Справа № 463/491/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/264/24 Доповідач: ОСОБА_2
22 лютого 2024 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
заявника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 01 лютого 2024 року
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 01 лютого 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Львові щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою про вчинення кримінального правопорушення від 16.01.2024 - відмовлено.
На ухвалу слідчого судді ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР, розташованого у м. Львові внести відомості до ЄРДР за заявою від 16.01.2024.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що в кінці листопада отримав лист від Галицької окружної прокуратури, в якому повідомили про закриття кримінального провадження.
Зазначає, що 29.12.2012 було внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12012150090000174 відомості про злочин за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 358 КК України, а саме: у 2007 році було здійснено захоплення нежитловими приміщеннями площею 1242,8 кв. за адресою АДРЕСА_1 , шляхом незаконного передання майна від юридичної особи ЛЬВІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ КООПЕРАТИВНЕ МІЖГОСПОДАРСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ ПО АГРОПРОМИСЛОВОМУ БУДІВНИЦТВУ ЛЬВІВОБЛАГРОПРОМБУД - до юридичної особи ТзОВ «ОБЛАГРОБУД-ЛЬВІВ».
Однак, прокурором подано клопотання до слідчого судді про закриття кримінального провадження, яке слідчим суддею задоволено. Вважає, що прокурори ОСОБА_7 , ОСОБА_8 протиправно вказали, що неможливо встановити осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення із врахуванням того, що нежитлові приміщення передано ОСОБА_9 .
ОСОБА_6 у суді апеляційної інстанції підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задоволити.
Прокурор у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання суду не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття прокурора в судове засідання не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 , обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу задовольнити частково з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням кримінального процесуального закону, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність ТУ ДБР, розташованого у м. Львові щодо невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 16 січня 2024 року.
У поданій скарзі ОСОБА_6 зазначав, що 16 січня 2023 року скеровував до ТУ ДБР, розташованого у м. Львові заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України.
Відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні скарги, слідчий суддя дійшов висновку, що заява ОСОБА_6 зводяться до незгоди із постановою про закриття кримінального провадження за № 1201215090000174 від 29.12.2012. При цьому жодних фактичних даних заява про вчинення кримінального правопорушення не містить, що не може слугувати підставою для внесення відомостей до ЄРДР.
Слідчий суддя зазначив, що доводи заявника у заяві від 16.01.2024 є його особистою оцінкою і ґрунтуються лише на припущенні щодо можливого кримінально-караного характеру дій, а тому не відповідають вимогам ст. 214 КПК України. Незважаючи на те, що заявник вважає заяву від 16.01.2024 повідомленням про вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України, проте остання за своїм змістом не містить фактичних даних, які вказують на ознаки складу вищезазначених злочинів, а тому така заява, з огляду на її зміст, в даному випадку не є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що, в свою чергу, унеможливлює автоматичне внесення відомостей до ЄРДР за вказаною кваліфікацією дій, про що просить заявник.
З таким висновком слідчого судді колегія суддів не погоджується з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
При цьому, до ЄРДР вносяться не будь-які відомості із поданої заяви, яка надходить до органів досудового розслідування, а лише ті, що містять відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
З наведеного можна дійти висновку про те, що саме слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Що ж до повноважень слідчого судді, апеляційний суд наголошує, що останній не інакше, як на підставі скарги учасника кримінального провадження може давати оцінку правомірності рішень, дій чи бездіяльності органу досудового розслідування чи прокурора та не може будь-яким чином підміняти сторони провадження.
Разом з тим, з оскарженої ухвали вбачається, що слідчий суддя встановив факт подання ОСОБА_6 заяви про вчинення кримінальних правопорушень від 16 січня 2024 року до ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, та лише зі змісту заяви зробив висновок, що скарга задоволенню не підлягає.
Разом з тим, поза увагою слідчого судді залишилась відсутність у матеріалах справи відомостей станом на день розгляду скарги - 01.02.2024, щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_6 від 16.01.2024 органом досудового розслідування. Встановлення лише факту отримання заяви про вчинення кримінальних правопорушень не дає підстав для висновку про наявність чи відсутність таких для внесення відомостей до ЄРДР за заявою особи, без встановлення результатів розгляду такої, а тому висновок слідчого судді про відсутність підстав для внесення відомостей є передчасним.
Наведене зумовило перегляд ухвали слідчого судді від 01 лютого 2024 року апеляційним судом і тягне за собою скасування судового рішення з підстав недотримання вимог КПК України щодо розгляду скарг, поданих в порядку ст. 303 КПК України.
З огляду на викладене ухвалу слідчого судді від 01 лютого 2024 року слід скасувати, а скаргу ОСОБА_6 направити до місцевого суду для розгляду слідчим суддею в порядку, визначеному главою 26 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
поновити ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 01 лютого 2024 року про відмову в задоволені скарги ОСОБА_6 на бездіяльність ТУ ДБР, розташованого у м. Львові скасувати.
Призначити в Личаківському районному суді м. Львова новий розгляд слідчим суддею скарги ОСОБА_6 в порядку глави 26 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4