Дата документу 21.02.2024 Справа № 336/1527/23
Єдиний унікальний №336/1527/23 Головуючий у 1 інстанції Галущенко Ю.А.
Провадження № 22-ц/807/38/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
21 лютого 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Трофимової Д.А.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
У лютому 2023 року ОСОБА_3 вернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.09.2021 між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1 було укладено письмовий договір позики № 1, предметом якого є передання відповідачу грошових коштів у розмірі 241 500 грн., що на день укладання договору є еквівалентом 8 895,00 доларів США, із розрахунку 27,15 грн. за 1 долар США за валютним (обмінним) курсом продажі доларів США встановленим АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до умов договору загальна сума повернутих у гривні коштів має становити еквівалент 8 895,00 доларів США за валютним (обмінним) курсом продажі доларів США встановленим АТ КБ «ПриватБанк» на момент повернення коштів.
Згідно п. 1.1. Договору повернення коштів мало здійснюватися на протязі 12 місяців рівними сумами щомісяця до останнього числа поточного місяця по 20 125,00 грн., що еквівалентно 741,25 доларів США.
У п.1.2. Договору сторони визначили, що кінцевий граничний термін повернення всієї суми позики - 30 серпня 2022 року, з правом дострокового погашення.
Сума позики, встановлена п. 1 даного договору була отримана позичальником в момент підписання договору в повному обсязі.
Умовами договору також передбачено, що у разі прострочення виконання зобов'язання позичальником за даним договором, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 % річних від простроченої суми (п.7 Договору).
В договорі вказано, що він укладений в присутності свідка, набирає чинності з моменту його укладення і діє до 01 вересня 2022.
Підписуючи договір позики, відповідач погодився з його умовами.
Однак, в порушення умов укладеного договору ОСОБА_1 до теперішнього часу не повернув суму позики. Загальна сума боргу складає 449 222,00 грн., з яких: сума основного боргу - 427 831,00 грн., 12% річних - 21 391 грн., інфляційні витрати не застосовувались.
Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у загальному розмірі 449 222 грн., а також стягнути судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2023 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не взято до уваги факт невизнання відповідачем укладення договору позики, окрім цього відповідач зазначає, що підпис на договорі позики є підробленим, і на підставі зазначеного вважає, що у нього як відповідача відсутній обов'язок по поверненню грошових коштів та виконанню недійсного правочину.
Разом з апеляційною скаргою скаржником подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (а.с. 72).
Відповідно до вказаного клопотання просить витребувати у ОСОБА_3 оригінал договору позики №1 від 01.09.2021 року про отримання у позику 241 500 грн., що є еквівалентом 8 895 дол. США. Призначити у справі судову почеркознавчу експертизу.
03 серпня 2024 року до Запорізького апеляційного суду надійшов відзив представника позивача, в якому просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Заперечував проти проведення почеркознавчої експертизи.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності правових підстав для стягнення заборгованості за договором позики та відсотків річних.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що 01.09.2021 між ОСОБА_1 , як позичальником, та ОСОБА_3 , як позикодавцем, укладено договір позики № 1.
Вказаний договір укладено та підписано сторонами в присутності свідка ОСОБА_4 , який підтвердив, що умови правочину сторонами узгоджено, а даний письмовий договір підписано у його присутності.
За умовами даного договору ОСОБА_3 , як позикодавець, передає у власність ОСОБА_1 , як позичальнику, грошові кошти у розмірі 241 500 грн., що на день передання грошових коштів становило 8 895 доларів США із розрахунку 27,15 грн. за 1 долар США за валютним (обмінним) курсом продажі доларів США, встановленим АТ КБ «ПриватБанк» на момент укладення даного договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів відповідно до умов цього договору. Загальна сума повернутих коштів має становити еквівалент 8 895,00 доларів США за валютним (обмінним) курсом продажі доларів США встановленим АТ КБ «ПриватБанк» на момент повернення коштів (п. 1 Договору).
Сторони у договорі передбачили, що повернення коштів здійснюється протягом 12 місяців рівними сумами щомісяця по 20 125,00 грн., що є еквівалентно 741,25 доларів США. Платіж повинен бути здійснений до останнього числа поточного місяця (п.1.1 Договору)
Згідно п. 1.2 Кінцевий граничний термін повернення всієї суми позики: 30 серпня 2022 року, з правом дострокового погашення.
Сума позики, встановлена п. 1 даного Договору, отримана позичальником від позикодавця до моменту підписання даного договору в повному обсязі.
Також, у п. 5 Договору позики зазначено, що у разі, якщо валютний (обмінний) курс продажі доларів США встановлений АТ КБ «ПриватБанк» на дату повернення чергового щомісячного платежу буде складати 30,00 грн. (і більше) за 1 долар США, то оплаті підлягає сума в гривнях, яка розрахована за формулою: 741,25 доларів США (щомісячний платіж виражений у доларах США) помножений на коефіцієнт К, де К - це валютний (обмінний) курс продажі доларів США встановлений АТ КБ «ПриватБанк». Приклад розрахунку: $741,25 * 30,0 грн. = 22 237,50 грн. Або $741,25 * 31,0 = 22 978,75 грн.
Станом на день подання позову, борг за договором позики боржником позивачу не повернутий, і, з урахуванням офіційного курсу гривні до долара США та умов договору, сума основного боргу становить 427 831 грн., яка розрахована наступним чином:
2021 рік (дата повернення коштів - останній день кожного місяця):
- 4 місяці (30.09.21р., 31.10.21р., 30.11.21р., 31.12.21р.) 20 125,00 грн., що є еквівалентно 741,25 доларів США 25 центів за один місяць помножене на чотири місяці дорівнює 80 500 грн. 00 коп.;
2022 рік (до 01.04.2022 року) (дата повернення коштів - останній день кожного місяця):
- 3 місяці (30.01.22р., 28.02.22р., 31.03.22) обмінний курс не перевищував 30,00 грн./1 долар США; 20 125,00 грн., що є еквівалентно 741,25 доларів США за один місяць помножене на три місяці дорівнює 60 375,00 грн.
На дату щомісячного повернення коштів за період квітень-грудень 2022 валютний (обмінний) курс продажі доларів США встановлений АТ КБ «ПриватБанк» перевищував 30,00 грн. за 1 долар США, а саме:
-30.04.2022; курс долара США: 32,18 грн.; сума до повернення: 23 853,00 грн.;
-31.05.2022; курс долара США: 36,00 грн.; сума до повернення: 26 685,00 грн.;
-30.06.2022; курс долара США: 37,40 грн.; сума до повернення: 27 722,00 грн.;
-31.07.2022; курс долара США: 39,95 грн.; сума до повернення: 29 612,00 грн.;
-31.08.2022; курс долара США: 39,90 грн.; сума до повернення: 29 575,00 грн.;
-30.09.2022; курс долара США: 41,60 грн.; сума до повернення: 30 836,00 грн.;
-31.10.2022; курс долара США: 39,40 грн.; сума до повернення: 29 205,00 грн.;
-30.11.2022; курс долара США: 40,00 грн.; сума до повернення: 29 350,00 грн.;
-31.12.2022; курс долара США: 40,50 грн.; сума до повернення: 30 020,00 грн., а всього: 257 158,00 грн.
Загальна сума повернення коштів за 2022 рік: 60 375,00 грн. + 257 158,00 грн. = 317 533,00 грн.
Загальна сума повернення коштів за 2023 рік (дата повернення коштів - останній день січня): 30.01.2023р., курс долара США: 40,20 грн., сума до повернення: 741,25 доларів США * 40,20 грн. = 29 798,00 грн.
Загальна сума основного боргу до повернення: 80 500 грн. (2021р.) + 317 533,00 грн. (2022р.) + 29 798,00 грн. (2023р.) = 427 831 грн.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На підставі ч. 2 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи те, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами доводи позивача щодо невиконання боржником своїх зобов'язань за договором позики від 01.09.2021 № 1, неповернення ним боргу у строк визначений договором, до 30.08.2022, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_3 про стягнення основної суми боргу у розмірі 427 831 грн. є законними та обґрунтованими.
Крім того, за умовами укладеного між сторонами договору позики, п. 7, у разі прострочення виконання зобов'язання позичальником за даним договором, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також дванадцять процентів річних від простроченої суми.
