Справа № 304/1323/20
Закарпатський апеляційний суд
21.02.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 та її законного представника ОСОБА_9 , розглянув у закритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/347/22 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.05.2022.
Цим вироком:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Сімер, Перечинського району Закарпатської області, громадянин України, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , неодружений, з середньою освітою, несудимий, засуджений:
- за ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з 10.08.2020.
Речові докази: червоний наматрацник зі слідами біологічного походження, рушник сірого кольору зі слідами біологічного походження, бірюзову чоловічу футболку зі слідами біологічного походження, дитячі джинсові шорти синього кольору зі слідами біологічного походження, дитячу футболку сірого кольору зі слідами бурого кольору, схожими на кров, та дитячу і чоловічу нижню білизну знищено.
Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_6 10.08.2020 близько 03 год, знаходячись за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в кімнаті літньої кухні, попередньо запросив свою племінницю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для того щоб вона зробила йому масаж на спині. В подальшому ОСОБА_6 , розстібнув та зняв шорти разом з нижньою білизною малолітній ОСОБА_8 , маючи при цьому умисел на вчинення статевого акту з останньою.
В подальшому, діючи з прямим умислом, вчиняючи дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло особи, яка не досягла чотирнадцяти років, увів свій вказівний палець в статевий орган (піхву) своєї племінниці, після чого вже почав засовувати свій статевий член у її піхву, задовольняючи свої сексуальні потреби та не зважав на те, що потерпіла пручалась. Вирвавшись від ОСОБА_6 , малолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , втекла на горище домогосподарства, де пробула
-2-
невизначений час. Після чого, її знайшла ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та разом з ОСОБА_8 , звернулись по даному факту до поліції. На момент судово-медичного обстеження на тілі малолітньої ОСОБА_8 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синців на шкірних покривах нижньої третини лівого стегна по зовнішній поверхні, на внутрішній поверхні верхньої третини правого стегна та лівої здухвинної ділянки. Також відмічаються свіжі розриви дівочої пліви, які на момент огляду незначно кровоточать.
Тілесні ушкодження у вигляді синців на шкірних покривах нижньої третини лівого стегна по зовнішній поверхні, на внутрішній поверхні верхньої третини правого стегна та лівої здухвинної ділянки виникли внаслідок дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею по механізму здавлення, якими могли бути пальці рук сторонньої людини, які могли виникнути при обставинах на які вказує потерпіла і згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Наявні свіжі розриви дівочої пліви могли виникнути внаслідок введення у піхву тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук сторонньої людини, а також туго еластичний предмет, яким міг бути статевий член. Всі вище вказані ушкодження могли виникнути при обставинах на які вказує потерпіла. По давності виникнення всі вищевказані тілесні ушкодження, враховуючи також розриви дівочої пліви, вкладаються в час події, яка мала місце 10.08.2020. Розриви дівочої пліви вказує на те, що мав місце статевий акт у природній формі. Вище перерахований комплекс ушкоджень міг виникнути внаслідок зґвалтування або спроби зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_12 , 2009 року народження.
Згідно антропометричних даних та даних судово-цитологічного дослідження потерпіла є статево не зріла.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить вирок суду від 12.05.2022 скасувати, та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_6 за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України. Вважає вирок суду необґрунтованим і таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, з підставі допущеної неповноти судового розгляду. Докази, які надані стороною обвинувачення не підтверджують причетності ОСОБА_6 до зґвалтування малолітньої ОСОБА_8 . Зокрема протокол огляду місця події від 10.08.2020, проведений на підставі добровільної згоди власника будинку, не містить підпису такої особи. Крім того, понятими, які приймали участь у вказаній слідчій дії зазначено ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , однак протокол підписаний понятими ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які не приймали участі в огляді місця події. Крім того, суд безпідставно послався у вироку на речові докази, в тому числі й одяг малолітньої ОСОБА_8 , які містять сліди біологічного походження, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні експертні висновки, предметом дослідження яких були зазначені речові докази на предмет наявності біологічних слідів, їх належності учасникам кримінального провадження чи іншим особам. Речі, вилучені при огляді місця події від 10.08.2020, не можуть вважатись доказами причетності ОСОБА_6 до факту статевого контакту з малолітньою потерпілою. Наявний в матеріалах кримінального провадження висновок судово-медичної експертизи № 352 від 10.08.2020, відповідно до якого на тілі ОСОБА_6 виявлено ряд тілесних ушкоджень, які виникли внаслідок тупих тупогранних предметів по механізму тертя-ковзання, а також не виключено їх виникнення при ударянні об такі, не визначає тупогранні предмети як частини тіла
-3-
людини, тілесні ушкодження не визначає як такі, що могли бути отримання під час насильницького статевого акту. До того ж, згідно пояснень свідка ОСОБА_16 та обвинуваченого ОСОБА_6 , прослідковується той факт, що обвинувачений того дня перебував на ріці та міг отримати тілесні ушкодження внаслідок ударяння об річкове дно або від ковзання по ньому. Тим більше, що згідно висновку № 76 при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту пальців рук потерпілої встановлено відсутність епітеліальних клітин або крові, належних обвинуваченому ОСОБА_6 , з чого слідує, що встановлені судово-медичною експертизою від 10.08.2020 тілесні ушкодження у ОСОБА_6 , спричинені йому не потерпілою ОСОБА_8 . Окрім того, висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_8 № 353 віл 10.08.2020, сам по собі доводить лише факт природнього статевого акту, однак не вказує на причетність до нього ОСОБА_6 , що окремо підтверджується висновком цитологічної експертизи № 79 від 21.08.2020. Всі подальші висновки експертиз також не доводять причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та спростовують показання потерпілої щодо фактичних обставин, які мали місце 10.08.2020. До того ж суд безпідставно надав перевагу показанням свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_11 , які не були очевидцями події.
В запереченні на апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , прокурор Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_18 зазначає про її необгрунтованість та законність вироку суду першої інстанції. Наведені захисником твердження про відсутність належних доказів винуватості ОСОБА_6 не відповідають встановленим судом першої інстанції фактичним обставинам справи та дослідженим доказам. Зазначає також про безпідставність зазначених в апеляційній скарзі міркувань з приводу визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця від 10.08.2020 та неналежності висновків судово-медичних, цитологічних та інших експертиз. Наведені захисником твердження про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не відповідають дійсності та підлягають критичній оцінці. Незважаючи на невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, така була повністю доведена в судовому засіданні об'єктивними доказами, тому вирок суду від 12.05.2022 є законний і обґрунтований.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, доводи поданої апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, промову прокурора, потерпілої та її законного представника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши та перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
За приписами до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до
-4-
відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 загалом дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального Закону та Конвенції.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку.
Як слідує з вироку суду першої інстанції, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України не визнав, від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції України відмовився.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, на підтвердження його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, суд першої інстанції з дотриманням, передбачених процесуальним законом положень судового розгляду справи, дослідив усі наявні докази у справі та дав їм належну правову оцінку.
Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи вчинене щодо особи, яка недосягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, підтверджено наведеними у вироку показаннями малолітньої потерпілої ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , які були безпосередньо допитані в судовому засіданні і підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_6 .
Показаннями малолітньої потерпілої ОСОБА_8 , допитаної з участю представника служби у справах дітей ОСОБА_25 , психолога ОСОБА_26 стверджується, що 10.08.2020 вночі вона захотіла пити, пішла в кухню. В цей час ішов ОСОБА_6 , в руках ніс пиво та спитав у неї чому вона не спить, наказав іти спати, а сам пішов на кухню. Вона напилась води на першому поверсі в будинку і пішла лягти. Через декілька хвилин до кімнати, де вона спала прийшов ОСОБА_6 та попросив її зробити масаж. Сказав: «діло зроби, а потім спати підеш». Далі ОСОБА_6 пішов та вимкнув світло в кімнаті. Після чого він зняв з неї шорти та почав пхати пальці їй у піхву. Вона просилась додому та почала чинити йому опір. Він намагався розірвати на ній футболку. ОСОБА_6 казав їй, щоб вона не кричала, при цьому не бив, але погрожував та замахувався рукою. Після чого, вона відчула, як він почав засовувати їй в піхву свій статевий орган і відчула різкий біль. Від цього вона почала голосно кричати,
-5-
оскільки біль була сильна. В цей час вона почула голоси, які доносилися з подвір'я. По голосам вона впізнала свою старшу сестру ОСОБА_11 , яка там була зі своїм хлопцем на ім'я ОСОБА_27 . Коли ОСОБА_6 відчинив двері, вона відразу вибігла і направилася до свого будинку, де вилізла на горище та пробула там деякий час. Через певний час вона почула як її гукає сестра ОСОБА_11 , на що вона обізвалася. Розпитавши у неї про те, що з нею у своєму будинку робив ОСОБА_6 , ОСОБА_11 заставила її переодягнутися та на таксі, вони втрьох поїхали до поліції. Також звертала увагу на те, що в цей вечір вона ОСОБА_6 масаж не робила. Окрім того, повідомила, що ОСОБА_6 був трохи напідпитку, в цей день був на річці.
Психолог ОСОБА_26 зауважень щодо допиту потерпілої ОСОБА_8 не надала. Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_9 у судовому засіданні ствердила, що вона особисто не була очевидцем події про її обставини дізналась біля 03 години ночі, коли зателефонувала донька ОСОБА_11 і повідомила про приїзд працівників поліції. Після чого вже дізналася про події, які мали місце з ОСОБА_8 . Вона намагалась поговорити з ОСОБА_8 про події, але остання відмовилася та розмовляла тільки з психологом.
Показаннями свідка ОСОБА_11 встановлено, що 10.08.2020 близько 01 год вона знаходилася вдома разом зі своїм хлопцем ОСОБА_17 . Коли вони вийшли на вулицю, то почули плач з окремої прибудови, де проживає ОСОБА_6 . Було чутно як хтось стогне, хтось крикнув «ай больно». Після того як вона почула крик «вуйко не трогай» зрозуміла, що це плаче її сестра ОСОБА_8 і сказала ОСОБА_17 про це. Після чого плач припинився, ОСОБА_6 вийшов на вулицю та спитав, чому кричимо. Вона пішла шукати свою сестру, в кімнату до ОСОБА_6 вони не заходили, оскільки боялися. Через деякий час вона знайшла ОСОБА_8 в їхньому будинку на горищі. Потерпіла була дуже налякана, на ній була розірвана майка та сліди крові. Вона почала питати у ОСОБА_8 , що трапилося, на що остання повідомила про те, що ОСОБА_6 почав засовувати свій палець їй в піхву та потім ввів свій статевий член їй у піхву. Почувши це, вона наказала ОСОБА_8 переодягнутися, викликала таксі та вони втрьох поїхали в Перечинське відділення поліції. Також ствердила, що ОСОБА_8 перебувала в шоковому стані, одяг - майка на ній була мало розірвана. Крім того вказала, що саму подію не бачила, однак чула, що кричить її сестра ОСОБА_8 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 підтвердив, що 10.08.2020 близько 02 год ночі, він разом з ОСОБА_11 спали у неї вдома в с. Сімерах. Вночі він разом з ОСОБА_11 вийшли надвір та почули крики дитини: «вуйко мене болить» і так кілька разів. Вони прислухалися, і ОСОБА_11 сказала, що то голос її сестри ОСОБА_8 . Вони знаходились на подвір'ї на відстані 5-6 метрів від кімнати ОСОБА_6 . Через деякий час, на подвір'я вийшов ОСОБА_6 та почав кричати щоб вони йшли спати. Як вибігла ОСОБА_8 з дому ОСОБА_6 він не бачив. Після розмови ОСОБА_11 з потерпілою ОСОБА_8 , вони поїхали в поліцію.
Показаннями свідка ОСОБА_19 стверджується, що вона працює вчителем у Сімерській гімназії Перечинської міської ради Закарпатської області та являється класним керівником класу в якому навчається потерпіла ОСОБА_8 . З приводу подій, що мали місце вночі з 09.08.2020 на 10.08.2020 повідомила, що 09.08.2020 весь день бачила сім'ю потерпілої на річці. На наступний день потерпіла ОСОБА_8 перестала з нею спілкуватись.
Свідок ОСОБА_20 підтвердила, що працює психологом у навчальному закладі, де навчається потерпіла ОСОБА_8 . В період часу, коли мала місце подія, вона перебувала у щорічній оплачуваній відпустці. Їй зателефонували і запитали,чи може вона поїхати до ОСОБА_8 . Вона поїхала, бачила потерпілу ОСОБА_8 на другий день після поді, яка була збентежена та плакала. Також показала, що у неї дуже тісний контакт
-6-
з дитиною ОСОБА_8 , але остання навіть не згадала хто вона. Про всі події ночі 10.08.2020 їй розповіла ОСОБА_8 , однак деталі вона не розпитувала, щоб не травмувати потерпілу. На її переконання будь-яка дитина може фантазувати, але ОСОБА_8 ніколи не брехала їй, і що в цьому віці навряд чи дитина фантазувала щодо цієї події, оскільки вона навіть не зрозуміла, що відбулося.
Вина ОСОБА_6 в сукупності з показаннями потерпілої та свідків, підтверджується також іншими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме: протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, яким стверджено, що 10.08.2020 о 07 год до Перечинського ВП звернулася ОСОБА_9 , яка повідомила, що 10.08.2020 близько 03 год її брат - ОСОБА_6 за місцем свого проживання зґвалтував її малолітню доньку ОСОБА_8 , 2009 року народження.
Характеристикою директора Сімерської гімназії Перечинської міської ради Закарпатської області, стверджується, що ОСОБА_8 навчається у Сімерській гімназії з 2015 року. За роки навчання учениця показала себе, як зі зниженою мотивацією до навчального процесу. За характером замкнута, спокійна, вразлива, недовірлива дівчинка, має друзів у класі, на зауваження реагує холодно, без інтересу, але не агресивно, дуже дисциплінована, майже ніколи не вступає в конфлікти з вчителями та однокласниками, не порушує норм та правил поведінки, має позитивне ставлення до трудової діяльності: завжди відповідально ставиться до виконання. З дівчинкою, постійно займається психолог гімназії. Катерина виховується в неповній в багатодітній сім'ї.
Протоколом огляду місця події від 10.08.2020 підтверджується проведення огляду дворогосподарства АДРЕСА_1 . Зокрема, при огляді кімнати № НОМЕР_1 у житловій будівлі вказаного дворогосподарства, було виявлено та вилучено наматрацник червоного кольору зі слідами біологічного походження та рушник сірого кольору на якому виявлено сліди біологічного походження. Також, в ході огляду виявлено та вилучено чоловічу футболку бірюзового кольору з плямами. Окрім того, під час огляду на сходах до двоповерхового житлового будинку (який знаходиться на вказаному дворогосподарстві) біля дверей виявлено дитячі джинсові шорти синього кольору з плямами білого, або близького до нього кольору та дитяча футболка сірого кольору зі слідами бурого кольору схожими на кров - вказані речі в ході огляду було вилучено. Згідно протоколу огляду від 10.08.2020, було вилучено спідню білизну (дитячі труси), що надані для огляду малолітньою ОСОБА_8 , в присутності своєї матері ОСОБА_9 та вилучено чоловічі труси, які добровільно видав ОСОБА_6 .
Висновком судово-медичної експерта № 352 від 10.08.2020 встановлено, що у громадянина ОСОБА_6 на момент судово-медичного обстеження на тілі виявлено тілесні ушкодження у вигляді: рани в ділянці долонної поверхні лівої кисті, саден на шкірних покривах передньо-правої поверхні грудної клітки під соском та зовнішньої поверхні верхньої третини правої гомілки. Виникли вищевказані тілесні ушкодження внаслідок дії тупих тупогранних предметів по механізму тертя-ковзання, а також не виключено при ударянні об такі. По давності виникнення вищевказані тілесні ушкодження можуть вкладатися в час події, яка мала місце в ніч з 09.08.2020 на 10.08.2020. Дані тілесні ушкодження мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше шести днів і по цій ознаці згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Висновком експерта № 79 від 31.08.2020 встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні мазків-відбитків та змивів з статевого члена громадянина ОСОБА_6 в об. № 1 та 2 виявлені тільки поодинокі без'ядерні епітеліальні клітини,
-7-
статеву і групову належність яких встановити не виявляється можливим у зв'язку з повною відсутністю ядер, придатних для цитологічного дослідження. В мазках - відбитках та змиві з статевого члена громадянина ОСОБА_6 (об. № 1, 2) кров та епітеліальні клітини піхви не знайдені.
Висновком експерта № 76 від 28.08.2020 за результатами проведеної в період з 25.08.2020 по 28.08.2020 експертизи, стверджено, що при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту пальців рук потерпілої ОСОБА_8 в об. № 1, 2 виявлені епітеліальні клітини людини, які належать особі жіночої генетичної статі. Окрім того, вказано на те, що враховуючи групу крові потерпілої ОСОБА_8 , підозрюваного ОСОБА_6 та результати проведеного дослідження, можна зробити висновки, що знайдені в піднігтьовому вмісті пальців рук потерпілої ОСОБА_8 епітеліальні клітини людини жіночої генетичної статі можуть походити за рахунок епітеліальних клітин самої потерпілої ОСОБА_8 . Не виявлення антигена В, властивого підозрюваному ОСОБА_6 , у піднігтьовому вмісті пальців рук неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 (об. № 1, 2), дозволяє виключити можливість домішку його епітеліальних клітин. В піднігтьовому вмісті пальців рук неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 (об. № 1, 2) кров не знайдена.
Висновком експерта № 75 від 21.08.2020 за результатами проведення судово-медичного дослідження мазків вмісту піхви неповнолітньої ОСОБА_8 стверджено, що у неповнолітньої ОСОБА_8 встановлена помірна активність естрогенних гормонів, про що свідчить глікогеновий індекс - 71 % та індекс дозрівання, який відповідає ІІ-ІІІ типу реакції мазка.
Висновком експерта № 77 від 28.08.2020 встановлено, що за результатами проведення експертизи піднігтьового вмісту пальців правої руки підозрюваного ОСОБА_6 , при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту пальців правої руки (об № 1) підозрюваного ОСОБА_6 виявлені епітеліальні клітини людини, генетичну стать та групову належність яких встановити не виявляється можливим у зв'язку з відсутністю ядер придатних для цитологічного дослідження. В піднігтьовому вмісті пальців правої руки (об № 1) підозрюваного ОСОБА_6 кров не виявлена.
Висновком експерта № 454 від 20.08.2020 стверджено, що кров потерпілої ОСОБА_8 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО.
Висновком експерта № 455 від 20.08.2020 стверджено, що кров підозрюваного ОСОБА_6 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО.
Висновком експерта № 434 від 13.08.2020 встановлено, що за результатами проведення судово-медичної експертизи мазка і тампону із вмістом піхви неповнолітньої ОСОБА_8 в мазках (об № 1, 2) та у тампоні (об № 3) із вмістом піхви неповнолітньої ОСОБА_8 сперматозоїди не знайдені.
Висновком судово-психіатричної експертизи № 122 від 27.08.2020 стверджено, що ОСОБА_6 в період часу, який відноситься до інкримінованого йому діяння психічним захворюванням не страждав і не страждає ним в теперішній час. За своїм психічним станом ОСОБА_6 міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, як у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, а саме 10.08.2020, може і в теперішній час. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 не потребує.
Висновком експерта № 353 від 10.09.2020 встановлено, що на момент судово-медичного обстеження на тілі малолітньої ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синців на шкірних покривах нижньої третини лівого стегна по зовнішній поверхні, на внутрішній поверхні верхньої третини правого стегна та лівої здухвинної ділянки. Також відмічаються свіжі розриви дівочої пліви, які на момент огляду незначно кровоточать. Тілесні ушкодження у вигляді синців на шкірних покривах нижньої третини
-8-
лівого стегна по зовнішній поверхні, на внутрішній поверхні верхньої третини правого стегна та лівої здухвинної ділянки виникли внаслідок дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею по механізму здавлення, якими могли бути пальці рук сторонньої людини, які могли виникнути при обставинах на які вказує потерпіла і згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності. Наявні свіжі розриви дівочої пліви могли виникнути внаслідок введення у піхву тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук сторонньої людини, а також туго еластичний предмет, яким міг бути статевий член. Всі вище вказані ушкодження могли виникнути при обставинах на які вказує потерпіла. По давності виникнення всі вищевказані тілесні ушкодження, враховуючи також розриви дівочої пліви, вкладаються в час події, яка мала місце 10.08.2020. Розриви дівочої пліви вказують на те, що мав місце статевий акт у природній формі. Вище перерахований комплекс ушкоджень міг виникнути внаслідок зґвалтування або спроби зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_8 . Згідно антропометричних даних та даних судово-цитологічного дослідження потерпіла є статево незріла.
Висновком судово-психіатричного експерта № 455 від 30.09.2020 стверджено, що рівень загального психологічного розвитку малолітньої ОСОБА_8 відповідає її фактичному вікові; у неї немає розумової відсталості, однак відмічається педагогічна занедбаність; їй притаманна нормальна пам'ять, вона може відтворювати фактичний перебіг вчинюваних із нею дій у досліджуваній ситуації, але через її малолітній вік вона не розуміла фактичний зміст та не розуміла соціального значення цих дій. Проте чинила посильний опір, сильно кричала, тому що відчувала сильний біль. ОСОБА_8 здатна правильно сприймати фактичний перебіг вчинюваних із нею дій та може давати про це відповідні показання; у ОСОБА_8 немає підвищеної навіюваності; у справі немає даних про те, що ОСОБА_8 дає показання під впливом інших осіб; у ОСОБА_8 немає підвищеної схильності до фантазування. Згідно висновку експертизи, на час її проведення, малолітня ОСОБА_8 спокійна, в неї немає страхів. Питання щодо моральної шкоди залежить від того, чи нанесені ОСОБА_8 страждання, шкода її психічному здоров'ю. Не будучи медичним експертом, експерт-психолог не може давати висновок про стан здоров'я ОСОБА_8 .
Наведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ст. 94 КПК України оцінено кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення та їх обґрунтовано покладено в основу вироку.
Таким чином, з матеріалів кримінального провадження та вироку вбачається, що судом першої інстанції були досліджені всі надані сторонами докази в повному обсязі і дана їм належна оцінка у вироку, судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для кримінального провадження, докази на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є належними, допустимими, достатніми та достовірними, не містять протиріч. Оцінивши їх відповідно до вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що у діях ОСОБА_6 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України а саме, зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи, вчинене щодо особи, яка недосягла
-9-
чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, а тому доводи сторони захисту, викладені у поданій апеляційній скарзі щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими і такі відхиляє.
Установивши в порядку статті 91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, належність та допустимість доказів, з урахуванням доводів сторони захисту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
На переконання колегії суддів, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення у кримінальному провадженні, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому розслідуванні докази й дав їм у їх сукупності належну оцінку, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
Твердження захисника про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, спростовуються поясненнями малолітньої потерпілої ОСОБА_8 , яка з впевненістю, вільно, чітко, детально та послідовно розповіла про обставини її зґвалтування ОСОБА_6 . При цьому, допит в судовому засіданні малолітньої потерпілої проводився з дотриманням вимог ст. 226, 354 КПК України за участю представника органу опіки та піклування, педагога та психолога, крім того, такий допит проводився з іншого приміщення суду в режимі відеоконференції.
Після допиту малолітньої потерпілої педагог та психолог суду показали, що питання потерпілій ОСОБА_8 були поставлені у зрозумілій формі, тиску при цьому на потерпілу не було і суд може взяти до уваги надані нею відповіді.
Враховуючи наведене, відсутні підстави ставити під сумнів показання потерпілої, оскільки вони узгоджуються з представленими стороною обвинувачення письмовими доказами, у тому числі з висновком експерта № 353 від 10.09.2020 відносно потерпілої, який також спростовує доводу сторони захисту, відповідно до якої у потерпілої виявлені тілесні ушкодження якими могли бути пальці рук сторонньої людини, які могли виникнути при обставинах на які вказує потерпіла. Також відмічаються свіжі розриви дівочої пліви, які могли виникнути внаслідок введення у піхву тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук сторонньої людини, а також туго еластичний предмет, яким міг бути статевий член. Всі вище вказані ушкодження могли виникнути при обставинах на які вказує потерпіла. По давності виникнення всі вищевказані тілесні ушкодження, враховуючи також розриви дівочої пліви, вкладаються в час події, яка мала місце 10.08.2020. Розриви дівочої пліви вказують на те, що мав місце статевий акт у природній формі. Вище перерахований комплекс ушкоджень міг виникнути внаслідок зґвалтування або спроби зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_8 , а також з протоколом огляду місця події, яким зафіксована обстановка у будинку після вчинення кримінального правопорушення.
Окрім того, показання потерпілої, підтверджені показаннями ОСОБА_11 , яка бачила малолітню потерпілу безпосередньо після пригоди в будинку на горищі та ОСОБА_17 , який також перебував у дворі будинку та чув крики потерпілої, при цьому зазначеним свідкам ОСОБА_8 після вказаних подій повідомила, що її зґвалтував саме ОСОБА_6 .
Підстави сумніватись у вказаних показаннях свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_17 відсутні, оскільки їх показання логічні, стабільні, несуперечливі, підтверджені взаємно, а також підтверджені іншими доказами у кримінальному провадженні, зокрема показаннями потерпілої, даними протоколу огляду місця події та висновком судово-медичної експертизи, проведеного відносно потерпілої ОСОБА_8 , яким у останньої виявлено тілесні ушкодження, характерні для зґвалтування.
-10-
Під час дослідження матеріалів кримінального провадження також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що потерпіла ОСОБА_8 , свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_11 , з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого у зазначеному кримінальному правопорушенні, а тому судом показання потерпілої та вказаних свідків обґрунтовано визнано правдивими та такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
До того ж підстав не довіряти показанням потерпілої й свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_11 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведені до присяги, у суду не було, а під час апеляційного розгляду стороною захисту не наведено доводів, які б давали колегії суддів підстави вважати, що потерпіла та вказані свідки давали показання у суді першої інстанції з метою обмови обвинуваченого.
При цьому, колегія суддів враховує те, що захисник у поданій апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду не заявляв клопотань про дослідження доказів на підтримання доводів апеляційної скарги.
Твердження сторони захисту в частині того, що ніяких протиправних дій щодо потерпілої ОСОБА_8 обвинувачений ОСОБА_6 не вчиняв, колегія суддів визнає неспроможними та такими, що не відповідають а ні зафіксованій оглядом обстановці місця події, а ні характеру та наявності тілесних ушкоджень потерпілої, і нічим не підтверджується, а навпаки, спростовується сукупністю досліджених в ході судового розгляду доказів, якими в повному обсязі вичерпно підтверджено висновки слідства щодо фактичних обставин кримінального правопорушення та правильності його правової кваліфікації.
Також колегія суддів враховує те, що потерпіла ОСОБА_8 відразу, без перерви у часі, після зґвалтування повідомила своїй сестрі - ОСОБА_11 про вчинення щодо неї ОСОБА_6 кримінального правопорушення, про що негайно було повідомлено поліцію.
