Номер провадження: 11-кп/813/1046/24
Справа № 517/10/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
13.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на ухвалу Фрунзівського районного суду Одеської області від 16.01.2024 року у кримінальному провадженні №12023160000000166 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.02.2023 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
УхвалоюФрунзівського районного суду Одеської області від 16.01.2024 року задоволено клопотання прокурора Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строків запобіжних заходів обвинуваченим.
Обрано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто з 16 січня 2024 року до 16 березня 2024 року включно.
На підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 22.11.2023 року та ухвали Одеського апеляційного суду залишено визначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі восьмидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 214720 гривень.
Також ухвалою продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , що ніким не оскаржується.
Рішення суду мотивоване обґрунтованістю висунутого обвинувачення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що станом на сьогоднішній день відсутні будь-які ризики зазначені в ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказує, що ОСОБА_7 визнає свою вину, раніше не судимий, має сім'ю - дружину та трьох дітей, має постійне місце роботи із стабільним доходом.
Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, змінивши ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, а саме на домашній арешт з покладенням відповідних обов'язків передбачених КПК України.
Положеннями ч. 4 ст. 4221 КПК України визначено, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Прокурор був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явився, клопотань про розгляд справи за його участі не заявляв, у зв'язку з чим, апеляційний суд вважає за можливим та необхідним апеляційний розгляд провести за відсутності сторони обвинувачення.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого про відсутність заявлених стороною обвинувачення ризиків, то апеляційний суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим, колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень статей 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування обвинуваченого від суду.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Апеляційний суд вважає, що існують ризики, передбачені п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за тяжкий злочин, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни ними показів в подальшому, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадження.
Таким чином, з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, існування заявлених прокурором ризиків, беручи до уваги обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 злочину, апеляційний суд вважає доводи захисника в частині можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу безпідставними, оскільки на даний час тримання під вартою обвинуваченого є виправданим.
Апеляційний суд приймає до уваги міцні соціальні зв'язки обвинуваченого ОСОБА_7 , однак вважає, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки суду першої інстанції та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Разом з цим згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В оскаржуваній ухвалі суд залишив без змін визначений раніше розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214720 гривень.
Разом з цим, апеляційний суд вважає, що застава у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є непомірною для обвинуваченого, членів його сім'ї та близьких родичів.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Рішення про суму застави має прийматися з урахуванням обставин справи, особи підозрюваного та його майна (справа «Маргаретич проти Хорватії» п. 92).
Колегія суддів при визначенні розміру застави, враховуючи обставини кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, його майновий стан та сімейний стан, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вважає доцільним визначити обвинуваченому ОСОБА_7 , у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, заставу у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60560 грн., яка буде співмірною з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку апеляційного суду, саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, та не буде непомірним для обвинуваченого, членів його сім'ї та близьких родичів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи суду, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, оскаржувану ухвалу слідчого судді - скасувати, та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора слід задовольнити частково та обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 грн., оскільки більш м'які запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам та не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 - задовольнити частково.
УхвалуФрунзівського районного суду Одеської області від 16.01.2024 року у кримінальному провадженні №12023160000000166 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.02.2023 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_13 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12023160000000166 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.02.2023 року відносно ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 10.04.2024 року з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 , обов'язків, передбачених КПК України у розмірі20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60560 грн (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Роз'яснити обвинуваченому, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок: Отримувач: Одеський апеляційний суд, Код ЄДРПОУ отримувача: 42268321; р/р UA308201720355299001001086720; банк: ДКСУ в м. Київ; МФО 820172.
У разі внесення застави, звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 , з-під варти тапокласти на обвинуваченого ОСОБА_7 строком до 10.04.2024 року, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
-прибувати до суду за кожним викликом;
-не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватись від спілкування зі свідками по даній справі;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 або заставодавцю наслідки невиконання обов'язків, передбачених ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.
Строк дії ухвали становить до 10.04.2024 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4