ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
20 лютого 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2015/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників сторін:
від позивача: Я.В. Баєнко
від відповідача: К.О. Бедереу
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства «Діамант»
на рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 (суддя Ю.С. Бездоля, м.Одеса, повний текст складено 10.10.2023)
у справі №916/2015/23
за позовом Приватного підприємства «Тімурагро»
до відповідача: Фермерського господарства «Діамант»
про стягнення 200000,00 грн,
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
У травні 2023 року Приватне підприємство «Тімурагро» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Діамант», в якій просило стягнути з відповідача 200 000,00 грн безпідставно отриманих коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 1212 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що кошти в сумі 200000,00 грн є безпідставно набутими відповідачем, оскільки позивач грошові кошти у вказаній сумі перерахував на підставі платіжного доручення від 07.07.2020 №2053, в якому у призначенні платежу міститься посилання на договір №БП-2020/07/07 від 07.07.2020, однак такий правочин вчинено не було, а гроші перераховано відповідачу помилково.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 позовні вимоги Приватного підприємства «Тімурагро» задоволено повністю. Стягнуто з Фермерського господарства «Діамант» на користь Приватного підприємства «Тімурагро» 200000,00 грн та 3000,00 грн судового збору.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на ненадання жодною зі сторін договору зворотної фінансової допомоги №БП-2020/0707 від 07.07.2020, на який є посилання у платіжному дорученні №2053 від 07.07.2020 про перерахування коштів, а також з огляду на відсутність у матеріалах справи інших доказів наявності між сторонами станом на момент перерахування коштів договірних правовідносин, перераховані за вказаним платіжним дорученням кошти у розмірі 200000,00 грн є безпідставно набутими, а, отже, враховуючи неповернення відповідачем цих коштів позивачу, у відповідача наявний обов'язок повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти в сумі 200000,00 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Фермерське господарство «Діамант» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 у справі №916/2015/23 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На переконання скаржника, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню у повному обсязі, як таке, що винесено незаконно і необґрунтовано, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.
Зокрема, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не врахував докази та пояснення відповідача, викладені ним у відзиві та наведені під час судових засідань, а саме, стосовно суперечливості тверджень з боку позивача у позовах за справами №916/1572/22 та №916/2015/23 щодо підстав здійснення перерахування 200000,00 грн на рахунок відповідача за платіжним дорученням від 07.07.2020 №2053.
Так, Фермерське господарство «Діамант» зазначило про суперечливу поведінку позивача, оскільки під час розгляду справи №916/1572/22 за позовом Приватного підприємства «Тімурагро» до Фермерського господарства «Діамант» про стягнення основного боргу у розмірі 200000,00 грн та інфляційних втрат, пені, 3% річних, Приватне підприємство «Тімурагро» розцінило перерахування коштів за платіжним дорученням №2053 від 07.07.2020, як надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги на підставі договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №БП-2020/0707 від 07.07.2020, та своєю поведінкою дало зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення обов'язку повернення відповідачем перерахованих коштів за платіжним дорученням №2053 від 07.07.2020, адже звернулося до суду із заявою про залишення позову без розгляду у зв'язку з тим, що потреба у позові у справі №916/1572/22 відпала. В той же час, у цій справі №916/2015/23 Приватне підприємство «Тімурагро» вже вказує про те, що кошти в сумі 200000,00 грн є безпідставно набутими Фермерським господарством «Діамант», оскільки договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №БП-2020/0707 від 07.07.2020 вчинено не було.
За доводами скаржника, із ухвали Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 у справі №916/1572/22 про залишення позову без розгляду вбачається наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, до яких не може застосовуватись положення статті 1212 Цивільного кодексу України, а ненадання до суду відповідачем договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, на який міститься посилання у платіжному дорученні №2053 від 07.07.2020, не є доказом відсутності договірних відносин між сторонами.
При цьому скаржник зазначив, що у зв'язку зі смертю єдиної фінансово відповідальної особи Фермерського господарства «Діамант» ОСОБА_1 , наразі не має змоги самостійно встановити підстави перерахування грошей у розмірі 200000,00 грн за платіжним дорученням від 07.07.2020 №2053, а тому у Фермерського господарства «Діамант», з огляду на позицію позивача у справі №916/1572/22, відсутні підстави вважати, що грошові кошти за платіжним дорученням №2053 були перераховані позивачем безпідставно.
Також у апеляційній скарзі скаржник зауважив на тому, що на даний час дії державного реєстратора Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області Кравченка Н.С. щодо вчинення реєстраційних дій 20.07.2023 та 21.07.2023 №1005481070021000060 призвели до змін у записах в реєстрі щодо Фермерського господарства «Діамант», зокрема щодо керівника, засновників (учасників) господарства без законних на те підстав.
На переконання відповідача, наразі ОСОБА_2 є незаконним членом господарства у зв'язку з тим, що родинні стосунки із засновником ОСОБА_1 були припинені з моменту розірвання шлюбу рішенням Тарутинського районного суду Одеської області у справі № 514/592/20 від 24.09.2020 року. Спадкоємцями вживаються заходи щодо скасування відповідних реєстраційних дій, а саме, ОСОБА_3 (матір'ю, спадкоємицею ОСОБА_1 ) подано скаргу, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.08.2023 за № СК-3112-23, у задоволенні якої відмовлено відповідно до Наказу Міністерства юстиції України за №2482/7 від 26.10.2023 з огляду на висновки центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 18.09.2023 року.
Позиція позивача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу (вх.3504/23/Д5 від 26.12.2023) позивач погодився з мотивами оскаржуваного рішення суду, у зв'язку з чим просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що позов у справі №916/1572/22 було подано у зв'язку із тим, що позивач вважав, що відповідач укладав раніше з позивачем відповідний договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, проте вказаний договір на момент звернення до суду у позивача був відсутній, з огляду на що Приватне підприємство «Тімурагро» вважало, що даний договір знаходився у Фермерського господарства «Діамант». Однак, як було встановлено, вказаний договір був відсутнім як у позивача, так і у відповідача, також були відсутні будь-які відомості щодо його укладання, що означає те, що позивач перерахував вказані грошові кошти на рахунок відповідача безпідставно (перебуваючи в омані щодо факту укладання договору). Саме з підстав відсутності договору - підстави для перерахування грошових коштів позовну заяву було залишено без розгляду.
Також позивач вказав про те, що апелянтом підтверджено перерахування грошових коштів з рахунку позивача на його рахунок на підставі платіжного доручення №2053 від 07.07.2020; не спростовано недопустимості доказу - оригіналу платіжної інструкції, наявного в матеріалах справи з приводу перерахування вказаних грошових коштів за платіжним дорученням №2053 від 07.07.2020; не надано жодного доказу, який би підтверджував наявність підстав для обліку на своїх банківських рахунках належної позивачу грошової суми, яка відноситься до предмету позовної заяви; не надано бухгалтерської та іншої первинної документації, яка б свідчила про наявність підстав для обліку на своїх рахунках відповідної грошової суми.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга подана 31.10.2023 через систему «Електронний суд» (вх.№3504/23 від 31.10.2023).
Одночасно з поданням апеляційної скарги скаржником подано заяву про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Також одночасно з поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання (вх.№3504/23/Д1 від 31.10.2023) про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: копій 1, 3 - 4 сторінок Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 18.10.2023; копії статуту Фермерського господарства «Діамант», затвердженого у новій редакції загальними зборами членів Фермерського господарства «Діамант», оформленим протоколом №4 від 29.01.2018; копії наказу Міністра юстиції України від 26.10.2023 №2482/7 разом з висновком центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.08.2023 за № СК-3112-23.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.
14.11.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи № 916/2015/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Діамант» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2023у справі № 916/2015/23 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 поновлено Фермерському господарству «Діамант» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 у справі №916/2015/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Діамант» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 у справі №916/2015/23. Встановлено позивачу строк до 21.12.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 у справі №916/2015/23. Запропоновано Приватному підприємству «Тімурагро» у строк до 21.12.2023 подати свої міркування або заперечення щодо заявленого скаржником клопотання.
22.12.2023 від Фермерського господарства «Діамант» надійшло клопотання (вх.№3504/23/Д3 від 22.12.2023) про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме, процесуальних документів у справах №916/1574/22, №916/1572/22, №916/1573/22, №916/2014/23, №916/2016/23, №916/2131/22, №916/1570/22, №910/19794/21. Подання вказаних документів скаржник пояснив необхідністю належного обґрунтування своєї позиції, висловленої у відзиві та під час судових засідань, і упередження намагань позивача заперечити факт визнання ним укладеного договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги БП-2020/0707 від 07.07.2020.
26.12.2023 від Приватного підприємства «Тімурагро» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3504/23/Д5 від 26.12.2023), разом з доказами його направлення на адресу скаржника.
У відзиві на апеляційну скаргу щодо заявленого апелянтом клопотання про долучення додаткових доказів відповідач зазначив, що долучення скаржником доказів на стадії апеляційного розгляду справи є необґрунтованим, натомість скаржник не був позбавлений можливості долучати докази, давати заяви по суті справи протягом розгляду справи у суді першої інстанції, як на підготовчому судовому засіданні, так і при розгляді справи по суті.
Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що у зв'язку із системними неполадками у роботі платформи «Електронного суду», які мали місце у період з 19.12.2023 по 22.12.2023, даний відзив, незважаючи на те, що його було сформовано для передачі через «Електронний суд» заздалегідь (за винятком цього доданого тексту) та направлено на підписання, відзив не відправився на сервер «Електронного суду», у зв'язку із чим було видалено документ зі складу «Підписаних» та сформовано його заново.
З урахуванням викладеного, позивач просив визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, враховуючи також й те, що зазначені обставини були загальновідомими, та долучити його до матеріалів справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 відмовлено Фермерському господарству «Діамант» у задоволенні клопотання (вх.№3504/23/Д1 від 31.10.2023) про долучення до матеріалів справи доказів.
Відхиляючи клопотання апелянта (вх.№3504/23/Д1 від 31.10.2023) про долучення до матеріалів справи доказів, колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
У відповідності до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.
Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - позивача).
При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Вказані положенні закріплені законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.
У клопотанні про долучення доказів (вх.№3504/23/Д1 від 31.10.2023) скаржник зазначив, що долучені докази не були подані до суду з причин, що об'єктивно не залежали від нього, однак такі причини не наводить.
Колегія суддів відхилила заявлене апелянтом клопотання про залучення нових доказів (витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 18.10.2023, та наказу Міністра юстиції України від 26.10.2023 №2482/7), оскільки така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19, від 03.11.2021 у справі № 915/951/20.
Стосовно долучення до матеріалів справи копії статуту Фермерського господарства «Діамант», затвердженого у новій редакції загальними зборами членів Фермерського господарства «Діамант», оформленим протоколом №4 від 29.01.2018, колегія суддів зазначає, що витяг із вказаного статуту наявний в матеріалах справи. Однак скаржник жодним чином не обґрунтував причин, з яких копія статуту не могла бути подана до суду першої інстанції у встановленому процесуальним законом порядку.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд відхилив клопотання скаржника про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, у зв'язку з чим не прийняв до розгляду в якості доказів наданих апелянтом документів, які скаржник просив долучити до матеріалів справи у клопотанні (вх.№3504/23/Д1 від 31.10.2023), зазначивши при цьому, що не враховуватиме зазначені у вказаному документі обставини.
Також ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 запропоновано Приватному підприємству «Тімурагро» у строк до 12.01.2024 подати свої міркування або заперечення щодо заявленого скаржником клопотання (вх.№3504/23/Д3 від 22.12.2023) про долучення додаткових доказів. Продовжено Приватному підприємству «Тімурагро» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 26.12.2023 (до фактичної дати подання). Розгляд справи №916/2015/23 призначено на 20.02.2023 об 11:00 год.
03.01.2024 Приватним підприємством «Тімурагро» подано заперечення (вх.№3504/23/Д6 від 03.01.2024) на клопотання скаржника (вх.№3504/23/Д3 від 22.12.2023) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме, процесуальних документів у справах №916/1574/22, №916/1572/22, №916/1573/22, №916/2014/23, №916/2016/23, №916/2131/22, №916/1570/22, №910/19794/21.
Так, заперечуючи проти клопотання апелянта, позивач зазначив, що навіть при поданні додаткових доказів вже на стадії апеляційного перегляду справи, відповідач так і не надав докази, які б відповідали наведеним у законі критеріям належності, більш того, скаржник не зазначив й про наявність в нього оригіналів вказаних доказів, а у разі їх відсутності - про наявність їх в будь-якої іншої особи, та у випадку неможливості їх отримання - не заявив також і клопотання про їх витребування.
Щодо матеріалів справ №№916/2014/23, 916/2016/23, 916/1574/22, 916/1573/22, 910/19794/21, 916/1570/22, 916/2131/22 позивач зазначив, що вони ніяким чином не пов'язані із предметом доказування в рамках даної справи, більш того стосуються стягнень зовсім інших грошових сум, а не 200000,00 грн, наявність правових підстав стягнення яких входило у предмет доказування в рамках даної справи, більш того в рамках даних справ не було проголошено жодних рішень та вони не мають преюдиційного характеру. У справі №916/1572/22 позовну заяву залишено без розгляду, а ухвали судів з процесуальних питань не можуть встановлювати обставин, пов'язаних із предметом доказування у конкретній справі, оскільки такі факти можуть бути встановлені лише шляхом оцінки встановлених фактичних обставин при вирішенні спору по суті шляхом дослідження доказів у судовому засіданні.
