Справа № 465/7690/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/10/24 Доповідач: ОСОБА_2
20 лютого 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження № 463/784/23 щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Семигинів, Стрийського району Львівської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
особи, щодо якої застосовано
примусові заходи медичного
характеру ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 09 листопада 2023 року,
Ухвалою Франківськогорайонного суду м. Львова від 09 листопада 2023 року застосовано щодо ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Вирішено питання щодо речових доказів.
На ухвалу суду заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду щодо ОСОБА_5 змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме: виключити з мотивувальної частини ухвали покликання на попередню судимість ОСОБА_5 , а саме засудження його вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2020 року, вчинення ним корисливого злочину проти власності, а також покликання на наявність ознак повторності під час вчинення ним суспільно-небезпечного діяння.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що судом першої інстанції допущено порушення вимог кримінального та кримінально процесуального законів під час формулювання вчиненого ОСОБА_5 суспільно небезпечного діяння та під час кримінально-правової оцінки діяння.
Звертає увагу, що в ухвалі суд, після з'ясування питань, передбачених ч. 1 ст. 513 КПК України, зазначає формулювання суспільно небезпечного діяння, вчинення якого ним встановлено у ході судового розгляду.
При цьому зауважує, що кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого в стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій.
Окрім цього, зазначає, що у разі вчинення суспільно небезпечного діяння особою у стані неосудності, відповідне діяння не може бути кваліфіковано за ознакою повторності.
Вказує, що ОСОБА_5 під час вчинення суспільно небезпечного діяння, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 682 від 07.12.2022 страждав на психічне хронічне захворювання, що позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, а отже перебував в стані неосудності, а тому, під час кримінально-правової оцінки суспільно небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_5 не можуть враховуватися попередні судимості та факти вчинення ним раніше кримінального правопорушення, а формулювання суспільно небезпечного діяння не може містити посилання на наявність в діянні ОСОБА_5 такої кваліфікуючої ознаки як повторність, а також його попередні судимості.
У суді апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.
ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_8 не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_7 , думку ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_8 , обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з ухвали суду, зазначених вимог закону в повній мірі дотримано не було.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує чи мало місце суспільно небезпечне діяння, чи вчинено це суспільно небезпечне діяння особою, чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння у стані неосудності.
Тобто, суд, дослідивши вищевказані питання, зазначає в ухвалі формулювання суспільно небезпечного діяння, вчинення якого ним встановлено в ході судового розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 503 КПК України кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру.
Водночас, повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. (ч. 1 ст. 32 КК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Згідно ч. 1 ст. 18 КК України суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
Таким чином осудність є однією з загальних ознак суб'єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з передбачених ст. 19 КК критеріїв, відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.
А відтак, у разі вчинення суспільно небезпечного діяння особою у стані неосудності, відповідне діяння не може бути кваліфіковане за ознакою повторності.
Всупереч наведеному, суд першої інстанції під час формулювання суспільно небезпечного діяння зазначив, що ОСОБА_5 , раніше судимий, востаннє вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2020 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливий злочин проти власності. Зокрема, ОСОБА_5 26.10.2022, шляхом вільного доступу, повторно, скориставшись тим, що його дії не були помічені сторонніми особами викрав із прилавку 16 плиток молочного шоколаду «Milka» вагою 270 г кожна, закупівельною вартістю 1201, 6 грн.
Надаючи кримінально-правову оцінку вчиненому суспільно небезпечному діянню, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_5 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, а саме вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчиненому в умовах воєнного стану, повторно.
Проте, як вбачається з п.23 висновку судово-психіатричного експерта № 682 від 07.12.2022 на даний час ОСОБА_5 страждає хронічним психічним захворюванням у формі параноїдної шизофренії зі стійким вираженим дефектом в емоційно-вольовій сфері, не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_5 не може правильно сприймати події, що мали місце 26.10.2022 у даному кримінальному провадженні та давати покази по них. У період інкримінованого правопорушення ОСОБА_5 також страждав хронічним психічним захворюванням у формі параноїдної шизофренії зі стійким вираженим дефектом в емоційно-вольовій сфері, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_5 не міг правильно сприймати події, що мали місце 26.10.2022 у даному кримінальному провадженні та не може давати показання щодо них. ОСОБА_5 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Тобто, ОСОБА_5 під час вчинення суспільно небезпечного діяння, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 682 від 07.12.2022 страждав на психічне хронічне захворювання, що позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, а отже перебував в стані неосудності, а тому, враховуюче наведене, суд першої інстанції безпідставно покликався у мотивувальній частині ухвали на попередню судимість ОСОБА_5 , вчинення ним корисливого злочину проти власності, а також на наявність ознак повторності під час вчинення ним суспільно небезпечного діяння.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції допущено порушення вимог ст.ст. 503, 513 КПК України, які є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює ухвалу суду про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у двох випадках: 1) зміна правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння; 2) пом'якшення виду примусових заходів медичного або виховного характеру.
При цьому, апеляційний суд зважає на те, що верховенство права (частина перша статті 8 КПК) є однією із засад кримінального провадження, відповідно до якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. А тому, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, апеляційний суд вважає за можливе прийняти рішення щодо покращення правового становища особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 слід задовольнити, а ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 09 листопада 2023 року щодо ОСОБА_5 - змінити, виключивши з її мотивувальної частини покликання на попередню судимість ОСОБА_5 , а саме: засудження його вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2020 року, вчинення ним корисливого злочину проти власності, покликання на наявність ознак повторності під час вчинення ним суспільно небезпечного діяння.
У решті ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 09 листопада 2023 року про застосування щодо ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру змінити.
Виключити з мотивувальної частини ухвали покликання на попередню судимість ОСОБА_5 , а саме: засудження його вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2020 року, вчинення ним корисливого злочину проти власності, покликання на наявність ознак повторності під час вчинення ним суспільно небезпечного діяння.
У решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3