Справа №461/448/24
Провадження №3/461/318/24
22 лютого 2024 року м. Львів
Суддя Галицького районного суду м.Львова Мисько Х.М., розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №569641 від 02січня2024 року, 02.01.2024 року о 17.15 год. у м.Львові на вул. Куліша, 46, водій ОСОБА_1 керував т/з КІА К5 д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився в медичному закладі у лікаря-нарколога та підтверджується висновком №000013 від 02.01.2024 року.
Таким чином, на думку автора протоколу, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
З письмового клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Чернявського Р.І. про закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що 02.01.2024 року, ОСОБА_1 алкоголь не вживав та був тверезим, вів себе адекватно, виховано і його поведінка в жодній мірі не могла свідчити про стан сп'яніння. Звертає увагу на те, що останній не згідний з результатами висновку щодо результатів медичного огляду, а спеціальний технічний засіб під час проходження огляду на стан алкогольного спяніння показав недостовірну та невідому йому інформацію. Вважає, що жоден із наявних у справі доказів не доводить того, що в його діяннях є склад адміністративного правопорушення.Таким чином, за відсутності належних та допустимих доказів, просить провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши зазначене клопотання, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Тобто, доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного) або ж відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, що 02.01.2024 року о 17.15 год. у м.Львові на вул. Куліша, 46, водій ОСОБА_1 керував т/з КІА К5 д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився в медичному закладі у лікаря-нарколога та підтверджується висновком №000013 від 02.01.2024 року.
Працівниками УПП у Львівській області ДПП на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, надано записи з нагрудного відеореєстратора поліцейського; висновок щодо результатів медичного огляду №000013 від 02.01.2024 року та рапорт поліцейського.
Однак, зазначені документи не містять належних та переконливих доказів, які б очевидно підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на наступне.
Суд зазначає, що порядок огляду на стан сп'яніння встановлений статтею 266 КУпАП, відповідно до якої, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, процедура виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння чітко регламентована Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735.
У відповідності до Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
За вимогами пунктів 6, 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858, огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Судом встановлено, що працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на що останній погодився проїхати в медичний заклад.
Згідно з п.9 Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
При цьому, заповнюється відповідна форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 8 Інструкції).
Тобто, оформлення працівниками поліції письмового направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння є обов'язковим.
Однак, в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, де б були зазначені ознаки наркотичного сп'яніння, які передбачені п. 4 розділу 1 зазначеної вище інструкції (ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість).
Натомість, такі ознаки зазначені лише поліцейським у рапорті.
У свою чергу, відповідно до п.16 розділу ІІІ Інструкції, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.
Працівниками поліції не було долучено до матеріалів справи акт медичного огляду чергового лікаря КНП ЛОР «Львівський обласний центр превенції та терапії узалежнень», на підставі якого був складений висновок медичного огляду №000013 від 02.01.2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи, знову ж таки, лише в рапорті працівника поліції вказано про те, що ОСОБА_1 пройшов тест на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу «Drager». При цьому, до матеріалів справи не долучено роздруківки результату приладу «Drager» із зазначенням його моделі, номеру тесту тощо.
Тобто, фактичною підставою для складання протоколу - є висновок лікаря №000013 від 02.01.2024 року та рапорт поліцейського, в якому вказано про те, що ОСОБА_1 пройшов тест за допомогою приладу «Drager».
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що рапорт не можна брати до уваги як належний і допустимий доказ, який би свідчив про вчинення адміністративного правопорушення, оскільки такий складений поліцейським, який є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об'єктивності з'ясування обставин.
Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №524/4668/17.
Вказане свідчить про те, що автор протоколу порушив встановлений законом порядок направлення водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
Законодавець чітко встановив вимоги до порядку проведення огляду на стан сп'яніння, як на місці, так і в закладах охорони здоров'я, що зобов'язує співробітників поліції, а також медичних працівників таких закладів, дотримуватись вказаного порядку, адже за ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.5 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Таким чином, наведені приписи нормативно-правових актів визначають чіткі правила та алгоритм дій медиків при здійсненні ними огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння та встановлення результатів такого огляду, а також юридичні наслідки недотримання таких правил.
Враховуючи наведені вище обставини, встановлені в ході дослідження матеріалів зазаначеної адміністаративної справи, а також клопотання про закриття провадження, суд вважає, що висновок лікаря щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000013 від 02.01.2024 року, не може бути покладений в основу даного судового рішення як належний доказ наявності у ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Крім цього, у відповідності до вимог ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим, всупереч вказаним нормам, ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документа встановленої форми, а саме акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
В свою чергу, невідсторонення ОСОБА_1 02.01.2024 р. від керування транспортним засобом після складення на нього протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП можна розцінювати як те, що працівники поліції усвідомлювали, що водій ОСОБА_1 може продовжувати керувати транспортним засобом, тобто такий не перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Крім цього, відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Суд звертає увагу, що конкретно визначені ознаки спяніння повинні бути чітко зазначені у протоколі і відповідати обставинам справи та даним, які зафіксовані на відеореєстраторі поліцейського.
Судом було оглянуто та досліджено відеозаписи, які долучені до матеріалів справи, з яких неможливо переконатися у тому, що в ОСОБА_1 наявні ознаки перебування у стані алкогольного сп'яніння.
Подібні твердження існують лише у вигляді усних висловлювань та даних, що містяться в рапорті працівників поліції.
Разом з цим, як вбачається з відеозаписів, поведінка ОСОБА_1 відповідає навколишній обстановці, він адекватно реагує на запитання поліцейських, дає чіткі відповіді та в цілому поводить себе як звичайний водій.
Зміст вказаних записів об'єктивно не підтверджує відомостей, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Сукупність вказаних обставин свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи.
Згідно із ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В матеріалах справи відсутні належні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Натомість, працівники поліції склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з цим, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, суд приходить до висновку, що вина громадянина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в ході розгляду справи є недоведеною.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення не надано, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак провадження підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.130, 221, 280, 283-284 КУпАП, суддя,-
провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом десяти діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду.
Суддя Мисько Х.М.