Як передбачено ст. ст. 546, 549, 550, 551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Так як відповідач у строк, передбачений Договором, суму позики не повернув, то із нього на користь позивача підлягає стягненню сума процентів, у розмірі, що передбачені п. 7 Договору.
Так, згідно розрахунку заборгованості сума 12 % річних, передбачених п. 7 договору, - 21 391,00 грн., яка розраховується наступним чином: сума основного боргу: 427 831,00 грн.; гранична дата повернення: 30 серпня 2022р.; дата виникнення боргу: 01 вересня 2022р.; термін прострочки: з 01.09.2022 по 31.01.2023 (включно), або повних 5 місяців - вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень 2023 року. 12% річних складає 1 % за місяць.
Сума основного боргу помножено на 1 % (відсоток за 1 місяць) помножень на 5 місяців(термін прострочки), тобто 427 831,00 грн. * 1 * 5 = 21 391,00 грн.
Загальна сума річних складає: 21 391 грн.
З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 підлягає стягненню сума боргу за договором позики у загальному розмірі 449 222,00 грн., з яких з яких 427 831,00 грн. - основна сума боргу; 21 391,00 грн. - 12 % річних від простроченої суми.
Колегія суддів погоджується з зазначеним рішенням суду першої інстанції.
Судом першої інстанції вірно визначено норми матеріального та процесуального права, які мають бути застосовані під час розгляду справи.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (частина перша стаття 1047 ЦК України).
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику (див. постанову Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 04 вересня 2020 року у справі № 552/6989/16-ц (провадження № 61-3683св19), зазначено, що "за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15".
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частинах першій, другій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18).
У частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку.
Тлумачення абзацу 1 частини першої статті 1046, абзацу 1 частини першої статті 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, цивільним законодавством покладається обов'язок на позичальника повернути те, що він отримав на підставі договору позики. Це підтверджується використанням таких формулювань: "зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості" (абзац 1 частини першої статті 1046 ЦК України); "позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)" (абзац 1 частини першої статті 1049 ЦК України).
Отже, встановивши, що одержаних в позику коштів відповідач не повернув, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідним зазначити наступне.
Разом з апеляційною скаргою скаржником подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (а.с. 72).
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13 грудня 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено, призначено у справі почеркознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено експертам Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. Направлено експертам Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз оригінал досліджуваного документа - розписки; вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_1 ; експериментальні зразки печерку та підпису ОСОБА_1 . Зупинено апеляційне провадження у справі на час проведення експертизи.
15 січня 2024 року до Запорізького апеляційного суду надійшо клопотання судового експерта Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз - Кононенко Д.І. про надання додаткових документів із зразками підпису та почерку ОСОБА_1
16 січня 2024 року суддею доповідачем - Онищенко Е.А. направлено до Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз запит про направлення цивільної справи №336/1527/23 для вирішення клопотання судового експерта.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 31 січня 2024 року поновлено апеляційне провадження у справі, призначено справу до розгляду, зобов'язано ОСОБА_1 надати оригінали документів із вільними зразками почерку та підпису у кількості не менше 10-15 документів у судовому засіданні призначеному на 21 лютого 2024 року на 10 годину 30 хвилин.
14 лютого 2024 року до Запорізького апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про долучення вільних та умовно вільних зразків для проведення судової експертизи разом з якою надав оригінали трьох документів зі зразками почерку та підпису ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно ч.3 ст.103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.
Відповідно до положень ст. 107 ЦПК України, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.
При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими ЦПК для витребування доказів.
Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов'язаними зі справою, так і не пов'язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням такої експертизи.
Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов'язаний (зобов'язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи.
Вільні зразки по змозі повинні відповідати об'єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням.
Експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо).
Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів.
Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Оскільки відповідачем не надано на вимогу суду затребувану судовим експертом кількість додаткових документів із вільними зразками почерку та підпису ОСОБА_1 , не направлялись повторно до Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз договір позики №1, експериментальні та вільні зразки підпису та почерку відповідача для проведення почеркознавчої експертизи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2024 року.
Головуючий
Судді: