Єдиний унікальний номер 643/2784/23
Номер провадження 22-ц/818/66/24
27 лютого 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 травня 2023 року в складі судді Кононенко Т.О. у справі № 643/2784/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,
У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»(далі - ТОВ «ФК «Профіт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат
Позов мотивовано тим, що 07 лютого 2013 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 003-20160-070213 за яким відповідач отримав кредит на споживчі цілі у сумі 34 900 грн на строком до 05 лютого 2016 року зі сплатою 48,00% за користування кредитом.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 02 квітня 2018 року по справі № 643/195/18 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 42 801,89 грн.
Проте, вказане судове рішення виконано не було, а тому з відповідача на підставі статті 625 ЦК України підлягає стягненню 3% річних від простроченої суми заборгованості за період з 12 червня 2018 року по 10 березня 2023 року, інфляційні втрати у розмірі 32 851,65 грн, та судові витрати на правову допомогу у розмірі 2500 грн.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 травня 2023 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Профіт Капітал» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» 3% річних та інфляційні втрати відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України у розмірі 17 643,86 грн. судовий збір у розмірі 1441,51 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 1342,69 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем належним чином рішення суду про стягнення заборгованості виконано не було, а тому наявні підстави для застосування положень статті 625 ЦК України. Проте, виходячи з засад цивільного права, зважаючи на введення військового стану з 24 лютого 2022 року, стягненню підлягають 3% річних та інфляційні втрати лише за період з 12 червня 2018 року до 23 лютого 2022 року, що становить 17643,86 грн.
20 червня 2023 року засобами поштового зв'язку ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в особі представника адвоката Мартиненко Володимира Володимировича подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, товариство просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що обґрунтованість нарахування 3% річних та інфляційних втрат у разі невиконання судового рішення відповідає усталеній практиці Верховного Суду.
Зважаючи, що постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25 квітня 2023 року було продовжено дію карантину до 30 червня 2023 року, отже, пролонговано строки позовної давності, то нарахування штрафних санкцій за невиконання судового рішення з 02 квітня 2018 року саме до 10 березня 2023 року є правомірним, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому наявні підстави для їх стягнення.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем подано не було.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Профіт Капітал» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 травня 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 07 лютого 2013 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 003-20160-070213 за яким останній отримав кредит на споживчі цілі у сумі 34 900 грн строком з 07 лютого 2013 року по 05 лютого 2016 року зі сплатою 48,00% річних за користування кредитними коштами.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року № 643/195/18 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 42 801,89 грн (а.с.6).
15 квітня 2020 року проведено електроні торги по лоту No GL3N015725, до складу якого входило право вимоги за кредитним договором № 003-20160-070213 від 07 лютого 2013 року за результатами яких переможцем визначено ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (а.с.8).
27 квітня 2020 року на виконання умов проведення електронних торгів по лоту № GL3N015725 TOB «ФК «Профіт Капітал» перерахувало на платіжні реквізити АТ «Дельта Банк» 2 309 690 грн (а.с.13).
28 квітня 2020 року за результатами відкритих торгів (аукціону) між АТ « Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2233/K, за умовами якого Банк передав права вимоги ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за Кредитним договором № 003-20160-070213 від 07 лютого 2013 року (а.с.9, 12).
Розмір заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 28 квітня 2020 року становить 42 801,89 грн, з яких основна заборгованість за тілом кредиту - 27 314,47 грн, заборгованість з процентів - 15 487,42 грн.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому поширює свою дію на всі грошові зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора при цьому згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України виникає кореспондуюче право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення сплати основного боргу.
Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошові зобов'язання, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають нарахуванню та стягненню у разі наявності факту прострочення виконання будь-якого грошового зобов'язання незалежно від того, чи скористався кредитодавець правом на дострокове повернення кредиту, тобто строк кредитування припинився, чи договірні відносини між сторонами тривають.
При цьому проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню в межах строків позовної давності, однак можуть бути обчисленні на момент ухвалення судового рішення, якщо про це позивач заявив вимогу.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма частини 2 статті 625 ЦК України та стягнення 3 % річних від суми простроченої заборгованості за тілом кредиту та процентів, про стягнення яких зазначив позивач.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Схожі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вказані вимоги закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення 3 % річних, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України лише за період з 12 червня 2018 року до 23 лютого 2022 року у розмірі 17 643,86 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом положень чинного законодавства про продовження карантину, що, на думку товариства, свідчить про обґрунтованість нарахування штрафних санкцій за невиконання судового рішення саме до 10 березня 2023 року, є необґрунтованими та спростовуються приписами пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», якими встановлено обмеження щодо можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат у період воєнного стану.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 27 лютого 2024 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова