вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про зупинення провадження у справі
26.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6725/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прібіс" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Новобудівельна, буд. 5А, ідентифікаційний код 40728265)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 1-А, офіс 702, ідентифікаційний код 36161054)
про стягнення 8 504 306,88 грн. штрафу за договором поставки товару
Суддя Бондарєв Е.М.
за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятка В. В.
Представники:
від позивача: Уланівський С.В., адвокат;
від відповідача: Данилова Л.П., адвокат.
За допомогою системи "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Прібіс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 26.12.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" 8 504 306,88 грн. штрафу за договором поставки товару.
Також позивач просить суд судові витрати, а саме витрати по сплаті судового збору у сумі 127 564,00 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката (170 086,13 грн. орієнтовний розмір) покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що керуючись ст. ст. 538, 598, 611, 615, 651, 654, 692, 693 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до відповідача з Повідомленням вих. 0808-1 від 08.08.2023 про відмову від договору поставки товару №1046-140423 від 14.04.2023, яким повідомив, що в односторонньому порядку відмовляється від договору поставки товару №1046-140423 від 14.04.2023, який укладений між сторонами, у зв'язку з чим цей договір є розірваним в односторонньому порядку з 08.08.2023. У відповідності до умов п. 6.12 договору поставки у Повідомленні про відмову від договору вих.0808-1 від 08.08.2023 позивачем пред'явлена відповідачу вимога сплатити у п'ятиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги на банківські реквізити позивача вказані в договорі штраф у розмірі 8 504 306,88 грн., що становить 30% загальної вартості партії неоплаченого та неприйнятого товару на загальну суму 28 347 689,60 грн. Вказане Повідомлення про відмову від договору було підписане у сервісі Вчасно кваліфікованим електронним підписом директора позивача Кисельової Л.М. та відправлене в електронній формі відповідачу через онлайн-сервіс електронного документообігу Вчасно 08.08.2023. Документ отримано відповідачем у сервісі Вчасно 09.08.2023 об 11:39 год., що підтверджено роздруківкою інформації із сервісу Вчасно. Також вказана повідомлення про відмову від договору, підписане кваліфікованим електронним підписом директора позивача Кисельової Л.М., була направлене 08.08.2023 з електронної скриньки позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну скриньку відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2, які вказані в договорі, як адреси електронної пошти сторін, що підтверджується роздруківкою з електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/6725/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 22.01.2024 о 12:30 год.
За допомогою системи "Електронний суд" відповідачем 15.01.2024 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та вважає, що вони не підлягають задоволенню оскільки позивачем не доведено отримання заявок на товар на 39 млн. грн., тобто не надано суду належних доказів на підтвердження викладених у позові обставин, зокрема належних доказів щодо виконання алгоритму постачання товару за договором поставки, а саме: Заявка - Специфікація - Рахунок - Відвантаження.
Також відповідач зазначає, що позивач звернуся з позовом до суду з вимогами до відповідача за припиненим договором поставки. Крім того, в договорі поставки відсутнє право постачальника застосовувати будь-які санкції до іншої сторони договору після його припинення.
За допомогою системи "Електронний суд" відповідачем 15.01.2024 до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи докази, а саме: - скріншоти з електронної пошти ТОВ "Прібіс" - ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3 за період 23.03.2023 - 17.04.2023; - примірник договору №1152-23032023 поставки від 23.03.2023 зі специфікацією №1 від 23.03.2023 на загальну суму 20 847 210,12 грн.; - роздруківка з електронного кабінету відповідача; - акт звірки на 10 000 000,00 грн.
За допомогою системи "Електронний суд" відповідач 22.01.2024 звернувся до суду з клопотанням про витребування у позивача доказів, а саме: - докази наявності товару - аммофосу N-10 P-46 марки "Б" у позивача на визначені дати: 23.03.2023, 17.04.2023, 31.05.2023, 08.08.2023; - бухгалтерську і податкову звітність придбаного, наявного, реалізованого та залишків товару; аммофосу N-10 P-46 марки "Б" - починаючи з дати отримання пропозиції на електронну пошту позивача у вигляді договору і рахунку - з 23.03.2023 по дату подачі позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області 26.12.2023, через те, що товар обліковується не конкретно, а взагалі для декількох контрагентів.
У підготовчому засіданні 22.01.2024 клопотання відповідача про витребування доказів залишено на розгляді суду та відкладено підготовче засідання на 26.02.2024 о 12:00 год.
За допомогою системи "Електронний суд" позивач 23.01.2024 подав до суду відповідь на відзив в якій зазначає, що як слідує з доданих скріншотів переписки сторін, а також факту підписання відповідачем договору поставки № 1046-140423 від 14.04.2023 та Специфікації № 1 до нього відповідач взяв на себе зобов'язання придбати у позивача Аммофос N-10 P46, Марка "Б", Код УКТ ЗЕД - 3105 400000, кількість - 990 тон, ціна за одиницю товару - 38 735,04 грн. з ПДВ на загальну суму 38 347 689, 60 грн. Однак не виконавши це зобов'язання після пред'явлення до нього позову про стягнення штрафу за невиконання взятих на себе зобов'язань намагається уникнути відповідальності, визначеної договором, який він підписав.
Щодо доводів відповідача про відсутність порушення ним зобов'язання з оплати визначеної специфікацією № 1 від 14.04.2023 кількості товару позивач зазначає, що відповідач у своєму відзиві намагається довільно трактувати умов договору поставки № 1046-140423 від 14.04.2023 та Специфікації № 1 до нього, спотворюючи при цьому їх реальний зміст задля досягнення необхідного процесуального результату у справі. Сторони спору у договорі поставки товару № 1046-140423 від 14.04.2023 визначили у різних його розділах такі документи, як специфікація та заявка покупця. Специфікація є невід'ємною частинною договору (п. 1.1, п. 2.1 договору), підписується обома сторонами договору та визначає його істотні умови, а саме: найменування товару, код УКД ЗЕД, одиниця виміру, кількість товару та ціна, вид упаковки. Тобто, специфікація по своїй правовій природі є правочином сторін, в якому сторонами узгоджуються істотні умови поставки товару. В той же час заявка покупця (п. 3.2.; 3.3.; 3.5.; 3.6.) є документом, який підписується лише покупцем, і визначає порядок виконання продавцем зобов'язань протягом строку дії договору щодо поставки товару, визначеного сторонами у специфікаціях.
Таким чином, зобов'язання покупця щодо купівлі певної кількості товару, по узгодженій сторонами ціні, умов та строк оплати і поставки партії товару узгоджені сторонами в Специфікації, як невід'ємній частині договору поставки. Саме специфікація як двосторонній правочин, підписаний сторонами, визначає зобов'язання покупця щодо купівлі певної кількості товару. Заявка ж не є правочином, і не встановлює умов договору. Заява подається покупцем постачальнику в процесі виконання умов договору, визначених в тому числі специфікацією.
Оскільки покупець оплатив лише частину товару, визначеного специфікацією, з метою недопущення негативних фінансових наслідків для обох сторін договору поставки та досудового врегулювання спору постачальник звернувся до покупця з Претензією вих. 3105-1 від 31.05.2023 в якій запропонував на протязі 3-х робочих днів з моменту отримання цієї претензії оплатити прострочену заборгованість за товар в розмірі 28 347 689, 60 грн. на банківські реквізити постачальника вказані в договорі та надіслати заявку на отримання оплаченого товару у відповідності до вимог п. 3.2., 3.3., 3.5., 3.6. В претензії було повідомлено, що після вчинення покупцем вказаних дій постачальник поновить виконання своїх обов'язків за договором та поставить товар у відповідності до умов договору та заявки покупця. Відсутність у вказаний вище строк оплати простроченої заборгованості за товар в розмірі 28 347 689,60 грн. та заявки покупця на отримання оплаченого товару кваліфікується постачальником як відмова покупця прийняти та оплатити товар, що є у відповідності до п. 6.12. договору поставки підставою для сплати покупцем штрафу у розмірі 30% загальної вартості відповідної партії неоплаченого товару, відшкодування постачальнику завданих збитків та права постачальника на відмову від договору в односторонньому порядку.
Таким чином, відмова покупця після отримання претензії сплатити прострочену заборгованість за товар в розмірі 28 347 689, 60 грн. та надіслати заявку на отримання оплаченого товару у відповідності до вимог п. 3.2., 3.3., 3.5., 3.6. свідчить про відмову прийняти та оплатити товар, що є підставою відповідно до п. 6.12 договору для нарахування штрафу розмірі 30% загальної вартості відповідної партії неоплаченого товару.
За допомогою системи "Електронний суд" відповідачем 29.01.2024 до суду подані заперечення на відповідь позивача в яких зазначає, що в результаті обману, як свідомого замовчування внесення пункту 6.12 в договір поставки, постачальник отримав наявний умисел: продати товар під загрозою стягнути штраф 30% від суми товару. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. У постанові Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі №3-11гс14 зроблено висновок, що "обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Постанова від 09.09.2020 у справі №494/1242/16-ц Верховний Суд зазначає, що правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.
Таким чином, відповідач наголошує, що зміст договору поставки від 23.03.2023 відрізняється від змісту договору від 14.04.2023 пунктами 6.11 і 6.12, і саме ці відмінності дали підставу для звернення до господарського суду з вимогами про сплату надуманих 30% від суми неотриманого товару за специфікацією до договору від 14.04.2023.
Також відповідач зазначає, що їм поданий позов до Господарського суду Дніпропетровської області про визнання частково недійсним договору поставки №1046-140423 від 14.04.2023 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прібіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро".
За допомогою системи "Електронний суд" відповідачем 13.02.2024 до суду подана заява про зупинення провадження у справі №904/6725/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/340/24, яка відкрита 08.02.2024 Господарським судом Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прібіс" про визнання частково недійсним договору поставки №1046-140423 від 14.04.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прібіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро".
Заява обґрунтована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" вважає пункт 6.12 договору поставки №1046-140423 від 14.04.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прібіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" недійсним, недобросовісним та таким, що порушує права на свободу підприємницької діяльності, але на підставі якого позивачем по справі № 904/6725/23 пред'явлені фінансові вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" в сумі 30% загальної вартості відповідної партії товару саме за договором, часткова недійсність якого є предметом судового розгляду у справі № 904/340/24.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами ст.ст. 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Згідно з наведеною правовою нормою обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У разі застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України за вимогами ст. 234 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
По суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Враховуючи приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду потрібно у кожному випадку з'ясовувати: 1) як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом; 2) чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (постанови Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №910/15364/17, від 04.08.2021 у справі №903/636/20, від 14.09.2022 у справі №911/1977/21).
Суд зазначає, що при винесенні ухвали про зупинення провадження у справі суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, законності та обґрунтованості позовних вимог на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що, зважаючи на приписи частини четвертої, шостої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №910/2349/22, від 07.03.2023 у справі №904/1252/22, від 06.09.2022 у справі № 904/4393/21).
Як встановлено судом 08.02.2024 Господарським судом Дніпропетровської області відкрита справа №904/340/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпроагро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прібіс" про визнання частково недійсним договір поставки №1046-140423 від 14.04.2023, укладений між сторонами. Розгляд справи №904/6725/23 про стягнення штрафу за пунктом 6.12. зазначеного договору неможливий без вирішення питання дійсності цього пункту у судовій справі №904/340/24 і висновок з цього питання підлягає викладенню у резолютивній частині рішення у справі №904/340/24, що матиме преюдиційне значення для розгляду справи №904/6725/23 відповідно по положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Також суд виходить із того, що при зупиненні провадження у справі слід враховувати чи є справа (спір), у якій зупиняється провадження вторинною по відношенню первинної справи (спору), до якої суд зупиняє провадження, а також чи є обставини, які слід встановити, підставами позову (заперечень) чи вони є саме самостійним предметом позову (постанови у справі №916/3698/20 Верховного Суду від 24.05.2023 та Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2021).
Відтак, неможливість розгляду справи полягає в тому, що обставини, які є підставами позову (заперечень) у цій господарській справі №904/6725/23, є предметом позову у іншій господарській справі №904/340/24 і рішення суду у справі №904/340/24 безпосередньо впливає на вирішення спору у господарській справі №904/6725/23.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про відсутність можливості розгляду справи №904/6725/23, відповідно п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, до розгляду справи та набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/340/24, з огляду на що провадження у справі №904/6725/23 підлягає зупиненню.
Зупиняючи провадження справі, суд також виходить з того, що зупинення провадження у справі не призводять до затягування розгляду справи, а навпаки матиме місце процесуальна економія, оскільки обґрунтування і позову, і заперечень зводяться до тверджень про часткову дійсність/недійсність договору поставки №1046-140423 від 14.04.2023, укладеного між сторонами, а саме пункт 6.12. зазначеного договору.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.
Одним із завдань судочинства є і своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Однак, Конвенція в першу також гарантує "процесуальну" справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).
З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження. Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).
З огляду на вищевикладене та підстави позову у даній справі, та враховуючи предмет у справі №904/340/24, суд вважає, що з метою забезпечення принципу змагальності та рівності сторін у даній справі є правомірним зупинення розгляду даної справи до набрання законної сили судового рішення у справі №904/340/24.
Суд наголошує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм.
Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі ""Дія-97" проти України" ("Diya 97" v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).
Суд звертає увагу, що зупинення провадження у справі не є порушенням розумних строків розгляду справи, якщо таке зупинення відповідає вимогам ст. 227 та ст. 228 Господарського процесуального кодексу України та забезпечує повноту та об'єктивність розгляду справи з урахуванням всіх встановлених обставин.
У зв'язку з викладеним, провадження у справі №904/6725/23 підлягає зупиненню на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України до набрання законної сили рішенням у справі №904/340/24.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 227, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву відповідача про зупинення провадження у справі №904/6725/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/340/24 задовольнити.
Зупинити провадження у справі №904/6725/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/340/24.
Зобов'язати сторони повідомити суд про наявність підстав для поновлення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 26.02.2024.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту ухвали - 27.02.2024.
Суддя Е.М. Бондарєв