Справа № 446/872/22
23.02.2024 м. Кам'янка-Бузька
Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ;
особи, щодо якого
розглядається клопотання ОСОБА_4 ;
захисника ОСОБА_5 ;
представника заявника ОСОБА_6 ,
представника органу опіки та піклування ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву завідувача Кам'янка-Бузької районної поліклініки ОСОБА_8 про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку ОСОБА_4 ,
12.02.2024 до суду надійшла заява представника заявника поліклінічного відділення Кам'янка-Бузької ЦРЛ - ОСОБА_6 про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку ОСОБА_4 , 1961 р.н., яка була продовжена ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 24.08.2023.
В обгрунтування такої заяви, лікар-психіатр надав суду висновок ЛКК Кам'янка-Бузької районної поліклініки, згідно якого та з врахуванням анамнезу, клініки, динаміки перебігу захворювання, ОСОБА_4 рекомендовано припинити надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
У відповідності до вимог ст. 35 КПК України визначено суддю для розгляду вказаної заяви.
У судовому засіданні лікар-психіатр ОСОБА_6 суду пояснив, що за період спостереження ОСОБА_4 самостійно та вчасно з'являвся на лікування, дотримувався всіх рекомендацій, а на момент подання заяви він перебував у спокійному стані, скарг від нього не надходило. Також зазначив, що у ОСОБА_4 хронічне захворювання, на даний час у нього ремісія, однак захворювання не зникне. Зараз ОСОБА_4 не потребує психіатричної допомоги, натомість потребує допомоги сімейного лікаря та догляду від сім'ї, а за його бажанням поліклінічне відділення Кам'янка-Бузької ЦРЛ буде також надавати йому допомогу. Щодо теперішньої поведінки ОСОБА_4 , то зазначив, що він не контакний, але цей стан не стосується психіатрії, він не одужав, йому потрібен супровід терапевта. Відначив, що стан ОСОБА_4 оцінювався на момент подання заяви, про те погодився, що в даний момент він виглядає гірше, тому з таким станом вважає не доцільно припиняти надання психіатричної допомоги.
Особа, щодо якої розглядається клопотання ОСОБА_4 у судовому засіданні був не контакний, не зміг пояснити свої анкетні дані та відповісти на питання, які ставив суд.
Захисник ОСОБА_5 зазначила, що ОСОБА_4 потребує допомоги, проте не психіатричної, а соціальної. А тому вважає, що заява підлягає до задоволення.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні щодо задоволення заяви заперечив та вказав, що питання припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку ОСОБА_4 є передчасним.
Представник органу опіки та піклування ОСОБА_7 в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні заяви та вказала, що ОСОБА_4 потребує допомоги.
Заслухавши сторін у справі, дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі судово-психіатричної експертизи.
Згідно ч. 1 ст. 95 КК України, продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Як видно з доданого до матеріалів справи висновку ЛКК Кам'янка-Бузької районної поліклініки від 07.02.2024 №1, ОСОБА_4 з врахуванням анамнезу, клініки, динаміки перебігу захворювання рекомендовано припинити надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Проте, як вказав у судовому засіданні представник заявника, лікар-психіатр, на даний час ОСОБА_4 має значно гірший стан, аніж в момент подання заяви про припинення надання йому допомоги, а тому вважає недоцільним на даний час припинення такої допомоги.
В судовому засіданні ОСОБА_4 був не контактний, на поставлені питання не відповідав, поводився не типово для учасника процесу.
Вказані обставини у своїй сукупності, викликають у суду сумнів в правильності висновку комісії лікарів-психіатрів про припинення надання ОСОБА_4 надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, а відповідно і передчастність у прийнятті рішення про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Відповідно до пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», при розгляді справи про продовження, зміну або скасування (припинення) застосування примусових заходів медичного характеру суд, за наявності сумніву в правильності висновків комісії лікарів-психіатрів, може викликати в судове засідання представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надавав особі психіатричну допомогу, а за потреби - призначити судово-психіатричну експертизу.
Таким чином, за наявності сумніву в правильності висновків комісії лікарів-психіатрів, суд має право призначити експертизу і надати їй оцінку та оцінку висновку комісії лікарів, після чого дійти висновку про стан психічного здоров'я особи, а також з урахуванням положень ст. 94 КК України щодо юридичного критерію при визначенні певного виду примусового заходу медичного характеру та строку протягом якого до особи застосовувались такі заходи прийняти рішення по суті заяви щодо припинення надання психіатричної допомоги.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що для визначення стану психічного здоров'я ОСОБА_4 та правильності висновку комісії лікарів-психіатрів щодо його стану необхідно призначити у справі стаціонарну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручити експертам Львівської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 95).
Враховуючи, що продовження судового розгляду під час проведення даної експертизи буде неможливим, тому у відповідності до ч. 4 ст. 332 КПК України судовий розгляд буде продовжений після отримання висновку експерта.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 332 КПК України,
Призначити у даній справі стаціонарну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручити експертам Львівської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 95).
На вирішення експертів поставити наступні запитання:
1) Чи страждає ОСОБА_4 на даний час будь-якими психічними захворюванням, чи проявляється у нього тимчасовий розлад психічної діяльності, внаслідок яких він не може усвідомлювати свої дії та керувати ними?
2) Чи потребує ОСОБА_4 застосування до нього примусових заходів медичного характеру, якщо так, то яких саме?
4) Чи має ОСОБА_4 які-небудь психічні вади, через які не може самостійно реалізовувати своє право на захист?
5) Чи дозволяє психічний стан ОСОБА_4 на даний час проводити з ним судові засідання?
6) Чи доцільним є на даний час припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку ОСОБА_4 .?
Для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи направити ОСОБА_4 до Львівської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 95).
Попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді чи під час провадження досудового слідства.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 27 лютого 2024 року.
Суддя ОСОБА_1