Крім того, позивач зазначив, що скаржник не був позбавлений можливості долучати докази, давати заяви по суті справи протягом розгляду справи у суді першої інстанції, як на підготовчому судовому засіданні, так і при розгляді справи по суті. Жодних поважних причин неподання тих самих документів в суді першої інстанції аплянт не навів.
В судовому засіданні, яке відбулось 20.02.2024, у задоволенні клопотання Фермерського господарства «Діамант» (вх.№3504/23/Д3 від 22.12.2023) про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме, процесуальних документів у справах №916/1574/22, №916/1572/22, №916/1573/22, №916/2014/23, №916/2016/23, №916/2131/22, №916/1570/22, №910/19794/21, протокольною ухвалою було відмовлено з посиланням на частину третю статті 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені скаржником причини неподання доказів до суду першої інстанції не є тим винятковим випадком, який об'єктивно унеможливив своєчасне вчинення цієї процесуальної дії в суді першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
В матеріалах справи наявне платіжне доручення №2053 від 07.07.2020, відповідно до якого платник - Приватне підприємство «Тімурагро» (позивач) перерахував на користь Фермерського господарства «Діамант» (відповідача) 200000,00 грн із призначенням платежу: «Безвідсоткова зворотня фінансова допомога згідно договору №БП-2020/0707 від 07.07.2020».
У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/1572/22 за позовом Приватного підприємства «Тімурагро» до Фермерського господарства «Діамант» про стягнення основного боргу у розмірі 200000 грн, інфляційних втрат у розмірі 39949,44 грн, пені у розмірі 11945,39 грн та 3% річних у розмірі 8871,28 грн. Позовні вимоги у справі №916/1572/22 обґрунтовувались неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №БП-2020/0707 від 07.07.2020 в частині повного та своєчасного повернення позики. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 задоволено заяву позивача в частині залишення позову без розгляду та залишено позов у справі №916/1572/22 без розгляду.
Неповернення Фермерським господарством «Діамант» коштів у розмірі 200000,00грн, отриманих від Приватного підприємства «Тімурагро» згідно платіжного доручення від 07.07.2020 №2053, стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом в рамках цієї справи №916/2015/23.
Позиція суду апеляційної інстанції
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, у постанові від 05.12.2018 у справі №367/6344/16-ц.
Відповідачем за вимогою про стягнення коштів на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України має бути учасник цивільних відносин, який безпосередньо та безпідставно збагатився за рахунок позивача.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.
Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні та жодною зі сторін не подано до суду договору зворотної фінансової допомоги №БП-2020/0707 від 07.07.2020, на який є посилання у платіжному дорученні про перерахування коштів, у зв'язку з чим є недоведеним факт укладення між сторонами такого договору, про що вірно зазначив місцевий господарський суд.
За встановлених у цій справі фактичних обставин та правового регулювання колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що перераховані за платіжним дорученням №2053 від 07.07.2020 кошти у розмірі 200000,00 грн є безпідставно набутими, а отже, з огляду на неповернення відповідачем цих коштів позивачу, у відповідача наявний обов'язок повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти в сумі 200000,00 грн.
Відтак, позовні вимоги Приватного підприємства «Тімурагро» є доведеними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
При цьому Господарський суд Одеської області правильно не прийняв до уваги посилання відповідача на недоведеність підстав позову та на наявність суперечливих тверджень з боку позивача у позовах за справами №916/1572/22 та №916/2015/23 щодо підстав перерахування 200000,00 грн, оскільки позов у справі №916/1572/22 про стягнення заборгованості за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №БП-2020/0707 від 07.07.2020 був залишений ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 без розгляду, тобто спір між сторонами не вирішувався, наявні в матерілах справи докази не досліджувалися. Разом з тим, у цій справі №916/2015/23 відсутні відомості про укладення вказаного договору, ані позивачем, ані відповідачем доказів такого укладення до суду не надано, відповідно, позов у даній справі позивачем подано за обґрунтування відсутності правової підстави для отримання відповідачем вказаних коштів.
Висновки суду апеляційної інстанції
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Діамант» залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 у справі №916/2015/23 залишити без змін.
3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.02.2024.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран