Справа №461/10704/23
20 лютого 2024 року м.Львів.
Галицький районний суд м. Львова
у складі:
головуючого судді Юрківа О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Пахолко Д.О.,
представника відповідача Твердого О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Свої вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_1 , який є позичальником та АКБ «ФОРУМ» 22.11.2007 був укладений кредитний договір №0054/07/6.10-N, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 50000, 00 доларів США зі сплатою 12 % річних. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07.04.2016 року у справі № 461/5371/15-ц, стягнуто з ОСОБА_1 53949,47 дол. США та 223891,15 грн. заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подачі позову вказане рішення суду залишається невиконаним. 26.03.2019 між ПАТ «БАНК ФОРУМ» та ТзОВ «ФК «Веста» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «БАНК ФОРУМ» відступило ТОВ «ФК «Веста», а ТОВ «ФК «Веста» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором кредиту №0054/07/6.10-N. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14.12.2020 року замінено стягувача у справі № 461/5371/15-ц на ТзОВ «ФК «Веста». Позивач зазначає, що таким чином ТзОВ «ФК «Веста» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ПАТ «БАНК ФОРУМ» втратив такі права. Позивач вважає, що з огляду на те, що позичальником після набрання законної сили рішенням суду таке не було виконано, тому у ТзОВ «ФК «Веста» виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3% річних за рішенням суду, що підлягає стягненню станом на 15.11.2023, відповідно до розрахунку заборгованості, який позивач додає до цієї позовної заяви, становить 2066,33 доларів США, що за курсом НБУ на дату подачі позову складає 75043, 11 та 43799,98 грн., з яких: 2066,33 доларів США - нараховані 3% річних та 35224, 65 грн. - втрати від інфляції. Враховуючи наведене просить позов задовольнити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 25.12.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
30.01.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, просить розглянути справу без присутності представника на підставі наявних доказів та матеріалів. З позовної заяви вбачається, що позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просить відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими. Зазначив, що позивач ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не набув права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов'язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у їх відсутність оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов'язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об'єктивного рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 , який є позичальником, та АКБ «ФОРУМ» 22.11.2007 був укладений кредитний договір №0054/07/6.10-N, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 50000, 00 доларів США зі сплатою 12 % річних /а. с. 6-7/.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07.04.2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором №0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року у розмірі 53949 доларів США 47 центів, яка складається з: простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів - 7033 доларів США 57 центів; поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів - 35304 доларів США 00 центів; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 10906 доларів США 27 центів; поточної заборгованості за нарахованими процентами - 705 доларів США 63 центів, також заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату тіла та відсотків кредиту у розмірі 223891 грн. 15 коп. / а. с. 8/.
Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Львівської області від 15.12.2016 року рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07.04.2016 року залишено без змін.
26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та TOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕСТА» укладено договір про відступлення прав вимоги №0002/19/5, відповідно до якого ПАТ «БАНК ФОРУМ» відступило TOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕСТА», а TOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 0054/07/6.10-N.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14.12.2020 року замінено вибулого стягувача Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ» на його Правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» у справі № 461/5371/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» до відповідача, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0054/07/6.10-N / а. с. 10/.
Постановою колегії суддів Львівського апеляційного суду від 03.06.2021 року ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 14.12.2020 року залишено без змін.
28.10.2021 року Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист №461/5371/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором №0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року у розмірі 53949 доларів США 47 центів, яка складається з: простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів - 7033 доларів США 57 центів; поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів - 35304 доларів США 00 центів; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 10906 доларів США 27 центів; поточної заборгованості за нарахованими процентами - 705 доларів США 63 центів, також заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату тіла та відсотків кредиту у розмірі 223891 грн. 15 коп. /а. с. 9/.
26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та TзOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕСТА» було укладено договір про відступлення прав вимоги №0002/19/5, відповідно до якого ПАТ «БАНК ФОРУМ» відступило TзOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕСТА», а TзOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 0054/07/6.10-N.
Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю TзOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕСТА» за №06/08-2019 від 06.08.2019 року «Про перейменування TзOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕСТА» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», TзOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕСТА» змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», в зв'язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» виступає правонаступником прав та обов'язків TзOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕСТА» /а. с. 14/.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою закону визначено також способи захисту цивільних прав та інтересів та визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).
Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов'язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (пункт 48)).
З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.
Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, в суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.
Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з'ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.
Згідно зі статтею 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Право вимоги у зобов'язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України.
Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.
Зміст зобов'язання, в якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його невиконання (договір чи діалект).
Приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Судом встановлено, що 26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та TзOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕСТА» було укладено договір про відступлення прав вимоги №0002/19/5, відповідно до якого ПАТ «БАНК ФОРУМ» відступило TзOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕСТА», а TзOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 0054/07/6.10-N.
При вирішенні питання про стягнення коштів, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, слід враховувати правовий висновок Великої Палати Верховного суду України від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, від 06.02.2019 року у справі № 175/4753/15-ц, яким роз'яснено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються.
За умовами кредитного договору № 0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року передбачена сплата позичальником (Відповідачем) процентів 12% річних та узгоджена відповідальність за несвоєчасне виконання або невиконання зобов'язань за договором у вигляді списання заборгованості з будь-яких рахунків позичальника сплати неустойки, штрафу у розмірі 25 ( двадцять п'ять) процентів від суми коштів нецільового використання, штрафу за кожен випадок невиконання зобов'язань у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень, пені у розмірі 0,2 (нуль цілих два десятих) процентів за кожен день прострочення.
Частиною другою ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням) то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Кредитодавцем, стягувачем було пред'явлено вимогу згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України до відповідача яку було задоволено рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07.04.2016 року у справі № 461/5371/15-ц та стягнуто усе передбачене договором № 0054/07/6.10-N від 22.11.2007: прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 10906 доларів США 27 центів; поточну заборгованість за нарахованими процентами - 705 доларів США 63 центів, також заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату тіла та відсотки по кредиту у розмірі 223891 грн. 15 коп.
07.12.2022 року Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного Банку України ухвалив рішення про анулювання усіх наявних ліцензій Позивача - ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» як небанківської фінансової установи. Отже на момент звернення до суду з позовною заявою позивач був позбавлений статусу фінансової установи та не мав права надавати фінансові послуги.
Відповідно до норм ч.5.ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.
З постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються. Вирішуючи виключну правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу. Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу. Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з'ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.
Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому. Зміст зобов'язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на обороноздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.
Предметом договору від 26 березня 2019 року укладеного між ПАТ «Банк Форум» та TзOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕСТА» є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації.
Таким чином, договір від 26 березня 2019 року є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу.
Тому суд приходить до висновку, що ТзОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не набуло права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов'язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор.
Таким чином, ТзОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не набув права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов'язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Однак позивач під час судового розгляду справи, не довів ті обставини, на які посилається як на підстави своїх вимог.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем на підтвердження позовних вимог не надано жодного належного та допустимого доказу виникнення у нього права стягнення 3% та інфляційних збитків у відповідності до ст. 625 ЦК України. Позивач набув права вимоги лише щодо виконання зобов'язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор.
Згідно з ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.5,12,19,81,141,258-259,263-265 ЦПК України, ст.ст. 177, 178, 190, 509, 510, 512, 514, 526, 610, 611, 625, 656, 1050 ЦК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОРМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат - відмовити за безпідставністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його оголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст судового рішення проголошено 23.02.2024 року о 15 год. 15 хв.
Суддя О.Р. Юрків.