Показаннями свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_11 підтверджується також те, що вони перебуваючи у дворі, разом почули дитячий крик та стогін, який припинився, після того, як до двору з будинку вийшов ОСОБА_6 , а ОСОБА_28 одразу після чого була виявлена її сестрою ОСОБА_11 на горищі їхнього будинку в розірваній майці та у крові.
Судом також ретельно досліджувалися та перевірялися інші матеріали кримінального провадження, зокрема: протокол огляду місця події, висновки експертиз.
Наведеними доказами, яким суд дав належну оцінку, спростовуються твердження захисника наведені в апеляційній скарзі про відсутність в матеріалах кримінального провадження належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Разом з тим, аналізуючи у даному випадку позицію обвинуваченого в суді першої інстанції та співставляючи її з обвинуваченням, що йому інкримінується, а також з показаннями учасників судового провадження та з іншими доказами, дослідженими судом, які повністю викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про те, що вищезазначені показання та інші наведені судом докази мають характер логічних, послідовних та об'єктивних. Зазначені докази винуватості ОСОБА_6 є такими, що доповнюють одне одного, не змінювалися протягом всього провадження у справі, є належними, достовірними, допустимими, достатніми та такими, що не суперечать Конституції та нормам КПК України.
Слід визнати необгрунтованими й доводи захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вивченням матеріалів кримінального провадження не встановлено даних, які б свідчили про неповноту та необ'єктивність дослідження судом наданих доказів у даному провадженні.
-11-
Таким чином, колегія суддів вважає, що давши належну оцінку всім зібраним доказам у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні і вважати, що останнього незаконно засуджено за вказані злочинні дії, немає підстав.
На думку апеляційного суду, не знаходять свого підтвердження і доводи захисника щодо неврахування судом показань свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , щодо поганих стосунків ОСОБА_6 зі свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , які нібито оговорили ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення. Зазначені твердження були предметом розгляду суду першої інстанції, яким суд дав належну критичну оцінку та з яким погоджується і колегія суддів, з огляду на те, що вказані свідки не були очевидцями самої події та їх показання, здебільшого, стосуються характеризуючих даних обвинуваченого ОСОБА_6 , і такі спрямовані на не доведення вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та направлені на уникнення ним кримінальної відповідальності.
Щодо доводів захисника про можливість іншого механізму отримання обвинуваченим виявлених у нього тілесних ушкоджень, зокрема шляхом тертя-ковзання об річкове дно, з огляду на дані висновку судово-медичної експертизи від № 352 від 10.08.2020, то такі не спростовують факт вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, з огляду на наведені вище докази, яким суд дав належну оцінку і колегія суддів визнає їх такими, що ґрунтуються на суб'єктивному тлумаченні фактичних обставин та направлені на введення суду в оману та уникнення ОСОБА_6 кримінальної відповідальності за вчинене.
У ході аналізу доводів апеляційної скарги підстав для закриття кримінального провадження, судом апеляційної інстанції встановлено не було, адже винуватість ОСОБА_6 підтверджується належними, допустимими, достовірними доказаними, безпосередньо дослідженими та оціненими на основі власного переконання судом першої інстанції.
Доводи захисника про зазначення у протоколі огляду місця події від 10.08.2020 понятими ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , та його підписанням іншими понятими, то колегія суддів відмічає, що зазначення прізвища ОСОБА_15 , при тому, що підписи співпадають, є нічим іншим як технічною опискою, яка не свідчить про незаконність проведеної слідчої дії та не ставить під сумнів допустимість вказаного протоколу як доказу.
Твердження захисника про те, що речові докази не досліджувались під час судового розгляду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки стороною захисту ні під час судового розгляду в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду, не заявлялось клопотань про їх дослідження.
Також безпідставними визнаються доводи захисника про те, що експертним шляхом у ОСОБА_6 не встановлено епітеліальних клітин потерпілої ОСОБА_8 , оскільки їх відсутність не може безумовно свідчити про його непричетність до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, відсутність на тілі (або в тілі), на речах потерпілої, а також у піднігтьовому вмісті пальців рук генетичних слідів ОСОБА_6 , з огляду на не доведення обвинуваченим статевого акту до його фізіологічного завершення, а також відсутності фізичного супротиву потерпілої діям обвинуваченого, також не свідчить про непричетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення
На переконання колегії суддів, під час досудового розслідування та при розгляді кримінального провадження в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, проведено необхідну експертизу, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону кримінального правопорушення, допитані
-12-
всі особи, показання яких має істотне значення для кримінального провадження. Тому апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги захисника про відсутність належних доказів вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є безпідставними і такі апеляційним судом відхиляються.
Беручи до уваги викладене, апеляційний суд вважає, що давши належну оцінку всім зібраним доказам у сукупності відповідно до вимог ст. 94 КПК України, врахувавши поведінку всіх учасників під час вчинення кримінального правопорушення, суд дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у кримінальному правопорушенні, за яке його притягнуто до кримінальної відповідальності.
Та обставина, що суд по-іншому оцінює наведені у вироку докази порівняно з оцінкою їх стороною захисту в апеляційній скарзі, не свідчить про необ'єктивність чи упередженість суду. Тому доводи апеляційної скарги захисника про неправильну оцінку доказів судом у вироку є безпідставними і такі відхиляються.
Із вироку вбачається, що на підставах тих доказів, які були предметом перевірки в судових засіданнях, з достатньою повнотою з'ясовано всі обставини зазначеного у вироку кримінального правопорушення, а твердження захисника про недоведеність вини ОСОБА_6 у зазначеному кримінальному правопорушенні, а також доводи про відсутність у кримінальному провадженні достовірних доказів його вини у кримінальному правопорушенні, за яке його притягнуто до кримінальної відповідальності, належно перевірялися в судовому засіданні й обгрунтовано визнані безпідставними.
З огляду на те, що дослідженням матеріалів кримінального провадження не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження судом обставин кримінального провадження, немає підстав вважати, що у ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду, яка викликає необхідність скасування вироку, на чому захисник наголошує у своїй апеляційній скарзі.
Отже, на підставі оцінки й аналізу наведених доказів суд правильно визнав винним ОСОБА_6 у вказаному кримінальному правопорушенні та правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 152 КК України, як зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи вчинене щодо особи, яка недосягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
Інші доводи апеляційної скарги захисника вказаних висновків суду не спростовують, оскільки судом першої інстанції в повній мірі встановлено та належним чином оцінено і враховано всі обставини, які за законом повинні бути врахованими при розгляді кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
-13-
Цих вимог кримінального закону, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував наявність обставини, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, а також те, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 152 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, характер суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, та дані про особу винного, який має постійне місце проживання, неодружений, характеризується позитивно за місцем проживання, на обліку в психіатра чи нарколога не перебуває, раніше не судимий. Обставин, які згідно ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченому судом першої інстанції не встановлено.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення відносно малолітньої дитини, проти її життя та здоров'я, проти її особистої волі, з посяганням на недоторканість, які мають характер насильницьких, відсутності пом'якшуючих покарання обставин обвинуваченого, тяжкості наслідків - фізичних та моральних страждань, завданих потерпілій та тих наслідків, які можуть негативно проявитися у майбутньому в статевому розвитку неповнолітньої потерпілої та з урахуванням даних щодо особи винного, на підставі всебічного врахування фактичних обставин кримінального провадження у їх сукупності, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства і призначив покарання в межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення, яке за своїм видом та розміром, слід вважати справедливим.
Разом з тим, враховуючи наявність такої обтяжуючої вину обставини, як вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції вийшов за межі пред'явленого органом досудового розслідування обвинувачення.
Відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за виключенням випадків, коли суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Пунктом 6 статті 291 КПК України визначено, що окрім іншого, обвинувальний акт має містити відомості щодо наявності або відсутності обставин, які обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченому.
Відповідно до змісту обвинувального акту за зміненим обвинуваченням (т. 4 а.к.п. 45-52) за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого встановлено вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
Отже, пославшись у вироку на обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, суд не тільки вийшов за межі пред'явленого обвинувачення, а й погіршив його становище, що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим вирок суду підлягає зміні.
Крім того, колегія суддів враховує, що Верховною Радою України 19.12.2019 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та
-14-
статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи», а також створено відповідний Реєстр для забезпечення збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку, узагальнення даних про осіб, які вчинили злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Вищевказаним Законом внесені зміни до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, якою встановлені вимоги до змісту вироку, а саме зазначено, що в резолютивній частині обвинувального вироку, окрім іншого, зазначається рішення про включення інформації про обвинуваченого у вчиненні злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню, однак суд першої інстанції залишив дане питання поза увагою.
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи те, що ОСОБА_6 визнаний винуватими у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вирок суду в цій частині також підлягає зміні шляхом доповнення його резолютивної частини рішенням про включення інформації про обвинуваченого ОСОБА_6 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Така зміна вироку суду першої інстанції з огляду на правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.10.2022 (справа № 749/861/20, провадження № 51-4981км21), не погіршує становища обвинуваченого.
Інших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні апеляційним судом не встановлено, тому відсутні передбачені ст. 409 КПК України підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду першої інстанції; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.05.2022 щодо ОСОБА_29 змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 , - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
-15-
Включити інформацію про ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, як особу, яка вчинила таке кримінальне правопорушення.
На ухвалу Закарпатського апеляційного суду безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді