвіл на виконання будівельних робіт за № ІУ013201120900 «Реконструкція адміністративно-виробничого комплексу під багатофункціональнии? комплекс з адміністративно-побутовими будівлями по пров. Приладному, 10 у Святошинському раи?оні м. Києва (1, 2, 3 пускові комплекси Першоі? черги будівництва - житлові будинки № 1, № 2 та № 3)».
Сертифікатами готовності об'єктів, зареєстровані Державною інспекцією архітектури та містобудування Украі?ни 07.09.2021 за № ІУ123210901416, 30.08.2021 за № ІУ123210827414, 11.10.2022 за № ІУ123221005681 засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - «Реконструкція адміністративно-виробничого комплексу під багатофункціональнии? комплекс з адміністративно-побутовими будівлями по пров. Приладному, 10 у Святошинському раи?оні м. Києва (1, 2, 3 пускові комплекси Першоі? черги будівництва - житлові будинки № 1, № 2 та № 3)» та підтверджено його готовність до експлуатації.
Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач, Департамент) надіслав на адресу відповідача вимогу щодо отримання розрахунку та сплати паи?овоі? участі в розвитку інфраструктури міста Києва від 13.02.2023 за № 050/08-566.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав свого обов'язку, передбаченого підпунктами 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про регулювання містобудівноі? діяльності», протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру паи?овоі? участі щодо об'єкта будівництва, а також не сплатии паи?ову участь до прии?няття об'єкта в експлуатацію, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості щодо сплати пайової участі, розмір якої за розрахунками позивача становить 20 424 652,95 грн, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI .
Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції станом на час спірних правовідносин) замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Як встановлено судом, 20.11.2020 відповідачем отримано дозвіл на виконання будівельних робіт за № ІУ013201120900 «Реконструкція адміністративно-виробничого комплексу під багатофункціональнии? комплекс з адміністративно-побутовими будівлями по пров. Приладному, 10 у Святошинському раи?оні м. Києва (1, 2, 3 пускові комплекси Першоі? черги будівництва - житлові будинки № 1, № 2 та № 3)», а в подальшому отримано сертифікати готовності об'єктів до експлуатації, зареєстровані Державною інспекцією архітектури та містобудування Украі?ни 07.09.2021 за № ІУ123210901416, 30.08.2021 за № ІУ123210827414, 11.10.2022 за № ІУ123221005681.
01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (надалі - Закон № 132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено статтю 40 Закону № 3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
За змістом Закону № 132-IX та Прикінцевих та Перехідних положень, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 13 грудня 2022 року у cправі № 910/21307/21.
Поряд з тим, відповідно до абзацу другогу пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX визначено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Отже, обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX.
У відповідності до підпункту 5 пункту «а» статті 28 Закону Украі?ни «Про місцеве самоврядування в Украі?ні», до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організаціи? незалежно від форм власності, розташованих на відповідніи? територіі?, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на паи?ових засадах об'єктів соціальноі? і виробничоі? інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.
Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (у редакціі? рішення Киі??вськоі? міськоі? ради 19.12.2019 № 460/8033) затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів паи?овоі? участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (надалі - Порядок).
Згідно з пунктом 3.1. розділу ІІІ Порядку, паи?ова участь є обов'язковим внеском, якии? замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами Украі?ни та цим Порядком.
Відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).ґ
Пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).
Відповідно до пункту 4.1. розділу ІV Порядку, замовник, якии? здіи?снює або має намір здіи?снити нове будівництво або реконструкцію об'єктів (у разі збільшення загальноі? площі об'єкта), зобов'язании? до прии?няття об'єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортноі? та соціальноі? інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком.
Замовник зобов'язании? протягом 10 робочих днів після початку будівництва/ реконструкціі? об'єкта звернутися до Департаменту економіки та інвестиціи? виконавчого органу Киі?вськоі? міськоі? ради (Киі?вськоі? міськоі? державноі? адміністраціі?) із заявою про визначення розміру паи?овоі? участі щодо об'єкта будівництва/реконструкціі?. Департамент протягом 15 робочих днів з дня отримання документів надає замовнику будівництва розрахунок паи?овоі? участі щодо об'єкта будівництва.
Згідно з підпунктом 5.1.1. пункту 5.1. розділу V Порядку, підставою для розрахунку розміру паи?овоі? участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є звернення замовника до Департаменту про укладення договору про паи?ову участь. Таке звернення подається щодо кожного об'єкта будівництва окремо.
Таким чином, заперечення відповідача в частині не укладення між Департаментом та замовником договору про паи?ову участь замовника у створенні і розвитку соціальноі? та інженерно-транспортноі? інфраструктури міста Києва судом не приймаються, з огляду на положення Закону України №132-IX та Порядку, які передбачають сплату пайового внеску.
Як вбачається з матеріалів справи, Сертифікатами готовності об'єктів, зареєстровані Державною інспекцією архітектури та містобудування Украі?ни 07.09.2021 за № ІУ123210901416, 30.08.2021 за № ІУ123210827414, 11.10.2022 за № ІУ123221005681 засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - «Реконструкція адміністративно-виробничого комплексу під багатофункціональнии? комплекс з адміністративно-побутовими будівлями по пров. Приладному, 10 у Святошинському раи?оні м. Києва (1, 2, 3 пускові комплекси Першоі? черги будівництва - житлові будинки № 1, № 2 та № 3)» та підтверджено його готовність до експлуатації.
Однак, відповідачем у встановлений п. 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-IX, строк - протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та пайовий внесок не сплачено.
Судом не приймаються заперечення відповідача в частині того, що наявність дозвільних документів на будівництво не є підставою для звернення про визначення розміру паи?овоі? участі, оскільки приписами розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №132-IX зобов'язано відповідач звернутися із заявою про визначення розміру пайової участі та сплатити пайовий внесок протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта та до прийняття об'єкта в експлуатацію. Водночас, у даному випадку дозвіл на виконання будівельних робіт наданий 20.11.2020, при цьому відповідачем не надано своїх заперечень з відповідними доказами щодо дати початку будівельних робіт.
У постанові від 14.12.2021 Велика Палата Верховного Суду визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі № 643/21744/19, зауважила, що у зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Крім того, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду (у контексті правозастосування положень Закону № 3038-VI та Закону № 132-IX), Верховним Судом у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 викладено правову позицію, зокрема, якщо об'єкт будівництва здано в експлуатацію до 01.01.2020 (отже, у замовника був обов'язок щодо сплати пайової участі на підставі закону - статті 40 Закону № 3038-VI), однак розгляд судом спору по суті (ухвалення рішення) про визнання укладеним договору про пайову участь відбувся після 01.01.2020 або такий позов подано після 01.01.2020, то належним та ефективним способом захисту порушених прав органу місцевого самоврядування буде звернення із позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Отже, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Судом встановлено, що розмір пайової участі розраховано позивачем на підставі п.6.4.2. Порядку, за наведеною в Порядку формулою, і становить 20 424 652,95 грн.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД «ВУГІЛЛЯ» про стягнення 20 424 652,95 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД «ВУГІЛЛЯ» (03164, місто Київ, провулок Приладний, будинок 10, ідентифікаційний код 00159506) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 04633423) пайовий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у сумі 20 424 652,95 грн та судовий збір у сумі 245 095,83 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 26.02.2024.
Суддя О.В. Гулевець